Майданівець: «Патріотизм - це коли на твоїх очах вбивають друга, а ти не втікаєш з поля бою» .: Ресурсний центр ГУРТ

Увiйти в ГУРТ

Майданівець: «Патріотизм - це коли на твоїх очах вбивають друга, а ти не втікаєш з поля бою»
28.02.2014

Традиційно, в рамках теми місяця, ГУРТ звертається до громадськості та експертів за аналізом опитування, яке тривало на порталі. Під час місяця патріотизму ми запитували: "Що для Вас означає бути патріотом України?". Відповіді виявилися такими: 46% користувачів (перше місце) вважають, що патріотизм - це бути суспільно активними. 32% - збереження звичаїв і традицій свого народу. Патріотизм полягає у тому, щоб пишатись своїм походженням - переконані 7% опитаних. Космополітами вважають себе 5%. 4% опитаних пов'язують патріотизм з українською мовою. А 1% користувачів переконані, що патріотизм - це лише говорити, а нічого не робити. Всього відповіло близько тисячі читачів порталу ГУРТ.

Сьогодні більшість людей усвідомлює, що бути патріотом - це у будь-який спосіб долучитись до боротьби на Майданах країни. Тут народилась нова громада - майданівці. Саме тому ГУРТ вирушив у серце столиці України і запитав у протестувальників, що таке патріотизм і як трансформувалось це поняття під час революції. Вони не кричать про патріотизм, про який знають не лише з книжок та розмов. Їм важко зараз говорити, бо перед очима ще стоять смерті друзів та побратимів. Але всі вони в один голос говорять - українці змінили свою свідомість.

Михайло, Вінницька область:

- Після всього, що трапилось, я, частково, розчарувався в таких поняттях як патріотизм. Я зрозумів, що він притаманний, насамперед, рядовим воїнам, хлопцям, які тут стояли і стоять за ідею. А для політиків і влади – це невідоме поняття. Вони можуть лише у Вікіпедії почитати його визначення і потім казати, що вони патріоти.

Що для мене особисто означає патріотизм? Я не знаю, як це пояснити словами. Це таке відчуття, коли від тебе залежить доля людей – друзів, батьків, коханої, українців! Тоді ти робиш все можливе, щоб покращити їх життя і життя своєї країни.

Я не буду науковими поняттями говорити. Але я відчув патріотизм на повні груди, коли ми стояли біля Будинку профспілок і почався штурм. У той момент перед очима були образи мами, брата, сестри, друзів … І одне запитання кружляло у голові: якщо не я, то хто? Звісно, було дуже страшно. Особливо, бачити вбивства на власні очі. Але я думав про те, що якщо ми зараз не відстоїмо, то завтра я не зможу вільно гуляти по вулиці і повноцінно жити. Можливо, якщо зараз піду звідси, завтра від мене заберуть право жити. Я ціную свободу. Вона мене надихала йти вперед і боротися. Це відчуття межує з патріотизмом.

Борис, киянин:

- Я думаю, що це тільки початок формування патріотизму. Але, нарешті, початок! Україна чекала цього 23 роки.

Те, що відбулось минулого тижня - це страшна трагедія. Але це не кінець. Саме завдяки хлопцям – патріотам, відкрилось те страшне, що ми маємо сьогодні. Люди побачили зло. Я думаю, що ніхто так не заслуговує на звання патріот, як ці наші хлопці.

Я їх всіх переселив би в палац Януковича. Бо інакше, ніж палацом, це не назовеш. Думаю, це було б справедливо. Вони боролись за нас, за Україну, і відборонили її у зла. Честь і хвала нашим патріотам!

Микола, Стрий:

- Можу сказати лише одне, патріот - це людина, на очах якої вбивають друга, і вона не втікає, а йде далі, вперед, боротись за свою країну і за пам'ять тих, хто загинув.

Дмитро, хмельницький козак:

- Я пізнав народ і полюбив його. Мені здавалось раніше, що я жив у країні дурнів, чи якихось недоумків і думав, що я один такий гарний і один патріот, який хоче щось змінити. Хотів навіть поїхати з країни. Але в момент все змінилось. Вийшов на Майдан і змінив своє ставлення до народу, відповідно, змінилось і розуміння патріотизму. Я наново пізнав свій народ і щасливий зараз бути частиною цих людей, які, без сумніву, є патріотами. Тому, якщо Ви хочете знати, хто такі патріоти - подивіться на наших хлопців, які тут стоять.

Наталя, бібліотекарка Майдану:

- У мене змінилось ставлення до патріотизму. Зараз мене переповнює гордість за свою країну, якої ще три місяці тому не відчувала. Я пишаюсь нашими героями.

Я багато подорожувала і побачила, що світ знає Україну через Чорнобиль і спорт – Кличка і Шевченка. Але тепер буде по – іншому. Тепер світ говоритиме про нас не тільки так. Про нас знатимуть як про патріотів, борців за свої права і свободу.

Крім того, для мене бути патріотом - це допомагати там, де ми можемо допомогти. Наша країна заслуговує кращого життя. Я роблю те, що можу робити – працюю волонтером у бібліотеці Майдану. Кожен для себе повинен вирішити: що корисного я можу зробити. Величні і пафосні гасла, оди патріотизму і тому подібне – це не для мене.

Олексій, киянин:

- Я на Майдані з перших днів. Протягом всього часу повністю переосмислив поняття патріотизму. Це не жовте поле і блакитне небо. Майдан взагалі багато чого змінив у наших думках. Життя зараз також треба передумати повністю.

Ми, хлопці, боремося - це і є патріотизм. Але скільки на Майдані жінок! Вони годують нас, лікують, прибирають, навіть передавали каміння, коли відбувались сутички. Вони ще більші патріоти, аніж будь – хто! Вони не бояться нічого і готові на все заради свого народу.

Бути патріотом – це, звісно, любити свою країну, але не треба про це говорити і бити себе в груди. Справжній патріот ніколи не кричатиме, що він патріот. Це у нього в серці. Тому, для мене зараз патріотизм - це щоразу більше і більше. Це віддавати частинку, а то і цілого себе людям і країні.

Слава Україні! Героям Слава!

Спілкувались: Ярина Почтаренко, Любов Єремічева
Фото: Ярина Почтаренко