Під час цього заходу були представлені експертні дослідження роботи ВРУ VІ скликання протягом 1-5 сесії і відповідність реальних результатів роботи фракцій до їхніх партійних програм у парламенті, проведені представниками Фундації «Відкрите суспільство».

Як показали результати дослідження, чіткіше за решту фракцій парламенту намагалися виконати (з огляду на всі підготовлені ними законопроекти, незважаючи на їх подальшу долю – чи то стали вони законами, чи то були відхилені, чи то продовжують доопрацьовуватись) свої програмні установки представники блоку НУНС. Майже в два рази гірше з цим справлялись представники БЮТ і БЛ, ще більш блідо виглядали депутати від найбільшої фракції ПР і фактично зовсім забули про свою програму в повсякденній парламентській роботі комуністи. Цей низький рейтинг може стати ще менш позитивним для всіх його учасників, якщо згадати, що навіть у НУНС коефіцієнт корисної дії (в сенсі виконання обіцянок) лише 0,09, тобто 9%. При цьому слід пам’ятати, що в абсолютних цифрах цей результат фактично стає мізерним. Невтішною є картина і з огляду на те, що саме з напрацьованого фракціями (з того, що відповідає їхнім політичним програмам) врешті стало законами.

З боку фракції «Блок Литвина» таких законів за рік було 3, у Партії регіонів – 2, НУНС – 1. У БЮТ таких влучень нема взагалі, аналогічна проблема в КПУ. У загальному заліку 24 закони (сума всіх прийнятих), які можна назвати виконанням обіцянок, розділені на 365 днів у році і на 450 депутатів у парламенті, – це занадто мало. Адже виходить, що на один такий закон протягом року мають трудитись майже 19 депутатів. Причому насправді робочих днів за цей рік у них буде лише 15. Решта часу, тобто 11,5 місяця або 350 днів, народні обранці фактично відпочивають або займаються ще чимось, але тільки не тим, заради чого їх обирали до парламенту. Очевидно, – підсумовується у висновках дослідження, – що українські парламентські фракції показали не тільки низький рівень виробництва законів, але і вкрай низький рівень виконання власних зобов‘язань. До всього, якщо фракції все ж таки виконують обіцянки, то вони стосуються найменш значущих для країни тем. На думку голови правління Рівненського КВУ Олексія Горецького, така ситуація пов’язана в першу чергу з тим, що на сьогодні в країні панує повна безвідповідальність влади на всіх рівнях. Депутати як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні не проводять системної роботи з виборцями. Проблемним є також те, що на сьогодні в більшості громадян відсутня культура вибору.

Щоб вирішити зазначені проблеми, на думку експерта Фундації «Відкрите суспільство» Ірини Шуст, перш за все виборці мають уважніше ставитись до обіцянок політичних сил, детально вивчаючи їхні передвиборчі програми, аби потім мати можливість контролювати їх виконання. Доцент кафедри міжнародних відносин і країнознавства РІС КСУ Санжаревський Олег вважає одним з найефективніших заходів зміну системи виборів до Верховної Ради з пропорційної на змішану. Його колега, доцент кафедри політичних наук РДГУ Алла Черній, пропонує прийняти закон, який би надавав можливість виборцям відкликати тих депутатів, які не виконують своїх обіцянок. Хоча, на думку голови Клубу української елітарної молоді Святослава Клічука, це може стати інструментом для політичного усунення представниками конкуруючих політсил один одного. Голова правління ГО «Спілка водіїв» Сергій Овчинніков вважає необхідним прийняття закону про громадські організації, який би надавав можливість громадськості в більшій мірі контролювати дії влади на всіх рівнях. Однак, на його думку, цей законопроект свідомо не приймається депутатами, оскільки вони бояться можливих негативних для них наслідків такого контролю.

Підтримуючи важливу роль громадських організацій у контролюванні дій влади, виконавчий директор Волинського ресурсного центру Руслана Стасюк, одним із шляхів вирішення існуючої проблеми вважає необхідність формування нових політичних лідерів, у тому числі і з представників активних дієвих ГО. Підсумовуючи результати дискусії, більшість її учасників прийшли до висновку, що для зміни існуючої в Україні ситуації необхідно проводити кардинальні зміни: як на законодавчому рівні, так і на рівні психологічному, а саме: виборці мають більш свідомо навчитися робити свій вибір і потім контролювати виконання даних їм передвиборчих обіцянок, а політики повинні відповідальніше виконувати всі свої обов’язки перед виборцями.