Історія страви

Проблеми охорони довкілля стосуються кожного із нас, незалежно від того, де ми живемо – в індустріальному місті чи квітучому селі, бо всі ми однаковою мірою частинки природи. Молодь усе частіше задумується над цим і залюбки приєднується до всесвітніх «зелених» рухів. У Харкові вже є чимало «еко» активістів – вегетаріанців, захисників лісу, професійних екологів, які охоче займаються просвітницькою діяльністю. Усіх їх уже двічі нам вдавалось збирати на open-air фестивалі «Гомільшанський екотоп», який проводився влітку 2010 та 2011 років  на теренах заповідника «Гомільшанські ліси» у Харківській області. Та що робити в негоду? Фестиваль не проведеш – холодно, а зібрати всіх разом і організувати гарний захід (після якого звичайні люди могли б задуматись над важливістю застосування екологічного підходу в їхньому житті) так хочеться! Саме так у нас з’явилась концепція екологічних вечірок «Екодея». Такі заходи відбулись успішно у 2010, 2011 роках і нещодавно — в грудні 2012 року.

Інгредієнти

Щоб приготувати цю чудову страву, знадобиться не так вже й багато складників (щоправда, не в кожному магазині їх знайдеш). До організації серії вечірок «Екодея» приєднувались найрізноманітніші люди та громадські організації:

• Міжнародна волонтерська організація «SVIT Ukraine» на чолі з українським представником Марією Серветнюк. На заходах були присутні деякі волонтери з Німеччини, Франції та інших країн.
• Незалежна група вегетаріанців на чолі з Одиславом Боженко. Група займалась приготуванням не тільки вегетаріанських страв, а й інформаційної літератури, агітматеріалів, у тому числі плакатів і банерів.
• Майстри з рукоділля, які проводили майстер-класи з треш-арту, використовуючи вторинну сировину. Саша Цимбал відповідала за цей департамент на всіх трьох проведених вечірках.
• Професійні екологи та доповідачі, які презентували тематичні доповіді.
• Музиканти – без них не відбувається жодна вечірка, їхнє завдання — розважити публіку, яка, наслухавшись серйозних доповідей, вже й не проти б потанцювати чи просто розслабитись. Зазвичай ми запрошуємо етногурти на кшталт «Ойри», які органічно вписуються в тематику вечірки.
• Волонтери – без них також нічого б не відбулось. Добровольці завжди знаходяться і приєднуються до підготовки заходу чи безпосередньо під час його проведення.
• Професійні дизайнери – вкрай необхідні, щоб намалювати добротний постер на вечірку, флаєри, сувенірну продукцію тощо. Зазвичай заходи проходять як благодійні, тому ми працюємо зі знайомими екоактивістами, котрі виконують цю роботу безплатно.

Місце проведення заходу — останнє, але, мабуть, найважливіше. Обраний нами формат ідеально підходить для всіляких молодіжних центрів. Місце дислокації повинно бути, з одного боку, достатньо неформальним – для більш комфортної атмосфери вечірки, а з іншого боку, достатньо відомим, щоб запрошені могли легко до нього дістатися. Ми проводили вечірки у творчому арт-підвалі «Лопанський» і в культовому місці Харкова «Дома-дома». І обидва рази не прогадали.

Спосіб приготування

Перш ніж проводити захід, звісно, необхідно сформулювати тему вечірки, наприклад, «екологічні підходи в  побуті» чи «вторинне використання речей». А далі все піде як по маслу. Ми намагались не повторюватись, тому кожного разу наші страви змінювали свої приправи та соуси. Начинка ж була схожою.

Отже, тема продумана, учасники готові до роботи, план заходу розписаний. Але виникає ще одне питання – фінансове. Як не крути, а без коштів все одно не обійтись – витрати на поліграфію, оренда приміщення, плата музикантам тощо. Кожного разу ми вирішували це питання по-різному. Але найефективніший спосіб — це невеликі гранти, які пропонують громадські організації якраз для таких цілей. Саме з такими грантами (до двох тисяч гривень) ми й працювали. Подавати заявку варто заздалегідь – за один-два місяці до запланованої дати проведення заходу. Зазвичай грантодавці самі вказують кінцевий термін подачі заявок.

Також ми вирішили встановити невелику плату за вхід на ековечірку. Як показує практика, люди не особливо цінують, коли все отримують задарма. Крім того, це допомагає відсіювати сторонніх осіб, які приходять на захід не цілеспрямовано, а від «нічого робити» – все одно ж, «на шару». Тому вхідних квитків по 20-25 гривень і отриманих за грантом коштів буде цілком достатньо, щоб покрити оренду. Звісно, можна домовитися з власником приміщення про взаємовигідне партнерство, з музикантів знайти серед своїх друзів чи знайомих, які погодяться виступати за невеличку плату або без неї. За таких обставин достатньо буде грошей, отриманих за вхід на вечірку.

Кошти є, програма складена. Настав час розіслати прес-релізи до знайомих (і не дуже) журналістів. Прес-реліз пишеться всією командою, дублюється двома мовами і розсилається у місцеві ЗМІ. Тим часом хтось із команди бере на себе відповідальність за поширення інформації в соціальних мережах, друк та розповсюдження рекламної поліграфії, а також за пошук необхідного звукового та візуального обладнання (проектор, екран, фліпчарт тощо).

