На початку 80-х років, мікрорайон Дадлі-стріт у Бостоні вважався одним з найбідніших та найгірших для проживання: брудні вулиці, старі невідремонтовані будинки і відсутність будь-якої інфраструктури. Сьогодні Дадлі-стріт знову став престижним місцем для життя, про історію з розвитку вулиці пишуть у підручниках з міського планування, а новий мер Бостона планує поширити його досвід на все місто. Як вдалося повністю змінити образ невеликого мікрорайону на 5 тисяч людей? Через залучення мешканців до процесу розвитку та вміння переконати їх, що мікрорайон у місті може розвиватися за тими ж законами, що й окреме селище.

До 50-х років ХХ століття район Дадлі-стріт вважався цілком престижним та придатним для життя, проте зміна економічних пріоритетів міста, з часом, залишила його на узбіччі свого розвитку. В 70-х роках третина площі мікрорайону пустувала і перетворилась на постійний смітник. Рівень злочинності у районі різко виріс і став одним з найвищих в місті: будинки жителів часто не просто обкрадали, але й палили. Крім того, Дадлі-стріт перетворився на расову та національну солянку з темношкірих та білих американців, імігрантів з Латинської Америки та африканського Капо-Верде, що створювало додаткову соціальну напругу. Рівень безробіття у районі був критично високим.

Для вирішення цих проблем, місцевими жителями було створено організацію «Сусідська ініціатива Дадлі-Стріт». Перші роки існування організації пішли на локальні ініціативи, на кшталт прибирань, внаслідок яких мікрорайону вдалося позбутися кількох сміттєзвалищ і звільнити територію, що в майбутньому буде забудованою інфраструктурними об’єктами. Відчувши власну силу та можливість впливати на ситуацію, у 1987 році ініціатива почала розробку комплексного та всеохопного плану розвитку мікрорайону. Особливістю плану розвитку було те, що мікрорайон розглядали не як структурний елемент Бостона, а як окрему територію на зразок села. Ідея «міського села» передбачає, що мікрорайон набуває соціальної та інфраструктурної самодостатності, економічні та громадські інтереси його жителів визнаються як взаємопов’язані, а усі найнеобхідніші послуги, включаючи освіту, медицину, торгівлю тощо мають знаходитись в межах пішої доступності. При розробці плану розвитку громади за основу були взяті саме сільські плани розвитку, а не стратегії, якими користувалися інші мікрорайони американських міст.

Протягом наступних двох років, силами усіх охочих жителів мікрорайону було розроблено детальний план розвитку «міського села» Дадлі-Стріт. Зокрема, було заплановано 13 стратегій розвитку окремих сфер, які жителі Дадлі-Стріт визначили як найважливіші для відродження мікрорайону. Наприклад, розвиток житлового фонду, дитяча безпека, спортивно-розважальна інфраструктура тощо. В плані розвитку жителі не побоялися вказати і доволі масштабні проекти, як то побудова торгівельного центру або план забудови вільних територій.

В 1989 році «Сусідська Ініціатива Дадлі-стріт» заручилася підтримкою міської влади і розпочала впровадження стратегії. У сферах, що потребували значних коштів, було розпочато кампанію із залучення інвесторів. Для вирішення проблем, що не потребували значних коштів, було створено волонтерські групи із числа молоді до 18 років та безробітних жителів Дадлі-стріт. Для волонтерів проводились спеціальні тренінги, в основі яких була відсутня теорія і тренувалися лише практичні навички.

За 15 років мікрорайон змінився до невпізнаваності. План розвитку було не просто виконано, але й перевиконано. За майже 25 років існування ініціативи, було збудовано 400 і відновлено 500 будинків, на території мікрорайону почали роботу дві фабрики, численні торговельні точки та об’єкти соціальної інфраструктури, парк, спільна ділянка для вирощування овочів, суботня школа, мистецький простір, різноманітні курси та соціальні проекти. Але найголовніше – колись занедбаний  район Бостона став знову престижним для життя.

Ідея «міського села» повністю виправдала себе. Окрім багатьох нагород з розвитку територій, «Сусідська ініціатива Дадлі-стріт» отримала й інше визнання – мер Бостона офіційно визнав успіхи організації і запропонував використовувати досвід цього локального проекту в масштабах усього міста. Чи отримає історія Дадлі-стріт продовження у вигляді перетворення в загальноприйняту модель розвитку мікрорайонів - ще покаже час.

Текст: Сашко Кульчицький
Фото: http://www.dsni.org/