В України не було досвіду ведення війни, тому коли в державі розпочалися бойові дії, виявилося, що немає жодної державної структури або громадської інституції, яка могла б взяти на себе відповідальність за супутні війні процеси, пише "Українська правда. Життя".
Фактично ніхто не знав, як звільняти заручників, як організовувати евакуацію людей із зони антитерористичної операції і забезпечити їх тимчасовим житлом.
Традиційно, на допомогу прийшли активісти, які багато навчилися під час протистояння на Майдані.
«Уявіть ситуацію: дзвонить мені жінка, просить допомогти з документами на квартиру в Донецьку, і повідомляє, що мій номер їй дали працівники гарячої лінії Донецької народної республіки (ДНР), – розповідає правозахисниця Олександра Дворецька, одна з ініціаторів координаційного центру допомоги жителям Донбасу «Схід SOS». – Це підтверджує те, що вони (ред. – сепаратисти) користуються нашими ресурсами, а люди, нічого не підозрюючи, продовжують бачити в киянах «бандерівців» і «хунту».
Мабуть, у «народних республіках» не вистачає рук для того, щоб допомагати своїм громадянам. Проте, у них інші турботи: їхні «волонтери» – люди, яких армія ДНР виловлює на вулицях та відправляє в «трудові табори» – риють окопи і заміновують місця, куди ще не дійшли сили АТО.
«Ми, звичайно, допомагаємо всім людям, що потрапили у важку ситуацію, незалежно від політичних поглядів», – додає Олександра.
Сьогодні у центрі «Схід SOS» на постійній основі працюють 25 осіб. Близько десяти волонтерів приходять час від час, щоб зняти навантаження із співробітників. Центр працює цілодобово. На «гарячу лінію» безперестанку телефонують жителі Донецької та Луганської областей.
Серед найчастіших запитів – запити про тимчасове помешкання для тимчасових біженців, запитання, як можна зареєструватися на новому місці, щоб продовжувати отримувати пенсійні виплати та допомогу на дітей.
Зусилля ініціативи «Схід SOS» зосереджені на трьох напрямах роботи.
«Служба турботи» відповідає за збір та розподіл гуманітарної допомоги, розміщення біженців, видачу безкоштовних медикаментів та засобів гігієни, виплату допомоги дітям з інтернатів. У видачі ліків допомагає фонд «Реабілітаційний центр шпиталь Майдану» – ініціатива, що виникла ще взимку.
Олександра Дворецька. Фото Oleksandra Bienert
«Зараз найголовніша проблема жителів сходу України – це питання переїзду, – розповідає Олександра Дворецька. – Багато не розуміють, як переселитися, як приїхати. У нас є правило – не радити методи виїзду через блокпости, оскільки ми не можемо нести за це відповідальність: інформація про ситуацію в зоні бойових дій стрімко змінюється. Для виїзду із власних міст рекомендуємо використовувати залізницю – це найбезпечніший вид транспорту».
Другий важливий напрям – правова допомога вимушеним переселенцям. Використовуючи всі доступні засоби зв'язку, фахівці «Схід SOS» консультують їх щодо питань пенсій, виплат, відновлення документів, реєстрації та юридичних аспектів працевлаштування.
Окрім того, правозахисники беруть участь у розробці нормативних актів, які ухвалює влада, вимагають вносити необхідні зміни до законопроектів.
«До прикладу, Президент Порошенко ветував законопроект про статус біженців, і багато обурилися: «Чому?» – продовжує Дворецька. – Проте це було правильне рішення. Ми теж зверталися із листами до Мінсоцполітики, щоб цей законопроект був скоректований. Він вимагає серйозного доопрацювання».
Окремим напрямом роботи активістів є інформування. Наприкінці травня луганський правозахисник Костянтин Реуцький зі своєю командою створив сайт «Інформатор» – платформу, на якій висвітлюють події в зоні АТО.
Костянтин Реуцький
У київському офісі над сайтом працює редакція з кількох людей: вони збирають та перевіряють інформацію про те, що відбувається «на місцях». Оскільки повідомлення передають люди, що знаходяться безпосередньо в зоні бойових дій, «Інформатор» як джерело використовують і українські силовики.
«У майбутньому ми хочемо використовувати цю платформу не тільки для того, що розповідати про антитерористичну операцію, а про східний регіон України загалом, – розповідає Дворецька. Одночасно надавати жителям Луганської та Донецької областей інформацію про те, які рішення щодо їх долі приймає Київ».
