Шановні  колеги – члени громадських рад при місцевих державними адміністраціями! 

Прошу Вас підтримати громадську ініціативу по внесенню змін до Положення про спостережні комісії, що діють при всіх місцевих державних адміністраціях.

Відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 на засіданнях Громадської ради при Державній пенітенціарній службі України 04 жовтня 2012 року  та Міністерства юстиції України 16 жовтня 2012 року було прийняте рішення про необхідність внесення нижченаведених змін до Положення про спостережні комісії, затвердженого Постановою КМУ від 01.04.2004 за № 429 в редакції Постанови КМУ від 10.11.2010 року за № 1042.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Положення про спостережні комісії, затвердженого Постановою КМУ від 01.04.2004 за № 429 в редакції Постанови КМУ від 10.11.2010 року за № 1042  на засіданнях Спостережної комісії при Київській обласній державній адміністрації 13 листопада 2012 року та Спостережної комісії при Київській міській державній адміністрації 13 грудня 2012 року було також прийнято рішення про необхідність внесення нижченаведених змін до Положення про спостережні комісії.

Обґрунтуваннями необхідності внесення змін на кожному із вказаних засідань зазначалося наступне. З 19 листопада 2012 року вступив у силу новий Кримінально-процесуальний кодекс України та з цього моменту виникла ієрархічна колізія  між нормами КПК та Постановою КМУ від 10.11.2010 року за № 1042, що затверджує Положення про спостережні комісії. А саме, відповідно до ст. 537 нового КПК України, питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років визначені питаннями, які вирішуються судом під час виконання покарань. Порядок вирішення судом вказаних питань регламентований ст. 539 нового КПК України. Зокрема частина 1 вказаної ст. 539 КПК України вказує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. У вирішенні питань про  умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, - законом є стаття 154 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України). Частина 3 вказаної статті 154 КВК України вказує, що умовно-дострокове звільнення та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством, таким чином відповідно до частини 1 статті 539 нового КПК України, тобто без погодження зі спостережними комісіями - без спільного подання до суду. Частина ж 10 статті 154 КВК України, що є встановленим законом в контексті порядку звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, передбачає подання адміністрації і спостережної комісії.

Наступна колізія полягає в тому, що умовно-дострокове звільнення, як це витікає з положень  Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексу України, є безумовним видом звільнення, що передбачає покладання на засудженого лише одного обов’язку – не вчинити новий злочин. Жодний нормативний акт не примушує звільненого перебувати під громадських контролем. В той же час, підпункт 4 пункту 4 Положення про спостережні комісії покладає на спостережні комісії обов’язок організовувати громадський контроль за поведінкою умовно-достроково звільнених осіб протягом невідбутої частини покарання.

Спостережна комісія в новому КПК України згадується лише в частині 4 статті 539  як інституція що лише повідомляється про час та місце розгляду клопотання (подання) з питань, які вирішуються судом під час виконання покарань і то тільки у випадку, якщо в суді  розглядається погоджене зі спостережною комісією клопотання.

Таким чином за принципом юридичної логіки «Lex superior derogat legi inferiori» (лат). – «вищий по силі закон відміняє закон, нижчий по силі», оскільки Постанова КМУ що затвердила Положення про спостережні комісії є нижчим за силою нормативно-правовим актом ніж відповідні статті в новому КПК України та КВК України, то підпункт 2 пункту 4  Положення про спостережні комісії  в частині  спільного подання щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким та підпункт 4 пункту 4 Положення про спостережні комісії  в частині організації громадського контролю за поведінкою осіб умовно-достроково звільнених від відбування покарання не є законними, а в частині звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років є законним.

На підставі викладеного та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 прошу рішенням Громадської ради при Вашій місцевій держадміністрації ініціювати підготовку проекту Постанови КМУ яким пункт 4 Положення про спостережні комісії, затвердженого Постановою КМУ від 01.04.2004 за № 429 в редакції Постанови КМУ від 10.11.2010 року за № 1042 викласти в наступній редакції:

      4. Відповідно до покладених завдань спостережні комісії:

     1) погоджують:

     постанови начальника      кримінально-виконавчої     установи закритого типу (далі - виправна колонія) щодо зміни умов  тримання засуджених  осіб у межах однієї виправної колонії,  якщо постанови передбачають  збільшення  обсягу  встановлених  обмежень  і  більш суворі умови тримання;

     подання адміністрації   виправної  колонії  щодо  переведення засуджених осіб до виправної колонії з вищим рівнем безпеки;

     постанови начальника виправної колонії щодо  надання  дозволу на проживання за межами виправної колонії засудженим жінкам на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами,  а  також до   досягнення  дитиною  трирічного  віку  та  скасування  такого дозволу;

     2) разом з органами і установами виконання  покарань  вносять до суду за місцем відбування покарання засудженими особами подання щодо   звільнення від  відбування  покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

     3) сприяють адміністрації установ виконання покарань у:

     проведенні соціально-виховної роботи із засудженими  особами, організації   їх   загальноосвітнього   та   професійно-технічного навчання;

     залученні громадських організацій,  органів виконавчої влади, органів   місцевого   самоврядування,   підприємств,   установ   і організацій незалежно від форми власності та громадян  до  надання допомоги  у  створенні належних умов для тримання засуджених осіб, їх  матеріально-побутовому  та  медико-санітарному   забезпеченні, здійсненні оздоровчо-профілактичних заходів;

     створенні додаткових  робочих  місць для залучення засуджених осіб до суспільно корисної праці;

     підготовці засуджених осіб до звільнення;

     4) на  підставі  інформації  органів  і   установ   виконання покарань  ведуть  облік  осіб,  умовно-достроково  звільнених  від відбування  покарання,  організовують  проведення виховних заходів за місцем їх роботи  (навчання)  і  проживання  протягом   невідбутої   частини покарання;

     5) здійснюють   заходи   соціального   патронажу  щодо  осіб, звільнених від  відбування  покарання,  сприяють  розвитку  мережі центрів  соціальної  адаптації  та  інших  установ  і організацій, діяльність яких спрямована на  надання  таким  особам  допомоги  у соціальній адаптації;

     6) інформують  громадськість  через засоби масової інформації про результати своєї роботи та про стан  дотримання  прав  людини, захист  основних  свобод  і законних інтересів засуджених осіб під час виконання кримінальних покарань;

     7) виконують інші функції відповідно до законодавства.

З повагою,  Алла Мукшименко, Голова правління ВЦПД «Громадський захисник», Заступник голови Громадської ради при ДПТСУ, Член Громадської ради при Міністерстві юстиції України, Заступник голови Спостережної комісії при Київській обласній державній адміністрації, Секретар спостережної комісії при Київській міській державній адміністрації