Останнім часом суспільство та державні органи, зокрема Міністерство закордонних справ України, занепокоєні намірами окремих країн Європейського Союзу, зокрема Чехії, обмежити в’їзд на їх територію іноземців шляхом запровадження додаткової вимоги обов’язкового надання медичної довідки про стан здоров’я та відсутності у набувача візи таких інфекційних захворювань як ВІЛ/СНІД, туберкульоз, сифіліс тощо.

МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» (далі Альянс-Україна), як одна з найбільших у Східній Європі професійних організацій, що працює у сфері подолання ВІЛ/СНІД вже понад 6 років і є одним з співвиконавців відповідної Загальнодержавної програми, висловлює свою солідарність щодо неприпустимості запровадження подібних дискримінаційних обмежень.

У той же час, Альянс-Україна звертає увагу керівників відповідальних державних органів, представників ЗМІ та широкого загалу на той факт, що в Україні вже 17 років подібне дискримінаційне обмеження діє по відношенню до усіх іноземних громадян, у т.ч. громадян Європейського Союзу, які мають наміри отримати візу на в’їзд в Україну терміном дії більше трьох місяців.

Зокрема, відповідно до ст. 11 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» вiд 12.12.1991 № 1972-XII «Дипломатичні представництва та консульські установи України видають візу на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства, які прибувають в Україну на строк понад три місяці, за умови пред'явлення ними документа про відсутність у них ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України».

Ст. 24 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб від 04.04.2000 N 1645-III розширює коло осіб, відносно яких застосовується обмеження на в’їзд в Україну:
«Дипломатичні представництва та консульські установи України видають візи на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред'явлення документа про відсутність у них туберкульозу в активній формі та ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України»

Подібна норма міститься ст. 19 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» вiд 05.07.2001 № 2586-III щодо обмеження на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред'явлення ними документа про відсутність у них захворювання на туберкульоз в активній формі.

Нещодавно Україна вже відчула на собі негативну реакцію на подібні обмеження у чинному законодавстві з боку міжнародної спільноти. Зокрема, наприкінці квітня 2009 року Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, найбільший міжнародний донор, що з 2004 року надає Україні багатомільйонну допомогу Україні на протидію ВІЛ/СНІД, відклав розгляд офіційного запрошення Президента України Ющенка В.А. провести чергове засідання Правлення Глобального Фонду у листопаді 2009 року у столиці України. Підставою для цього стало рішення правління цієї організації від 08.11.2008 року не проводити офіційні зустрічі у країнах, де діють обмеження або заборони, що стосуються в’їзду та перебування в країні осіб з ВІЛ-позитивним статусом. Наявність таких обмежень у вітчизняному законодавстві ставить під загрозу проведення вперше такого роду події високого рівня в Україні.

Альянс-Україна вимагає від відповідальних керівників державних органів негайно розглянути питання про усунення відповідних дискримінаційних обмежень, що існують у чинному законодавстві та сконцентруватися на вирішенні власних проблем, не відволікаючи увагу суспільства на обговорення претензій до іноземних держав.

Зокрема, ми пропонуємо Кабінету Міністрів України прискорити процедуру погодження та подання на розгляд до Верховної Ради України в якості невідкладного проекту нової редакції Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», розробленого Міністерством охорони здоров’я України спільно з міжнародними та вітчизняними неурядовими організаціями, в якому відповідні дискримінаційні норми відсутні.

Альянс-Україна сподівається на активні дії з боку відповідальних державних органів та громадськості задля негайного усунення законодавчих обмежень на пересування людей, які живуть з ВІЛ та приведення вітчизняного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.