Увiйти
Як подолати кризу: досвід Чехії
28.05.2014
Обираючи шлях майбутніх реформ для нашої країни, варто приділити особливу увагу вивченню чужого досвіду: це допоможе виробити оптимальні рішення та запобігти помилок. Відповідно до сьогоднішніх українських реалій досить цікавим видається досвід Чехії – нашої сусідки по колишньому соцтабору, а нині – однієї із найбільш успішних країн Східної Європи.
Після розпаду СРСР перед Чехословаччиною, як і перед всіма союзними країнами, постала проблема вибору подальшого шляху розвитку та пристосування до нових умов. Економіка колишніх соціалістичних країн знаходилась у критичному стані та потребувала негайного реформування. Системні перетворення в країнах соціалістичного табору, в тому числі і в Чехії, можна звести до двох основних положень:
- створення конкурентоспроможної економіки;
- зміцнення демократії, повна перебудова державного апарату.
У 1991 р. в Чехословаччині був прийнятий закон про люстрацію і в 1993 р. – закон «Про незаконність комуністичного режиму», згідно з якими 140 тисяч людей підлягали перевірці за підозрою у співпраці з комуністичним режимом. Перевіркою займалась спеціальна комісія. Дія закону не поширювалась на громадян, котрі народились після 1 грудня 1971 р(тобто на момент прийняття закону мали менше 21 року).
Особам, яких визнали причетними до порушень прав та свобод, було заборонено на період п’яти років посідати державні посади. Посад позбувались лише ті, вину яких було доведено. При цьому звинувачені отримували право на апеляцію. Потрібно зазначити, що при люстрації мала місце і низка помилкових висновків. Причина у списках так званих «агентів і кандидатів у агенти» Служби державної безпеки комуністичної Чехословаччини, які не були точно складеними і в яких не відразу вдалось розібратись. Близько тисячі осіб згодом доводили свою позицію у суді і виграли судові процеси. Тодішній президент Чехії Вацлав Гавел закликав громадян бути толерантними. У 1996 р., коли термін закону про люстрацію закінчився, Гавел зайняв позицію проти продовження політичних чисток у країні.
Але парламент зумів подолати президентське вето. Проведення люстрації викликало незадоволення багатьох громадських діячів та міжнародних організацій. “Охота на відьом” або “Новий Нюрнберг” – так часто називали заходи, вжиті після 1991 р., згідно з якими колишня комуністична номенклатура, співробітники державної безпеки звільнялися або, принаймні, понижувалися на посаді. Закон про люстрацію діє в Чехії і до сьогодні. Незважаючи на всю суперечливість проведених заходів щодо люстрації, не можна не відзначити їх очевидні позитивні наслідки: кардинальна зміна керівництва і державного мислення.
Варто відзначити, що в Словаччині, яка стала незалежною в 1993 р., люстрація теж проводилась, але в значно менших масштабах. Процедура люстрації виявилася тут абсолютно недієвою, оскільки комуністи залишались популярними серед населення. Багато суддів із сумнівним послужним списком посідають свої посади і при нинішньому уряді.
Паралельно з політичними реформами у Чехії проводились і економічні. Уряд піклувався насамперед про кардинальну інституціональну зміну і лібералізацію економіки. Йшлося про приватизацію промисловості, лібералізацію цін, лібералізацію зовнішньої торгівлі, дерегулювання валютної галузі. У 1990 р. парламентом Чехословаччини була прийнята «Програма економічних реформ». Документ включав у себе основні заходи щодо ліквідації інститутів планової економіки, згідно з якими відбулось анулювання тисячі указів і заборон, що блокували чеським та іноземним господарським суб'єктам вихід на ринок, лібералізацію цін і зовнішньої торгівлі та приватизацію державних підприємств. За словами В. Клауса(у 1989-1992 рр. – міністр фінансів Чехословаччини, у 1992-1997 рр. – прем’єр-міністр Чехії), одним із головних завдань було запобігання часткового реформування, оскільки це створює нові дисбаланси, які шкідливі для економіки. Разом з тим неодноразово відзначалось, що економічні реформи в Чехії проходили повільніше, ніж в Польщі та Угорщині.
У результаті проведених політичних та економічних реформ Чехія увійшла в число найбільш промислово розвинених країн Європи. Вона пройшла довгий шлях модернізації і стала однією з найбільш стабільних і успішно реформованих країн колишнього соціалістичного табору.
Підготував Максим Мазипчук
Редагування: Анастасія Сімашова
Контакти
- Ресурсний центр ГУРТ
- https://gurt.org.ua
- (044) 296 1052
- [email protected]
3
Коментарі
Интересная статья. Тут, правда, сомневаешься, а как опыт Чехии соотносится с Украиной? Одного олигарха свергли, но выбрали второго. Люстрацию обещали, но как-то тихо о ней позабыли,т.к. на местах остались все те же. А с экономическими реформами, которые слабо маячат на горизонте Украины, так вообще. Никто тут чужой опыт не собирается рассматривать, т.к. невыгодно - одни ушли и почти все вернулись назад. Им не интересно развивать страну, т.к. они останутся за бортом.
США выиграла "холодную войну" у СССР и Горбачев сдал весь Соц.лагерь с "патрохами". А сейчас все страны в Европе и сама Америка сидит на бо-о-о-о-льшом крючке наднациональных монополий. Подробнее об этом здесь:
https://www.youtube.com/watch?v=qgtg4vRyqM4
Все остальное - бутафория и сказки для взрослых..
Ну, так понятно, что новая демократическая влада продала всю Украину , как ресурсный лакомый кусок Америке. За ЕС молчу. Они трещат по швам, разваливаются , и туда же. Почему личные "мистечкови" амбиции Яценюка, Турчинова и Ко. позволяют им вот так просто сдать страну, половину которой объявлены сепаратистами и бандитами. А кто же они сами?