22 липня 2016 року польський сейм проголосував за резолюцію «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА» та визначив день пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти громадян Польщі впродовж 1943-1945 рр. Внаслідок такого рішення в суспільстві почалося гостре обговорення можливості його впливу на українсько-польські взаємини.
За резолюцію проголосували 432 депутати, 0 – проти і 10 депутатів утрималися.
«Ставлення польського суспільства до рішення польського сейму є дуже різним. Дослідження CBOS (Центр дослідження громадської думки) показує зниження доброзичливого ставлення до українців в польському суспільстві – 36% симпатиків у січні 2015 проти 27% у березні цього року. На мою думку, «волинська дискусія» в Сеймі поглибить тенденцію. У польському суспільстві маємо абсолютно різний спектр емоцій щодо «Волинського питання». Україні важливо зрозуміти, що ставлення польського суспільства до Волині може бути діаметрально різним, але емоційним», - розповів ГУРТу журналіст, головний редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl Ігор Ісаєв.
Варто відзначити, що і в Україні історики вже не один рік ламають списи в дискусіях щодо визначення причин та масштабів подій на Волині, що часто супроводжується кардинально різними оцінками. Українці та польські історики по-різному оцінюють причини та кількість жертв Волинської трагедії. Тому можна стверджувати про значний політичний підтекст прийнятої резолюції сейму, який лежить поза історичними дискусіями.
«Рішення польського сейму щодо визнання подій 1943 року на Волині геноцидом поляків – політична реакція на питання Волинської трагедії. Переконаний, що у польсько-українських відносинах немає більш дієвої формули, ніж «Прощаємо та просимо пробачення». Вона вже неодноразово звучала з обох боків, проте так і не стала основою міждержавних відносин. Відповідні зміни потребують політичної волі від керівництва України та Польщі, і ми повинні пам’ятати, що від сучасних польсько-українських конфліктів виграють треті сил», - розповів ГУРТу кандидат політичних наук, директор Центру суспільних відносин Євген Магда.
Резолюція польського сейму викликала занепокоєння в українському суспільстві щодо подальшого розвитку відносин з Польщею.
«Зміст Волинської ухвали польського Сейму, яка не має жодної обов’язкової юридичної сили та була прийнята майже всім парламентом, не є антиукраїнським. Польські депутати прямо виразили солідарність з Україною, яка бореться проти російської агресії, а також подякували українцям, які рятували під час подій 1943-44 своїх польських сусідів. Зрештою саме українська політика пам'яті, зокрема юридична заборона критики сенсу діяльності УПА в законі з 2015 року, зрадикалізувала польську громадську думку та політичні еліти. Польська ухвала теж дасть зрозуміти українським елітам, що поляки не є альтруїстами, які завжди та повсюди будуть підтримувати Україну, а про стосунки з Польщею треба дбати. Врешті вважаю, що емоції минуть, а в результаті ми наблизимося до розуміння один одного. Це, в свою чергу, дозволить польським елітам переконати польських виборців у підтримці проукраїнської політики Польщі», - розповів ГУРТу польський історик Лукаш Адамський.
Комітет Верховної Ради у закордонних справах вважає, що рішення польського сейму є антиукраїнським. Дискусія навколо Волинської трагедії в Польщі набуває яскравого політичного забарвлення. Перед Україною постала загроза погіршення відносин зі стратегічним союзником. Таким чином, питання національної пам’ятіможе стати загрозою для дружніх відносин двох держав.
«Тема Волинської трагедії в останнє десятиліття жваво обговорюється в польському суспільстві. Є частина суспільства, яка через Волинську трагедію ніколи не примириться з Україною, однак важко сказати, наскільки великим є цей прошарок. Проте ця частина в останні роки все більш помітна у публічному просторі. Водночас у польському суспільстві не бракує обережніших голосів. І це теж помітна група, умовно — «приятелі України». Інша справа, що розклад політичних сил у польському парламенті сприяє радикальним діям. Історична політика — одна з головних складових програмної діяльності партії «Право і справедливість», яка нині одноосібно тримає владу в Польщі», - підсумував Ігор Ісаєв.
Залишається відкритим питання, наскільки такий конфлікт польської та української історичної політики може призвести до погіршення українсько-польських відносин. Адже Україна сьогодні перебуває в такій ситуації, коли розкидатися союзниками просто нелогічно.
Коментарі
114. Як правильно говорити про Волинську трагедію? Тези для ЗМІ, політиків, уряду http://zemlj.blogspot.com/2016/07/114.html
Польський Сейм прийняв дану резолюцію, а потім - польська еліта писала нам листа із вибаченнями, ми також відповіли їм вибаченнями.
Обидва польських документи засуджують ідеолоґію націоналізма як таку. Її називають причиною траґедії.
У цьму - і небезпека, і це - проблема уже світового значення.
Націоналізм - це у першу чергу, щоби кожен народ жив на своїй землі. Це - найбільш послідовна антиімперіалістична ідеолоґія. Підступні вороги завжди сприяли перекрученню суті націоналізма до навпаки - оббріхували і таємно підтримували нездорові його течії.
На жаль, зараз ми бачимо, що неприйняття націоналізма уразило Польщу дуже глибоко. Це значить, що поляки не сприймуть Україну такою, яка вона має бути, щоби перемогти і розвиватися. Що Польща - або почне розчинятися, або знову стане імперією.
Сподіваюся, ця проблема вирішиться в оглядному майбутньому.