Є така наука – хімія. І є в ній таке поняття як прискорення хімічних реакцій за допомогою каталізаторів - речовин, які змінюють швидкість хімічної реакції, але не входять до складу її продуктів. Вони дають змогу підвищувати продуктивність хімічних процесів, а отже, економніше вести виробництво…

Аналізуючи український досвід громадської участі у здійсненні контролю над роботою органів влади, можна зробити висновок, що саме громадська активність лежала в основі чисельних суспільних ініціатив, які призвели до того, що влада насправді починала виконувати свої обов`язки.

Економніше і швидше. Себто, громадськість була каталізатором, вимагаючи у влади розглядати звернення громадян, не порушуючи відведені строки, та повідомляти про наслідки або винесене рішення. Іноді, як довело на практиці Черкаське обласне громадське об’єднання «Досить нас дурити!», це право можна реалізувати, звертаючись до суду. І , до того ж, досить успішно.

Причиною звернення до суду з адміністративним позовом Черкаського обласного громадського об’єднання «Досить нас дурити!» слугувала бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації стосовно чисельних заяв, запитів та скарг членів кредитних спілок Черкащини в період 2004-2010 років. Оскільки Черкаська ОДА не звітувала перед громадянами про вжиті відповідні заходи на ці звернення на власному веб-сайті, не надавала ні офіційних документів, ні матеріалів та їх копій на ознайомлення, затягувала з письмовим повідомленням про можливість задоволення запиту про проведення громадської експертизи, об`єднання прохало в судовому порядку визнати таку бездіяльність протиправною. Адже відсутність реакції – відсутність робочого процесу. Ось така «хімія» за кошти громадян.

Під час розгляду суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинного законодавства України і що ці вимоги позивача належать до задоволення. Оскільки, з метою виявити кількість проігнорованих громадських звернень, активісти від «Годі нас дурити!» вимагали у Черкаської ОДА надати всю інформацію та копії звернень громадян, починаючи від 2004 року і до нині, логічно припустивши, що метою бездіяльності було приховати численні запити від громадськості за принципом: немає скарг – немає проблем, то слушність такої вимоги теж розглядалася судом. В її задоволенні було відмовлено з огляду на статус інформації як конфіденційної.

Поки постанова не набрала законної сили і може бути оскаржена згідно з статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Але, як говориться, «процес пішов», панове!

З копією протоколів судових засідань бажаючі можуть ознайомитися на сайті “Робочий стіл громадського експерта” за цим посиланням.