22 лютого 2011 року відбулась ще одна, організована мережею енергетичних інновацій Greencubator, конференція із циклу «Енергоефективні університети».

Місце проведення заходу (Національна академія державного управління при Президентові України, м. Київ) визначила сама тема конференції: «Державне управління для енергоефективності та сталого розвитку».

Задовольнити потреби нинішнього покоління, не створивши при цьому загроз для задоволення потреб майбутніх поколінь – така сутність згаданої концепції сталого розвитку (англ. sustainable developmen), яка включає в себе три аспекти: економічне благополуччя, соціальна справедливість та безпечне довкілля. І енергоефективність тут виступає ключовою передумовою для забезпечення сталого розвитку в цілому, а не лише останнього аспекту, як може видатись на перший погляд. Пояснює логічний ланцюжок Анатолій Копець, виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України».

Ціна у світі визначається співвідношенням між «хочу» і «є» . Згідно прогнозів, світовий попит на енергію до 2030 року має зрости ще на 50% порівнянно з 2005 роком, а пропозиція енергії – менше ніж на 4% порівняно з 2005 р. А один із методів, найпоширеніший, стабілізації економічної ситуації - скорочення працівників соціальної сфери та з меншення соціальних виплат. З більшою опорою на практику пояснює логічний ланцюжок Анатолій Копець, виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України»: через велику плату за спожиті, наприклад, школами, енергоресурси влада скорочує кількість вчителів і шкіл (а не удосконалює енергоменеджмент). 

Маємо те, що маємо

Суть проблеми полягає в тому, що наразі в державі в обличчі як представників влади, так пересічних громадян немає ставлення до енергоефективності як до необхідної повсякденності. «Ніхто ніколи не буде займатися енергоефективністю, якщо 4 копійки коштує кіловат еонергії», - наголошує Олександр Володимирович Мазурчак, перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.

Приклад такого ставлення наводить Сергій Григорович Ушенко, голова Державної інспекції України з енергозбереження: «Так у Львові, за результатами перевірки, кожен п’ятий державний службовець не виконує приписів щодо енергозбереження, а пише листа про відстрочку виконання». І проблема полягає не у відсутності спеціалістів… «Два десятки вишів в Україні випускають фахівців енергетичного менеджменту» - запевняє Сергій Григорович. Багаторівневість системи освіти не передбачає тематичних уроків у школі, загальних навчальних курсів для спеціалістів інших профілів.

«Світле» майбуття?

Роман Зінченко, координатор Української мережі енергетичних інновацій Greencubator, назвав чотири необхідних кроки до реалізації програми енергоефективності:

• розуміння можливості втілення в життя ідеї;
• політична воля;
• досвід, доступ до знань;
• інвестиційний, фінансовий ресурс.

Уточнимо, мета конференції звучала так: «Впровадження в державному управлінні провідних методів забезпечення та стимулювання енергоефективності та концепцій сталого розвитку через створення відповідних освітніх програм для держслужбовців». Тобто, реалізації пункту 3 вищезазначеного списку. Так, конференція внесла свою частку в освіту та «просвітлення» держслужбовців (велику частину учасників заходу становили держслужбовці). Та чи вирішать кадри все?

Як наголосив багато хто з доповідачів, необхідна в першу чергу політична воля. Остання як така відсутня, і в найближчому майбутньому не передбачається. Підтвердження цьому – слова самих же доповідачів конференції: «централізоване енергопостачання – священна корова для багатьох державних структур»(Сергій Ушенко), «в нас надзвичайно заполітизоване питання тарифної політики»(Олександр Мазурчак). Отже питання реалізації ідеї залишається відкритим, адже неможливо зробити третій крок, не зробивши перед цим другий.