Як має виглядати співпраця бізнесу та громадського сектору, які подальші перспективи їхнього партнерства і як це впливає на антидискримінаційне законодавство в рамках Угоди про Асоціацію України з ЄС? Ці та інші питання обговорювали22 квітня 2014 на круглому столі, який зібрав представників громадських організацій та бізнесу.

Зустріч відбулася у рамках Меморандуму з антидискримінаційної ініціативи, який підписали три громадські організації: Жіночий консорціум України, Національна Асамблея інвалідів України та Всеукраїнська благодійна організація «Точка опори». Саме вони представляють три найбільші групи ризику у трудовій сфері: жінки, люди з інвалідністю і люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.

Як зазначив Богдан Глоба, виконавчий директор Всеукраїнської благодійної організації «Точка опори», у додатку 39 політичної частини Угоди про Асоціацію з ЄС, визначено зміни антидискримінаційного законодавства, що є для української юриспруденції абсолютно новими. Базовий закон протидії дискримінації в Україні було прийнято лише у вересні 2012 року. Втім, через його недосконалість та проблеми адаптації, громадські організації мають вжити додаткових заходів.

«Лише після того, як буде налагоджено співпрацю між громадськими організаціями і бізнесом, можна розпочинати впровадження європейських стандартів протидії дискримінації на робочому місці. Задля заохочення бізнесу до антидискримінації, ми вигадали індекс корпоративної рівності – дороговказ для приватних компаній, який, за домогою рейтингування та аналізу антидискримінаційних політик, допомагатиме компаніям на шляху до адаптації європейських стандартів».

Богдан Глоба робить висновок, що процес співпраці громадського та бізнесового секторів є взаємовигідним для обох сторін.

Співпраця бізнесу і громадських організацій - це своєрідний експеримент, - вважає Роман Романов, директор Програмної ініціативи «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження». На його думку, події останніх п’яти місяців показали, як поводиться суспільство, яке прагне змін, тож самої волі політиків для цього недостатньо.

«Об’єднання громадянського суспільства, активістів, середнього класу, бізнесу має діяти у такий спосіб, щоб сформувати політичну волю, якої зараз бракує». 

До цього часу у нас в державі, зокрема, юридичній сфері не було чіткої позиції щодо питання антидискримінації - таку думку висловив Зорян Кісь, координатор кампаній Міжнародної організації Amnesty International. Він наголошує, що громадянське суспільство та бізнес готові і повинні допомогти державі у виконанні зобов’язань із захисту від дискримінації у рамках Угоди про Асоціацію з ЄС. 

«Важливо, щоб держава була готова не тільки чути нашу позицію, а й враховувати її. Часто буває навпаки. Приміром, чинний антидискримінаційний закон приймався без громадських обговорень і без врахування позицій експертів. Можливості внести свої пропозиції не було і під час прийняття змін до цього закону від 15 квітня. Головне, щоб дискусія з питання антидискримінації перейшла в раціональне русло, проходила за участі експертів».

Сергій Пономарьов, представник Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини, зауважив:

«Коли антидискримінаційний дискурс лише починався, багато неурядових організацій почали звертати увагу на необхідність лобіювання цього питання серед представників парламенту або виконавчої влади. Але, натомість, ми побачили, що до питання з антидискримінації можна і треба підходити з іншого боку, і починати варто із об’єднання  зусиль неурядових організацій, експертних груп і бізнесу», - зауважив представник Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Спираючись на досвід своєї громадської організації,Наталія Скрипка, виконавчий директор Національної Асамблеї інвалідів України, вбачає роль громадських організацій на шляху до європейських стандартів захисту від дискримінації у трудовій сфері у тому, щоб інформувати всіма доступними ресурсами про групи ризику задля подолання різних стереотипів, що існують навколо них. Наприклад, стереотипного уявлення людини з інвалідністю як людини бідної. По-друге, на думку пані Наталі, роль громадських організацій полягає у просвітницькій кампанії, експертизі та супроводі.

«Насамперед, необхідно, щоб співпраця громадськості і бізнесу привернула увагу роботодавців. У разі появи у них запитань щодо того, чи не дискримінують вони певні групи населення, як громадянське суспільство, ми готові взяти на себе процедуру консультування і допомоги».