В цьому переконані виконавці трирічного українсько-швейцарського проекту “Впевнений старт: програма соціальної інтеграції молоді, позбавленої батьківського піклування”, який впроваджуватиметься на Київщині в 2010-2013 роках спільними зусиллями Партнерства «Кожній дитині», Швейцарського бюро Міжнародної соціальної служби та Київської обласної державної адміністрації.

Презентація проекту, спрямованого на створення системи підготовки та супроводу вразливої молоді в період переходу до самостійного життя, відбулася в Київській облдержадміністрації 26 травня за участі заступника міністра у справах сім’ї, молоді та спорту С. Толстоухової, заступника голови облдержадміністрації Л.Подашевської, директора Міжнародного Бюро Швейцарської соціальної служби Р.Відмера, голови Правління Партнерства «Кожній дитині» в Україні В.Кузьмінського. Для реалізації спільного проекту передбачається створення системи супроводу молодих людей, що вийшли з інтернатів, на період переходу до самостійного життя.

Проект буде допомагати таким молодим людям отримати соціальну підтримку, професію, знайти роботу, вирішити проблему житла. На презентації наголошували, що Україна займає одне з провідних місць у Європі за кількістю дітей, які виховуються в інтернатах - 29 тис.

Більшість з них - це діти старшого шкільного віку, які майже не мають шансів бути усиновленими або обладнані сімейних форм виховання. По закінченню інтернатів більшість з них, як правило, направляються в так звані “сирітські” ПТУ - навчальні заклади, які мають достатню матеріальну базу, яка може забезпечувати сироті повне державне утримання.

Поки діти навчаються, держава їх фінансує, але коли вони стають дорослими - фінансування припиняється.

Інтернати не несуть юридичної відповідальності за дітей після їх випуску, а інші організаційні структури, які беруться за допомогу і турботу про таких дітей, як показує досвід, діють неефективно. Підлітки змушені йти практично в невідомість, вирішувати проблеми житла, реєстрації, працевлаштування та налагодження побуту.

Для деяких, закінчити навчання означає почати поневірятися: лише 24% випускників мають власне житло (проте не завжди придатне для проживання), а 17% - перебувають на квартирному обліку. Незабезпеченість житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виходять з державної опіки, не залишає іншого виходу, як влаштування випускників в соціальні гуртожитки, тим самим зберігаючи їхній груповий колективізм та відокремленість від громади.

Експерти одностайно стверджують, що підготувати випускників до самостійного життя в існуючих умовах дитячих установ практично неможливо. В Україні зберігаються заклади, розраховані на 100-170 осіб, які соціально дезактивують дітей і не сприяють адаптації, які б програми, практичні заняття не проводилися. Весь устрій життя в установі привчає дитину до того, що її забезпечують і обслуговують.

У вихованців некоректно формується модель сімейного життя, спотворюються механізми дружніх та інтимних взаємин, практично не розвивається мотивація до праці, формується споживацька позиція. Низькі можливості підлітків соціалізуватися не сприяють досягненню ними високих статусних позицій в суспільстві, що надалі негативно впливає на рівень та якість їхнього життя.

Більшість випускниць інтернатів вагітніють в перші роки самостійного життя, причому - відсоток відмов від дітей у них достатньо високий: до 40% відмов від дітей у пологових будинках підписують саме вони.

Дослідження постінтернатного життєустрою випускників шкіл-інтернатів Київської області в 2008-2010 рр. показує, що, незважаючи на всебічну підтримку з боку держави, зберігається низький рівень соціалізації сиріт в суспільстві. Підлітки, що мали позитивний досвід сімейного життя, після виходу з інтернату показують більш високий рівень і хороші результати адаптації. Однак, у більшості цей рівень досить низький, що особливо помітно проявляється у працевлаштуванні та організації сімейного життя. Такі молоді люди частіше стають одинокими матерями та продовжують коло сирітства.

Зарубіжний досвід створення послуг для молоді, позбавленої батьківського піклування, переконує - соціалізуватися в масі не можливо, це повинна бути виключно індивідуальна робота.

У рамках проекту передбачається створення мережі служб соціалізації вихованців інтернатів, зокрема, передбачається введення такого інституту, як наставник. Також будуть вирішуватися питання забезпечення житлом таких дітей шляхом оренди квартир.

Пілотними територіями проекту обрані райони та міста Київської області - Біла Церква, Переяслав-Хмельницький, Фастів, Вишгородський і Таращанський райони. Виконавцем проекту є Швейцарське бюро Міжнародної соціологічної служби (МСС), партнерами - Київська облдержадміністрація, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту.

Бюджет проекту складає 8070000 грн, в його рамках соціальну підтримку отримають 800 дітей, позбавлених батьківського піклування.

Директор Швейцарського бюро МСС Рольф Відмер зазначив, що основне завдання проекту - забезпечити дотримання основних прав людини в українських інтернатах. Він зазначив, що за інформацією МСС, більшість жінок, зайнятих у сфері секс-бізнесу, є випускниками саме таких установ, причому це стосується низки європейських країн, в тому числі України і Росії. Також журналісти мали змогу поспілкуватися з вихованцями інтернатних закладів Київської області та їхніми наставниками.