"Книжкова лихоманка", що відбулась 28 вересня на київському Майдані Незалежності, довела: книга не зникла з нашого життя, проте її стало менше.

Всі недуги потрібно лікувати. Всі, окрім однієї, окрім книжкової лихоманки. Нагадати про це було метою організаторів одноіменного соціомобу - Централізованої бібліотечної системи Шевченківського району м. Києва та Громадського об’єднання “Новий Київ”. Планувалося свято книги для численних гостей, а вийшли ніби дружні гостини у вузькому колі однодумців.

Лихоманка як така не вийшла: поціновувачів книги було небагато. Але є надія, що якщо кожен з відвідувачів заходу донесе атмосферу свята своїм близьким та друзям, а маленькі кияни захочуть прочитати принесену з книжкової зустрічі книгу з вітальним словом автора, то інтерес до художнього слова охопить значно більшу кількість людей, ніж було на Хрещатику. Але про все по порядку.

 

Переповнена бажанням поспілкуватися з однодумцями та переконатися, що книга не зникла з життя киян, я відправилась недільним ранком на Хрещатик. 

 

Дійство відбувалось саме так, як і було заздалегідь анонсовано. О 12 годині ранку на Майдані Незалежності хвилин на 30 було утворено живий ланцюг читачів. Серед улюблених книг активістів вдалося помітити як класику світової літератури (Толстой, Ремарк, Булгаков), так і твори сучасних українських авторів (Дереш, Прохасько). Кожен бажаючий міг поспілкуватися з гостями соціомобу - братами Капрановими, Сашком Лірником, Євгенією Кононенко, Лесею Вороніною та Володимиром Аренєвим. Крім того, за більш ніж демократичні 15 гривень можна було придбати книгу вищезгаданих авторів з автографом – побажанням на додачу. Всі кошти, виручені від продажу літератури, будуть спрямовані на розвиток київських бібліотек. Гостей акції розважали актори пантоміми, які майстерно позували кожному фотографу, гралися з перехожими та з самими собою. Найбільший ажіотаж спостерігався «в куточку» Лесі Вороніною, котру з усіх сторін “обліпила” дітвора. Приємно здивувала киянка, почувши, що Вороніна роздає автографи, скрикнула: «Вороніна? Я ж її кожний день по радіо слухаю! Підійду, хоч гляну як вона виглядає»)))

На жаль, дана акція, спрямована на популяризацію книгочитання, дійсно масовою, на мою думку, стати не змогла. Невже в багатомільйонному Києві лише 150 - 200 осіб (переважно молодь) полюбляють художнє слово? В чому причина? Похмура погода, недільний ранок, недостатнє інформування культурного заходу? Неприємно визнавати, але факт залишається фактом: книги стає менше. Вона не в змозі протистояти на рівних «голубому екрану», який щовечора запалюється чи не в кожному вікні. В чому ж його магія? Не потрібні жодні зусилля для засвоєння інформації, вона самотужки «проникає» в тебе, більшою мірою, не збагачуючи твій внутрішній світ чи наповнюючи пізнавальними новинами, а просто – напросто «засмічуючи» наші голови. Тому пам’ятай - лише книга допоможе розвинути фантазію та відшліфувати інтелект, змусить щиро посміхнутися та ветирти сльозу зі щоки, допоможе знайти нових друзів та ввібрати в себе мудрість поколінь; це цілющі ліки та магічна панацея, втеча в порятунок та дорога – повернення у власний світ.

Так, «взяти» кількістю «Книжковій лихоманці» не вдалося, а от якість дійсно порадувала. Давненько не стрічала в одному місці (особливо в буденно – сірому Києві ) такого скупчення щирих посмішок та радісних очей, такого «потоку» української мови та дорослих, сповнених бажанням придбати дитячу книжечку. Щодо останнього, то і я виключенням не стала: подарую нову книгу своїй маленькій сестрі і впевнена, що подарунок не буде припадати пилом на полиці.

Не раз розповідали мені батьки, що країна, в якій вони колись жили, і яка на сьогодні вже стала історією, була самою "читаючою" країною в світі. Після відвідин сьогоднішньої акції в мене зародилася мрія, щоб "самою читаючою" стала моя країна. Адже взірцем сучасної інтелігентної людини, особисто для мене, є людина з книгою в руках.