Як і будь-яке велике місто, Міннеаполіс, що знаходиться на півночі США, став жертвою двох типових «автомобільних проблем». Щовечора та щоранку місто стояло у гігантських заторах, а рівень забруднення повітря вихлопами в районах великих розв’язок був критичним. Спосіб, яким муніципалітет Міннеаполіса вирішив боротися з цими проблемами, спантеличив багатьох адептів розвитку автомобільної інфраструктури та паркінгів. Адже на противагу автомобілям мерія вирішила поставити велодоріжки та розвинену мережу велопрокату.

Справа в тому, що клімат Міннеаполісу, здавалось би, мало пристосований до велосипедного руху. Середня температура по кожному з місяців там є на кілька градусів нижчою, за Київську, а мінімальна може опускатися до мінус 40 градусів за Цельсієм. Здавалось би, занадто суворі умови, як на велосипедистів.

Проте велосипедну перевагу міста влада побачила в іншому – майже ідеально рівній поверхні, на якій Мінеаполіс збудовано. Через відсутність перепаду висот, місто ставало зручним для пересування на велосипедах протягом 7-8 місяців в рік. А для відчайдух і сніг та суворий мороз не стане завадою.

Першим кроком була побудова розвиненої мережі велодоріжок. Зараз їх протяжність складає більше 300 кілометрів і постійно збільшується. Деякі велодоріжки існують окремо від автомобільних та пішохідних, наприклад, саме на велодоріжку була перетворена закинута залізнична колія. До 2020 року велодоріжки мають охопити буквально все місто з його передмістями і нетрями.

Наступним етапом розбудови велоінфраструктури стало впровадження програми, яка отримала назву «Вдалої прогулянки, Міннесота». В рамках неї в Міннеаполісі було одночасно відкрито 65 пунктів для оренди, на яких знаходилось понад 700 велосипедів. Зараз цих станцій вже 145, а велосипедів у їх розпорядженні більш ніж півтори тисячі. Плата за добове користування велосипедом становить всього 5 доларів. Річний абонемент на користування велосипедами мережі складає 65 доларів. Для порівняння, в Києві оренда велосипеда на день коштує вдвічі-втричі більше. Для США ж така ціна є взагалі сміхотворною.

Найбільшим плюсом системи вело прокату було те, що повернути велосипед можна в будь-який зі 145 пунктів велопрокату. Розвинена велоінфраструктура та дружнє ставлення муніципалітету до потреб велосипедистів дали свій результат – сьогодні вже 5% дорослого населення регулярно їздить на роботу велосипедом, ще більше використовують велосипед для поїздок вихідного дня. І щороку ця цифра у холодному Мінеаполісі продовжує зростати. Лише протягом 2013 року вело прокатом скористалися майже 370 тисяч разів.

Вартість реалізації програми склала 2,75 мільйона доларів. Це немало, але водночас значно менше, ніж Київська влада щороку витрачає на значно менш ефективні проекти. Для порівняння, загальна вартість будівництва розв’язки на Поштовій площі у Києві складала 53 мільйона доларів – вистачило б на подібну систему та ще десяток шкіл або дитячих садочків для маленьких киян. Чи вдасться новообраній київські владі змінити пріоритети розвитку міста, як це зробили градоначальники Міннеаполісу, ми побачимо вже скоро. 

Текст: Сашко Кульчицький

Фото:niceridemn.org