І ось нарешті настав день заходу. Усі волонтери на своїх місцях. Морквоїди-вегетаріанці роздають солодкі кульки та наливають теплий чай. З якогось залу лунають звуки короткометражних екологічних мультфільмів, а ще десь тихенько постукують барабани...

Планувати паралельне або послідовне проведення заходів на вечірці — це вже справа смаку шеф-повара. Мені більше до вподоби саме паралельність – комусь цікаво поспілкуватись у лаунж-зоні, хтось полюбляє сьорбаючи чайок чидивитись мультики, а когось цікавить розумна лекція про роздільне сміття та компост у власному домі. Краще дати людям вибір, а чітко розписана програма уже підкаже гостям, куди ж податись.

Вечірка закінчилась, затихли африканські барабани, охолонув у склянках чай... Журналісти взяли у нас інтерв’ю, і розходиться по домівках решта гостей. Тепер можна запитати себе: а для чого, власне кажучи, ми це робили? Зібрали стільки людей, витратили чимало часу та енергії... Чи воно було того варте? Практика  показує: ще й як варте! Я бачив людей, які після таких заходів починали розуміти, що екологія — це не просто шкільна наука, а мистецтво жити у гармонії з довкіллям і людьми, що екологічні проблеми та їх вирішення мають стосунок до всіх, а не тільки професійних екологів. Після таких заходів люди починають по-інакшому ставитись до свого життя. Побачивши, як жителі їхнього міста власним прикладом закликають до збереження та охорони природи, важко залишатись байдужими. Такі заходи допомагають людям стати більш активними в суспільстві, де часто-густо усе вирішують за них.

Що не варто додавати до страви

Основне в будь-якій страві  — не передати куті меду. Дві-три презентації з ілюстраціями — це добре, а вісім доповідей по півгодини кожна – може бути нудно. Не треба забувати, що на захід приходять звичайні люди, яким цікаво повеселитись, і які поняття не мають, що таке «екологічна піраміда», «біомаса» та інші професійні терміни. Тому на таких заходах краще давати просту, зрозумілу і корисну інформацію. Наприклад, «Десять порад, як покращити екологічний стан побуту», «Що їсти вегетаріанцям узимку» тощо. Візуальний матеріал теж повинен бути легким і доступним. Не варто демонструвати повнометражних документальних фільмів, краще обмежитись десяткою позитивних соціальних короткометражок.

У пошуках коштів на такі заходи треба бути наполегливим, однак не перегнути палку. Не звертайтесь за допомогою до політичних організацій — вони перетворять вашу екологічну вечірку в захід на підтримку їхньої політсили на майбутніх виборах. Люди, котрі прийдуть на таку вечірку, не будуть вникати у суть вашої теми, а дивитимуться на колір прапорців, якими завішане все приміщення. Така репутація може покласти край всім наступним вашим заходам. Для фінансування можна користуватись і методами фандрайзингу. Але не варто, мабуть, звертатись до організацій, які зовсім не мають відношення до вашої тематики – наприклад, якогось м’ясокомбінату чи комп’ютерної фірми. І вони будуть незадоволені і ви, врешті-решт, також.

І останнє – щодо контенту: програму слід робити у чітко визначених часових рамках. Тоді всім усе буде зрозуміло. Не варто надавати окрему залу для майстер-класів, які будуть проводитись тільки тоді, коли з’являться охочі. У такому випадку за весь вечір так ніхто нічого й не навчиться. Тому краще ставити часові обмеження як для окремих презентацій, так і для всієї вечірки загалом.

Коментарі дегустаторів

Катерина Миндра (журналістка, студентка, 20 років): «Мені пощастило побувати на першій вечірці. Саме після неї я перейшла на вегетаріанський раціон. Це було захоплююче — у кожній залі щось відбувається: тут, в чайній, відбуваються майстер-класи з кулінарії, там  — якісь фільми крутять... Всюди розвішені плакати, екологічні та вегетаріанські банери. Одразу відчуваєш, що ти не один такий у місті, що таких, як ти, — багато. Особливо сподобалась музична частина на тій вечірці – «Ойра» і Кириченко. Інші дві вечірки були теж цікавими, але та, найперша, запам’яталась особливо».

Олександр Синьов (художник, 25 років): «Дуже хороша вечірка. Багато цікавого дізнався для себе. Єдине —  шкода, що так мало. Одного разу в рік недостатньо.  Хотілося б, щоб частіше організовувалось щось подібне».

«Re:Think», «Re:Use», «Re:сicle» — одні з найголовніших лозунгів екоактивістів. Адже все починається саме з переосмислення своїх дій та вчинків.

Шеф-кухар Одислав Боженко,
аюрведичний повар, журналіст “Vegetarian.ua”,
МГО «Фундація Регіональних Ініціатив» — екологічний департамент,
e-mail: [email protected], тел. 063-381-62-67,
odikalone.com.ua

Літературний редактор: Анастасія Сімашова