У Києві 25 червня, біля Міністерства внутрішніх справ, пройшла акція, присвячена пам’яті «закатованих міліцією», ініційована національною освітньою програмою «Розуміємо права людини». Зокрема, учасники акції навели приклади щодо постраждалих від дій представників міліції та встановили біля будівлі МВС символічний пам’ятник «Пам’яті жертв катувань», до якого поклали червоні гвоздики.

Паралельно, під обласними управліннями МВС України, відбулися акції в Харкові, Луганську, Черкасах, Севастополі, Чернигові та Сімферополі.

Організатори акції вимагають від керівництва МВС належного розслідування випадків катувань і звертаються з вимогою сприяти створенню ефективних механізмів громадського контролю за розслідуванням фактів катувань та поганого поводження.

Як зазначила представник Української Гельсінської групи Марина Говорухіна, повідомлення про катування та нелюдське поводження з боку міліції надходять до громадських організацій. «Мережею громадських приймалень Української гельсінської спілки з прав людини реєструються сотні скарг на різні форми поганого поводження з боку міліції», - сказала М.Говорухіна.

Вони звернули увагу керівництва МВС на те, що існує Громадська рада із забезпечення прав людини, «яку міністр продовжує ігнорувати, і яка б могла допомогти у боротьбі з порушенням прав людини в органах МВС».

З Моніторингу незаконного насильства в органах внутрішніх справ України (2009 р.): «Показовим є розподіл відповідей на пряме запитання: «Чи були протягом останніх п’яти років випадки навмисного заподіяння вам працівниками міліції побоїв, страждань або катувань із метою розкриття й розслі дування злочинів?». У загальному масиві населення 0,8% опитаних зазначили, що такі випадки мали місце неодноразово, а ще 2,7% на те, що був один такий випадок. Отож при тому, що 96,5% населення України не зустрічалося незаконним насильством з боку міліції, 3,5% все-таки мали такий досвід. Реально це становить 105 виявлених випадків, коли незаконне насильство застосовувалося безпосередньо щодо опитуваного. Якщо ж ураховувати, що в ході дослідження була опитана вибірка з 3000 осіб, які репрезентують все доросле населення України, то в масштабі країни майже 1,3 млн осіб ставали жертвою незаконного насильства з боку працівників міліції».

У Харкові міжнародний день ООН на підтримку жертв тортур відзначили трояндами. До пам’ятної дошки убитим у катівнях НКВС полякам правозахисники поклали 200 квіток. Саме стільки людей, за їх даними, загинули від насильства за роки незалежності України, кожен 14-й українець відчув на собі тортури в міліції. За перші сто днів нового керівництва вітчизняної міліції тортури знову поновилися. Правозахисники відзначають: тільки протягом однієї червневої тижня в Україні оголосили про п’ять смертях в міліції. Коментує Євген Захаров: «Всі проблеми, які були з тортурами раніше, вони, на жаль, на сьогодні тільки загострилися. І пов’язано це, на мій погляд, безпосередньо з тим, що змінився на 70% кадровий склад, керівний в міністерствах, і повернулися ми у кращому разі до початку 2000, в гіршому до 80-х ».

Чорна стела з надписом «Жертвам катувань у міліції» й більше сотні троянд з’явилися перед входом до Чернігівського обласного УМВС. За словами організаторів акції, молодіжної організації “М’АРТ” і Чернігівського громадського комітету захисту прав людини, скарги на катування та нелюдське поводження в міліції надходять до приймалень організацій регулярно. До суду випадки катувань доходять рідко, а коли й доходять, то винні правоохоронці отримують умовні або незначні строки покарання. Проте лише з Чернігівської області в Європейському суді з прав людини зараз розглядаються дві справи саме про катування. Один із постраждалих, хто вже звернувся до Європейського суду, Михайло Коваль, долучився до п’ятничної акції в Чернігові: «… тоді нас били кулаками по голові, наносили удари табельним пістолетом і пляшкою з водою, видавлювали очі пальцями й долонями обох рук били по вухах, щоб лопнули барабанні перетинки».

