«Реформи – не жіноча справа». Так вважає Прем’єр-міністр Микола Азаров, який 19 березня висловився дослівно:«Одні кажуть, що наш уряд великий, другі, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету міністрів. Самі нудні особи. За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи». За словами Миколи Азарова, в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», можуть брати відповідальність і не бояться говорити «ні» начальству (УНІАН).
Від імені громадських організацій та всіх небайдужих жінок і чоловіків нашої держави хочемо повідомити Миколі Азарову, що його висловлювання є сексистським, ґендерно дискримінаційним і таким, що порушує законодавство України, яке всі, і, в першу чергу, вищі державні чиновники, зобов’язані виконувати. Зокрема, порушено Конституцію України та Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Особиста думка чи ставлення до політичних конкурентів в жодному разі не можуть бути підставою для публічного порушення закону та приниження усіх українських жінок з боку державної влади.
Звертаємо увагу Прем’єр-міністра, а також Президента Україні та всіх новопризначених членів уряду, що відповідно до «Цілей Розвитку Тисячоліття:Україна», наша держава взяла на себе зобов’язання до 2015 року досягти певних показників у шести основних напрямах розвитку українського суспільства. Це стосується не лише зменшення рівня бідності, але й досягнення ґендерної рівності, як однієї з шести цілей.
Новий уряд і Президент мають унікальний шанс продемонструвати усьому світові відданість ідеям втілення найбільших цінностей світового співтовариства, зокрема утвердженню стандартів демократії, без яких неможливо отримати дорожню карту на шляху до євроінтеграції. (І це цілком реально, враховуючи наші досягнення в утвердженні ґендерної рівності на сьогоднішній день, суму коштів, виділених міжнародними структурами на вирішення ґендерних проблем в Україні, а також чисельність ґендерно свідомої української громади.)
Натомість жінок звільняють з усіх керівних посад, хоча вони і так недостатньо представленні у вищих ешелонах влади, на що неодноразово звертали увагу, як на один із найбільших провалів демократизації в Україні, європейські експерти. Саме тому відсутність жінок в уряді – це не питання смаку чи естетики, а питання справедливості, зрілості, ефективності та законної легітимності нової влади. Висловлювання у дусі «немає жінок – немає на кого дивитись» є сексистським і дискримінаційним, адже базується на стереотипі, що для жінки головне зовнішність, та зводить роль жінки до пасивного об’єкта, який існує виключно для чоловічої візуальної насолоди.
Нагадаємо, що сексизм це – ідеологія і практика дискримінації за ознакою статі, система уявлень, що приписують одній із статей (зазвичай жіночій) неповноцінність, гірші розумові та професійні здібності, надмірну емоційність та нездатність приймати рішення, необхідність опіки, позиціонують жінку як неповноцінний суб’єкт.
Проявом сексизму є й вислів «не жіноча справа проводити реформи», особливо враховуючи той факт, що жiнок-держслужбовцiв у нас нараховується в три рази бiльше, нiж чоловiкiв-держслужбовцiв. Так, на 31 грудня 2008 р. в Українi чисельнiсть жінок-держслужбовців становила 219 200 осiб, чоловiкiв – 71 565 осiб, або вiдповiдно 75,4%жінок i 24,6% чоловіків.
І хоча у складi вищих керiвних органiв та на політичному Олімпі влади зараз переважають чоловiки, саме сотні тисяч українських чиновниць будуть тими людьми, які працюватимуть «по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», і котрих зневажив своїми словами керівник уряду.
Прем’єр-міністр має вибачитися перед державними чиновницями, членкинями власної партії та усім жіноцтвом України.
Надалі бажаємо Прем’єру, Президенту та усій новій команді пам’ятати, що у кожного чоловіка є свій дім, сім’я, за які вони відповідальні разом із жінками, а у кожної жінки – Україна, за яку вони відповідальні разом із чоловіками, тому справді ефективні суспільні реформи можливі лише на основі ґендерно врівноваженого підходу.
Музей історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху
Приєднуйтесь! Залиште своє ім’я в коментарях під цим постом, розмістіть інфо на своїх ресурсах
Коментарі
Приєднуюсь. Лілія Дмитренко, директор громадської організації "Центр розвитку дитини і сім'ї "РОДІС" член Національної тренерської мережі МЖПЦ "Ла Страда - Україна", член Всеукраїнського громадського комітету з підтримки сім'ї та усвідомленого батьківства.
А що можна було очікувати від таких урядовців типу Азарова? Та він саме слово гендер вимовляє як лайливе