29 березня у приміщенні інформаційної агенці УНІАН пройшла прес-конференція присвячена презентації результатів соціологічного моніторингу суспільних протестів в Україні за період з вересня 2009 по грудень 2010 року.

Під час прес-конференції було виділено головні риси соціальних протестів в Україні, а саме:

• Загалом за період з жовтня 2009 р. по грудень 2010 р. зафіксовано більше 3600 протестних дій або близько 8 протестних дій щодня всередньому.
• Пік протестів припадає на жовтень і листопад 2010 року, що пов’язано з протестами дрібних підприємців проти прийняття Податкового кодексу та протестами навколо закону про місцеві вибори та невизнання їх результатів. Однак, на період з березня по червень 2010 року припадало не набагато менше протестних дій.
• Зростає чисельність учасників протестів. Якщо за 12 місяців з жовтня 2009 р. по вересень 2010 р. лише в 37% протестних дій, для яких була повідомлена чисельність, брали участь більше 100 учасників, то за останні три місяці 2010 р. таких протестів відбулося 53%. 21% протестів з жовтня по грудень 2010 р., для яких була повідомлена чисельність, мали більше тисячі учасників.
• В останні три місяці 2010 р. зростає частка протестів у центральному та східному регіонах (у центральний включається Київ) за рахунок західного і південного. Загалом за весь період найбільш протестними був центральний регіон 32%, а найменш протестним – східний (20%).
• Найчастіше протестні дії піднімають соціально-економічні проблеми (56% усіх протестних дій), причому протягом усього періоду, не лише під час Майдану-2. Найчастіші проблеми: затримки зарплат і робітничі права, протести проти точкових забудов, право на житло (особливо, боротьба проти виселень з гуртожитків), екологія, комунальні послуги і громадський транспорт. Частка протестів за інтереси дрібних підприємців до вересня 2010 р. складала лише 5% від протестних дій в Україні, але протягом останніх трьох місяців минулого року сягнула 31%.
• Участь політичних партій в протестах залишається низькою. Протягом 15 місяців лише 26% протестів відбулися за участі політичних партій. Їх участь дещо зросла в останні три місяці, але насамперед через протести навколо місцевих виборів та переслідувань лідерів опозиції: Ю. Тимошенко та Ю. Луценка. Лише 10% соціально-економічних протестів відбулися за участі політичних партій у порівнянні з 47% ідеологічних протестів (навколо історичних, мовних, геополітичних тощо питань) та 60% протестів безпосередньо пов’язаних з боротьбу за політичну владу. Натомість у 60% соціально-економічних протестах не було повідомлено про участь жодної партії, громадської організації або політичної групи; вони проводилися лише неформальними ініціативами людей, які безпосередньо зіткнулися з тією чи іншою проблемою.
• Відбувається політизація протестів. Якщо до жовтня 2010 р. тільки 16% протестів звертали вимоги до центральних органів державної влади, то в останні три місяці минулого року частка таких протестних дій зросла майже втричі – до 44%. Серед соціально-економічних протестів зростання частки спрямованих до або проти центральних урядових органів було найбільш вражаючим: від 13% до 63%.
• У період до вересня 2010 р. після виборів Президента України майже в півтора рази зростає частота репресивних дій (від 10,8 репресій на 100 протестних дій до виборів до 15,2 репресій на 100 протестних дій після виборів). Більше того, в останні три місяці 2010 р. частота репресій зростає ще більше – до 16,6:100. При тому, що форма протестів в останні три місяці стала менш конфронтаційною (менше застосування прямої дії, наприклад, перекривання дороги) і більше застосовувалися такі конвенційні форми як мітинги та пікети, що не порушують громадський порядок (частка конвенційних протестів зросла з 70% до 78%, частка конфронтаційних впала з 25% до 17%, частка насильницьких протестів лишилася незмінною – 5%). Частіше починають застосовувати превентивні репресії: судова заборона акцій, перешкоджання проведенню, залякування протестувальників або перевізників, що можуть їх доставити на місце протесту.

Керівник проекту моніторингу Володимир Іщенко відзначив: “Протести в Україні виходять на якісно та кількісно новий рівень. Важливим елементом цього є розбудова організаційної інфраструктури в суспільстві. У найближчому часі можна очікувати подальше розширення протестної діяльності пов’язаної з соціально-економічною політикою уряду”.

Довідково

Моніторинг проводиться Центром дослідження суспільства з вересня 2009 року. Це перший проект з систематичного збору інформації про всі (незалежно від тематики та чисельності) фактичні протестні дії, а також реакцію на них з боку влади та інших цілей протесту, що відбуваються в реальному часі на території України на основі моніторингу більше 100 національних, обласних і активістських веб-медіа.

Метою даного проекту, що здійснюється Центром дослідження суспільства за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, є об'єктивне вивчення протестної активності та суспільних рухів в Україні та доведення до відома широкої громадськості цієї інформації.

Мета програми Посилення впливу громадянського суспільства Міжнародного фонду “Відродження” - сприяння розвитку системи захисту прав громадян як споживачів державних та комунальних послуг, посилення спроможності громадських організацій щодо вироблення політики та впливу на прийняття політичних рішень із суспільно важливих питань.

Центр дослідження суспільства — незалежний некомерційний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. Серед основних напрямків роботи: вивчення суспільних рухів, освітньої політики, проблем бідності. Експерти Центру — викладачі, аспіранти та випускники Національного університету Києво-Могилянська академія.

Контактні особи — Інна Совсун (067-502-5727 ), Володимир Іщенко (097-396-4499).