Загроза корумпованих ЗМІ в тому, що вони допомагають країні перетворюватися в бананову республіку. Кількість замовних матеріалів у засобах масової інформації в Україні з кожним роком зростає. Як показують результати моніторингу журналістських стандартів, кількість проплачених матеріалів збільшилася на всіх національних каналах та на шпальтах рівненських видань. Наскільки «джинсовою» є українська журналістика та як з цим боротися обговорювали у Рівному.

Джинса – прихована реклама, замовні матеріали, які видаються за звичайні журналістські матеріали.

Бана́нова респу́бліка — жартівлива і часто принизлива назва типової невеликої, частіше за все латиноамериканської, карибської або африканської країни, яка політично нестійка, залежить від сільського господарства із обмеженим числом культур, і управляється малою самообраною багатою і корумпованою клікою. В більшості випадків такі країни зберігають устрій, сформований на зразок іспанських (або інших) колоній, з маленьким, в значній мірі вільним, соціальним шаром на верхівці та великим класом робочих і слуг, які живуть у нестерпних умовах. Крім вищеназваних ознак, «бананові республіки» зазвичай мають бідну інфраструктуру, бідні школи, відсталу економіку, низькі внутрішні інвестиції, довіру до іноземного капіталу, дефіцит бюджету і слабку валюту.

Політичний устрій також часто нестабільний, а влада змінюється в результаті переворотів. Велику частку влади часто мають інші держави або корпорації.

Результати моніторингу рівненської преси та Національних телеканалів на предмет дотримання журналістських стандартів та замовності матеріалів оприлюднили 22 листопада під час засідання Рівненського прес-клубу.

Як зазначає медіа-експерт, голова правління МГО «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт, при моніторингу враховувалися такі професійні стандарти журналістики як баланс думок, оперативність, достовірність, відокремлення фактів від коментарів, точність та повнота представлення фактів. До матеріалів з ознаками замовності експерти відносили ті, в яких є порушення одного або більше стандартів інформаційної журналістики, за рахунок яких інформація спотворюється на користь однієї зі сторін конфлікту.

– В результаті моніторинку склалася трійка «поганих лідерів», тобто каналів, які найбільше в своєму ефірі вдаються до «джинси», - розповідає Костянтин Квурт. –. На першому місці опинився канал ICTV, на другому – Інтер, на третьому – 1 + 1. Взагалі, те, що зараз відбувається в Україні – це продукт розпаду радянської системи і щоб змінити ситуацію, потрібен час. Адже суспільство чомусь дало себе переконати у тому, що гроші – це головне, і українські засоби масової інформації – не виключення і теж працюють за цими критеріями.

З поміж досліджених телеканалів та газетних видань не має жодного, який не подав би джинсових матеріалів.

За словами Костянтина Квурта, джинса, заказуха, політичний тиск, цензура та самоцензура в ЗМІ, які фактично є корупцією медіа, загрожують тим, що допомагають країні перетворюватись на бананову республіку (див. довідку).

За словами медіа-експерта, журналіста, постійного автора сайту «Телекритика» Отара Довженка, кількість політичного диктату (так Отар називає політичну джинсу та політичний пресинг ЗМІ – ред.), в яких спотворюється дійсність, зумовлена певною тоталітарною позицією, значно зросла.

Відбулося зростання кількості порушень на всіх каналах з часу приходу до влади Віктора Януковича, - коментує Отар Довженко. - За час моніторингу найменше порушень було зафіксовано на каналі СТБ. Окрім того, в ефірі СТБ і 5 каналу найчастіше зявлялися теми, які оминали інші канали. За останні роки кількість джинси на національних каналах зросла. Симптом платних матеріалів виник ще за попередньої влади, проте зараз ситуація дещо змінилася. У наш час в ефірі каналів не можна «любити» всіх, натомість треба любити одного і безкоштовно. Нині спостерігається така ситуація, що найбільше джинси зустрічається саме у якісних виданнях. На жаль, зараз ЗМІ не орієнтуються на отримання прибутку, а ставлять ціль приносити користь своєму власнику. І замість того щоб втримати аудиторію ЗМІ, орієнтуються на те, щоб донести потрібну інформацію до «залишків» своєї аудиторії. А найгірше те, що деякі канали вдаються до самоцензури навіть без жодного до цього примусу з боку влади.

Натомість медіа-юрист, представник ІА «Рівнеінформ» Тетяна Голубока переконана, що винуватцем такої ситуації є українське законодавство. Тому що воно заганяє ЗМІ в певні рамки і видання просто вимушені йти на порушення закону. Адже офіційне оформлення політичних матеріалів як рекламних включає багато нюансів і вимагає часу. До того ж самі замовники іноді проти, щоб ці матеріали позначали, як рекламу.

Що ж до самого моніторингу джинси в рівненських газетах у 2009 – 2010 роках, то Тетяна Голубока розповідає, що у Рівному критерії моніторингу були аналогічні всеукраїнським.

- Особливість у тому, що ми моніторили лише друковані ЗМІ і ділили матеріали чотири групи джинси, - коментує Тетяна Голубока. – А саме - на політичну і комерційну джинсу, а ту в свою чергу на умовно марковану, ту, яка мала певну позначку (квадратик, сніжика – ред.) і не марковану. По тенденціях, комерційна джинса переважала весною і ввосени, а політична найбільше проявлялась у період виборів. Проте у рівненських виданнях прослідковувалася така тенденція, що після виборів також продовжували писати оплачені політичні матеріали. Окрім того, незадовго до виборів, у пресі почали зявлятися лайфові матеріали про майбутніх кандидатів у яких висвітлювалися їх позитивні якості. Варто також зазначити, що рівненські видання не висвітлювали інформації про всіх кандидатів у період президенських виборів. Натомість у пресі рясніли матеріали лише про лідерів перегонів і рівняни не мали повної інформаційної картини про всіх кандидатів.