В червні 2009 року на розгляд Верховної Ради України подано проект Закону України „Про громадські об’єднання” (реєстраційний номер 4633 від 10.06.2009). Ініціаторами законопроекту виступили народні депутати В. Мойсик („НУ-УС”), В. Карпук („НУ-НС”) та О. Гуменюк („НУ-НС”). До авторського колективу залучені представники таких громадських організацій, як Українська асоціація маркетингу, Національна асоціація кредитних спілок України та Туристична асоціація України.

Нагадуємо, що на розгляді Комітету Верховної Ради України з питань правової політики вже знаходиться проект Закону України „Про громадські організації” (реєстраційний номер 3371 від 14.11.2008), розроблений Міністерством юстиції України за участю представників громадськості.

Аналіз законопроекту про громадські об’єднання № 4633 свідчить про те, що даний законопроект не вирішує наявних проблем законодавчого регулювання діяльності громадських організацій. Зокрема, він зберігає низку норм, які не відповідають європейським вимогам щодо статусу неурядових організацій та рішенням Європейського суду з прав людини. Законопроект передбачає, що громадські об’єднання надалі зобов’язані захищати інтереси своїх членів, а суспільні інтереси можуть задовольняти тільки в сферах, галузях чи секторах, визначених власними статутами. Ця норма не тільки не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основних свобод, але й додатково ускладнить діяльність неурядових організацій, змушуючи їх постійно вносити зміни до статутів. Законопроект передбачає збереження територіальних статусів громадських організацій, а для всеукраїнських громадських організацій зберігається вимога мати місцеві осередки у більшості областей України уже на момент утворення. Крім того, не врегульовані належним чином питання щодо кола суб’єктів, які можуть виступати засновниками громадських організацій, а також подано відкритий перелік підстав для відмови у реєстрації громадських організацій. Все це і надалі залишає можливості для зловживань з боку органів реєстрації.

Порівняльний аналіз норм депутатського законопроекту „Про громадські об’єднання” (№ 4633) та урядового законопроекту „Про громадські організації” (№ 3371) свідчить, що із 29 статей депутатського законопроекту 18 тотожні статтям проекту Кабінету Міністрів України. Варто зауважити, що щодо урядового законопроекту про громадські організації (№ 3371) вже отримано позитивні висновки від українських та міжнародних експертів, зокрема щодо його відповідності європейським стандартам щодо статусу неурядових організацій.

Таким чином, законопроект № 4633 не може розглядатися як альтернативний урядовому законопроекту. Окремі його норми можуть бути запропоновані як поправки після прийняття нового закону про громадські організації в першому читанні та після відповідних консультацій з громадськістю.

Максим Лациба
Український незалежний центр політичних досліджень