У Луганську, молоді активісти з плакатами російською, українською та англійською мовами закликали міліціонерів назавжди відмовитися від тортур: «Пытки недопустимы!», «Зупиніть катування!», «Stop torture!». «У Луганській області як і раніше продовжують мучити людей! Цинічно і нелюдяно! Начальник обласного управління зобов’язаний негайно підвищити контроль за дотриманням прав людини! Особливо на периферії, у віддалених містах і селищах, де тортури в міліції застосовуються майже публічно!», - Виголосив на вступній промові координатор акції Ярослав Мінкін. «Навіть одне єдине вбивство, вчинене українською міліцією, стало б ганьбою для їх мундирів. А зараз ми стикаємося з ситуацією, коли людей катують повсюдно. Найбільша проблема - це небажання більшості активно заявити про свою незгоду, рішуче виступити проти міліцейського свавілля », - прокоментував ситуацію координатор програми «Розуміємо права людини »Костянтин Реуцький.

Символічний пам’ятник цього дня намагалися встановити та урочисто відкрити активісти громадських організацій під стінами МВС України в Черкаській області. Працівники МВС підполковники Коваленко В.М. та Тютиюнник В.В. забороняли його встановлення, не наводячи жодних законодавчих підстав. Проте, організатори заходу відстояли право мирних зібрань, гарантоване Конституцією України і акція вдалася. Всі бажаючі поклали квіти та взяли участь у хвилині мовчання. Актуальність теми розкрив представник Центру захисту прав людини «Свобода» Олексій Лямцев, зазначаючи у своїй промові, що кількість подібних випадків у Черкаській області збільшилася, відповідно, зросла кількість скарг потерпілих. Олексій закликав громадськість звернути увагу на цю проблему: «Ніхто з нас не застрахований від катування «правоохоронців». У будь-який момент кожен з нас може потрапити в подібну ситуацію». Дочекавшись від’їзду більшості представників мас-медіа, підполковник Коваленко В. М. звернувся до відповідального за проведення акції Сергія Слинька, з проханням слідувати за ним до відділку. Причина – підписати документ, текст якого підполковник публічно озвучити відмовився. Та чи лише для цього?

Для сімферопольських активістів навіть проливний дощ не став перешкодою для проведення акції. «Міліція зобов’язана захищати наші права та інтереси, врешті-решт, ми наймаємо їх на роботу, платимо податки, а отже, їх завданням є виконання зобов’язань перед нами. Тортури в міліції - просто недопустимі! Червоні квіти біля будівлі МВС - це кров загиблих і замучених у катівнях! Невже громадянам і далі доведеться шукати захисту від захисників?!»,- заявила одна з організаторів акції Ганна Введенська.

Біля управління МВС у Севастополі відбувся пікет в рамках всеукраїнської акції на підтримку жертв тортур. Приводом до акції стало недавнє вбивство Ігоря Індило 17 травня 2010 в Шевченківському РВВС міста Києва. За якому влади на даний момент дотримуються офіційної версії, що студент загинув через те, що наполегливо падав внаслідок сп `яніння до того моменту поки не« западало »себе до смерті. Далеко не всі, хто постраждав з боку правоохоронних органів звертаються за захистом в громадські організації міста. За словами секретаря Севастопольської правозахисної група при УМВС м. Севастополя, Андрія Гефтмана, в 2009 році до них звернулося всього 8 осіб за захистом своїх прав. На його думку, це в першу чергу пов’язано зі страхом ще більшого переслідування з боку МВС.

Свобода від катувань на рівні зі свободою від рабства є двома правами людини, які, згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, не можуть бути обмежені ні за яких умов. Цю Конвенцію Україна ратифікувала 1997 року. До сьогодні правозахисники проводять моніторинг дотримання прав людини та роботу з попередження їх порушень. 26 червня — Міжнародний день ООН у підтримку жертв катувань. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод була написана в Римі 4 листопада 1950 року та вступила в силу в 1953 році. Україна ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 року. Стаття 3 Конвенції про права людини та основні свободи: Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.