Біженці – біженцям
Співробітники центру «Схід SOS» – здебільшого активісти, які стали вимушеними переселенцями з Криму та Донбасу. До травня багато з них надавали правову допомогу кримським біженцям. Організувати штаб їм допомогли кияни.
Офіс «Схід SOS» у Києві
Наталія Треніна, керівник координаційної групи, родом з Луганська, але вже довгий час живе в Києві. Після анексії Криму вона ініціювала організацію гуманітарної допомоги українській армії на Сході, а потім вирішила вести більш широку діяльність.
«Мої друзі з Луганська, які були волонтерами під час подій на Майдані, спочатку ображалися на те, що їх кинули напризволяще, – ділиться Наталя. – Їх можна зрозуміти: вони опинилися в набагато складнішій ситуації, практично без підтримки. Після того, як мою подругу захопили в полон у СБУ в Луганську, стало зрозуміло, що перебувати там небезпечно. Більшість активістів переїхали до Києва і зорганізували волонтерську ініціативу тут.
Ми довго створювали необхідну інфраструктуру. Багато людей жертвувати гроші на нашу роботу, і це стало безцінною допомогою. Нам надали офіс, безкоштовно провели Інтернет і телефонний зв'язок. Хтось приніс офісну техніку та меблі. Завдяки людям ми дуже швидко облаштувалися».
Станом на сьогодні «Схід SOS» навів контакти із більше, ніж чотирма тисячами сімей зі Східної України. Безупинно надходять дзвінки на всі доступні канали «гарячої лінії».
«Ми стали не просто службою правової та гуманітарної допомоги, а й центром психологічної підтримки, – каже Наталя. – Намагаємося всіх заспокоїти, оскільки люди дуже переживають за все, що відбувається, і для них важливо бути почутим».
Волонтери – герої
Крім «Схід SOS», проблеми людей, що опинилися в зоні антитерористичної операції, вирішують й інші волонтерські ініціативи. Найвідважніші – це волонтери, які працюють на місцях, організовують евакуацію мешканців із території бойових дій.
Не дивує, що в основному ці волонтери – священики. Один з героїв, який налагодив роботу із вивезення людей із зони АТО, – пастор однієї з баптистських церков Сергій Косяк.
Разом із ще кількома донеччанами він евакуює людей з Донецька, Горлівки, Сніжного та інших міст, у яких тривають перестрілки.
За його словами, виїжджають в основному жінки, люди похилого віку і діти. Чоловіки бояться їхати – є ризик, що на якомусь із блокпостів ДНР їх заберуть в «армію». Пастор кілька разів бував у полоні бойовиків ДНР, проте продовжує свою роботу. Він знає: зараз немає нічого важливішого і окрім нього, небагато людей може зорганізовувати евакуацію. Адже більшість активістів вже виїхали з Донецької області.
«Ми отримуємо багато дзвінків. Часто телефонують люди, які погано проінформовані про ситуацію в своєму місті, – розповідає Сергій. – Багато переконані, що виїхати можна тільки автомобілем. Я їм пояснюю, що все ще курсує громадський транспорт: автобуси, поїзди, на яких їхати безпечно. Нещодавно була помилкова інформація про те, що з поїзда «Донецьк – Київ» зняли всіх чоловіків. Люди панікують і починають вигадувати».
Волонтери зорганізували проміжну базу для переселенців у Красноармійську, де людей розміщують у готелі при церкві. Звідти переселенців відправляють в інші регіони України.
Сергій Косяк з іншими священиками почали евакуацію мирних жителів після перших обстрілів. Спочатку допомагав вивозити людей зі Слов'янська і Краматорська, а тепер пастор організовує евакуацію всюди, де потрібно. Труднощі існують тільки в Луганській області, оскільки волонтерів там практично немає.
«Ми нещодавно налагодили зв'язок з активістом з Луганська. Ситуація з евакуацією там кепська», – розповідає з жалем Сергій.
«Глобальних складнощів поки немає, – вважає він. – Їх створюють самі люди: бояться, тремтять, коли переїжджають через блокпости. Звичайно, страшно, але страх не повинен сковувати. Потрібно враховувати всі ризики і потихеньку виїжджати. Чого чекати від міста, у якому сконцентровано близько 30 тисяч озброєних людей?»
Донецькій команді волонтерів допомагає уся Україна: люди переводять гроші на квитки для малозабезпечених, надсилають гуманітарну допомогу, надають своє житло для біженців, опікуються дітьми з інтернатів.
«Україна проявила себе як солідарна держава, яка згуртувала людей, – каже Сергій. – У нас спільне горе. Це не тільки біль Донбасу. Це біль усієї України».
Переклад та редагування: Марія Чубата
Джерело
Коментарі