На урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада" анонсовано Громадські обговорення у квітні 2014. Тут різні Міністерства - від Міністерства аграрної політики та продовольства до Міністерства внутрішніх справ пропонують громаді долучитися до обговорень різних питань (проектів рішення) у формі конференції, круглого столу, можливості спілкування на вебсайті, засідання робочої групи тощо.

ГУРТ поцікавився у лідерів організацій громадянського суспільства: чи беруть вони участь у цих чи подібних обговореннях, чи вважають їх дієвими, чи варто було б внести зміни у цей інструмент?

Володимир Купрій, Виконавчий директор Творчого центру ТЦК:

- Так, я беру участь у таких консультаціях. Навіть створив власний акаунт на цій сторінці. Дієвість цього ресурсу, на жаль, мені не відома. Не володію інформацією, яким чином агрегуються надіслані пропозиції та в подальшому використовуються. Наскільки мені відомо, інформація узагальнюється, але що з нею далі відбувається - не зрозуміло. Було б добре, якби ресурс передбачав подання узагальнюючої інформації про результати надходження пропозицій та результати їх розгляду. Але у мене таке відчуття, що, власне, самі організацій громадянського суспільства ігнорують цей ресурс, або просто не володіють інформацією про можливості його використання.

Андрій Хрутьба, екологічний активіст: 

- Саме нещодавно був на обговореннях у Мінекології. Вважаю громадські обговорення та ради хоч і малоефективним, але необхідним механізмом в нашій країні. Увага громадськості до будь-якого питання дещо зменшує вірогідність "відкатів" та неефективних рішень. Але представники влади часто "домовляються" з деякими організаціями і вже обговорення стають лише видимістю прозорості тих чи інших рішень. Часто це або "всезагальний одобрямс", або "балаган". Адже під час таких обговорень найчастіше приймається рішення того, хто гучніше за інших висловить свою позицію. По ключових питаннях мають бути незалежні експерти, а у нас часто або залежні експерти, або незалежні чи залежні неексперти.

Тарас Шамайда, координатор руху "Простір свободи":

- Ми працюємо над законодавчими ініціативами, які нас цікавлять на різних етапах - розробка, обговорення, підготовка до другого читання. Але не до всіх проектів доходять руки. Більше працюємо з депутатами, ніж з виконавчою владою, тому що, по-перше, від депутатів легше внести законопроект чи поправку, а, по-друге, саме депутати голосують. Хоча вважаю, що будь-які обговорення є корисними і можуть впливати на результат. Але у нас більше виходить працювати із законодавцями. Після революції влада стала значно відкритішою, і треба більше працювати і з Міністерствами та Урядом. Тим більше, що є не тільки закони, а й підзаконні акти. Прикладом тісної взаємодії громадськості із депутатами і урядовцями є ініціатива "Реанімаційний пакет реформ".

Дмитро Чуприна, заступник директора з комунікацій та фандрейзингу ПБО "Надія і житло для дітей":

- "Надія і житло для дітей" проводить постійну роботу, направлену на просування наших стратегічних ініціатив. Ми намагаємося використовувати максимально широкий інструментарій доступу до влади і участі громадськості у прийнятті рішень. Співпраця з органами влади є ключовим елементом у нашій роботі, адже наша мета – це системні реформи у соціальній політиці, домогтися яких можливо лише закладаючи зміни у державних механізмах. Громадські організації своєю діяльністю не можуть повністю замінити собою державу, тому наші функції сфокусовані на консультуванні, пілотуванні нових моделей, підготовці наукової та доказової бази, проектів законодавства, стратегії реформ, моніторингу та аналізі їх впровадження.

Звичайно, мають бути доступними різні форми консультацій та впливу на владу, зокрема, громадські обговорення, діяльність громадських рад та інші. Окреме і нагальне питання дієвості цих інструментів, рівня прозорості прийняття рішень та професіоналізму з обох сторін, але важливість їх існування неможливо заперечувати.

Ольга Мончак, голова Української молодіжної кліматичної асоціації:

- Я декілька разів брала участь у громадських обговореннях в раді при Міністерстві екології. Враження залишились погані. Ніяких рішень не було прийнято, далі обговорень справа не зайшла. Через те, що у громадських рад, фактично, немає повноважень і вони можуть надавати лише рекомендації, в їх існуванні багато сенсу не бачу. Набагато краще, якби в складі Міністерства працювали довірені представники громадськості з основних напрямків роботи, з якими держава б мала узгоджувати нововведення та зміни згідно закону. Тоді б робота громадських організацій перестала нагадувати биття риби об лід.
 

А як Ви ставитеся громадських обговорень? Чи берете у них участь? Чи вважаєте інструмент дієвим? Діліться думками у коментарях!

                                                                                      Підготувала: Любов Єремічева