11 вересня в приміщенні Державної служби України з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань відбулась зустріч з представниками громадських та міжнародних організацій щодо їх вимог.
За оцінками Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні налічується від 72,3 до 100,6 тисяч наркозалежних жінок репродуктивного віку. В Україні відсутні інструкції лікарів щодо ведення вагітності у жінок, які вживають наркотики. Тому ці жінки часто не отримують належного догляду, який дозволяє зменшити ризики ускладнень під час вагітності та народити здорову дитину. Щоб змінити ситуацію, громадські організації вимагають:
1. Прискорити процес розробки медичної інструкцій для лікарів по роботі з наркозалежними вагітними.
2. Розробити і прийняти відповідні зміни до наказу МОЗ № 740 «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей».
3. Поширити досвід пілотного проекту надання допомоги вагітним жінкам з проблемою наркозалежності, який реалізовувався за підтримки ЮНІСЕФ та Фонду Клінтона в мм. Київ, Дніпропетровськ та Полтава на всю Україну.
«Сьогодні відбулася важлива подія – громадські організації були запрошені до участі в робочій групі для вирішення ключового питання допомоги жінкам, які є вагітними та вживають наркотики, – говорить Галина Скіпальська, виконавчий директор МБФ «Українська фундація громадського здоров’я». – Державна служба сіла за стіл переговорів з громадськими організаціями, заслухала точку зору громадських організацій і презентувала свої плани щодо розробки нормативних та методичних документів та змін. Була досягнута домовленість, що на наступній зустрічі громадські організації представлять свої напрацювання, які заслуговують на включення у перелік змін до Наказу МОЗ №740. Нас запевнили, що цей документ буде розроблений вже цього року. Нас просили адвокатувати питання реєстрації в Україні рідкої форми препарату для лікування абстинентного синдрому у дітей, народжених наркозалежними жінками. Ми домовились, що на засіданні робочої групи, яка працює над створенням нової редакції Наказу МОЗ, буде представлено результати проекту, який реалізовувався за підтримки ЮНІСЕФ та Фонду Клінтона в мм. Київ, Дніпропетровськ та Полтава і вироблено план щодо використання його напрацювань та ефективних підходів по всій Україні».
«Вагітні жінки потребують уваги медиків. Ще більше уваги потребують ті вагітні, які мають певні проблеми зі здров`ям. Наркозалежна жінка може народити здорову дитину і вчасна та адекватна медична допомога значно підвищує такий шанс. Вагітна наркозалежна потребує якнайскоршого переведення на замісну підтримувальну терапію, що робить її стабільною та доступною для інших медичних обстежень під час вагітності. Принциповим тут є також питання своєчасного тестування на ВІЛ та, в разі виявлення ВІЛ, своєчасного застосування профілактики вертикальної передачі ВІЛ від матері до дитини, що фактично зводить до 0 ймовірність передачі вірусу дитині. також надання піcляпологової допомоги дитині, а саме зняття абстинентного синдрому. Адекватний медичний супровід під час та після пологів значною мірою впливає на стан здоров”я як матері, так і дитини. А профілактика ВІЛ та інших негативних наслідків є в тому числі і економічно обгрунтованим підходом. Тому видання МОЗом наказу, який регламентуватиме надання такої допомоги вагітним та новонародженим є вкрай важливим»,- зазначила Олена Кучерук, менеджер програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».
Введення вагітності у жінок, які вживають наркотики, має свою специфіку. Таку жінку важливо вчасно вмотивувати щоб поставити на облік в жіночу консультацію, отримати консультацію нарколога, інфекціоніста і фтизіатра, тестувати на ВІЛ, призначити антиретровірусну терапію, якщо жінка ВІЛ-позитивна. Окрім медичного догляду, наркозалежна вагітна потребує допомоги соціальних працівників, психологів, яку надають соціальні служби та громадські організації. Зараз українські лікарі не знають, що робити з такими пацієнтами – як контролювати перебіг вагітності, кого залучити для додаткової (немедичної) допомоги вагітній (з метою реабілітації або участі в програмах замісної терапії). Також не мають загальноприйнятих інструкцій щодо лікування синдрому відміни («ломки») у новонароджених, в Україні навіть не зареєстрований препарат, який лікарі можуть призначати, щоб таким діткам допомогти не відчувати болю і скоріше одужати.
«Колись це трапилось зі мною, але дякуючи підтримці рідних та друзів, я прийняла рішення не переривати вагітність, – поділилася власним досвідом Лада Булах, виконавчий директор Київського міського відділення Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ. – Сьогодні я мама двох дітей, і вони здорові й щасливі. Щаслива і я. Але, думаю, якби я послухала гінекологів своєї районної жіночої консультації і зробила аборти, то навряд чи б кинула наркотики. Навряд чи б отримала дві вищі освіти, створила класну родину і точно б не була громадським активістом та керівником неурядової організації. Дуже хочу, щоб кожна жінка могла реалізувати право стати матір’ю, а кожна ще ненароджена дитина мала шанс народитися. Для лікарів потрібні інструкції по роботі з наркозалежними вагітними, потрібні зміни до наказу МОЗ №740, це саме те, про що нам щодня говорять наші соціальні працівники та лікарі, з якими працюємо. Добре, що ці питання будуть вирішені до кінця цього року».
Існуючі рекомендації щодо поведінки під час вагітності, затверджені наказом МОЗ України від 15.07.2011 р. № 417., є умова відмови від вживання наркотичних речовин під час вагітності, але ж це умова, яку дуже складно виконати жінці, що хворіє на наркотичну залежність самотужки і за короткий строк. Нажаль, не всі наркозалежні, знаходять в собі сили кинути вживати наркотики, але ж це не може бути перешкодою в отриманні медичної допомоги під час вагітності. В той самий час, ми усвідомлюємо, що негативна дія наркотичних речовин проявляється: зростанням частоти переривання вагітності - самовільних викиднів та передчасних пологів, відшаруванням плаценти, мертво народженням, розвитком абстинентного синдрому у плода, підвищеним ризиком інфікування ВІЛ-інфекцією, гепатитом С. Щоб допомогти вагітній жінці максимально мінімізувати всі ці ризики для себе і для майбутньої дитини, крім рекомендації кинути вживати наркотики необхідно прийняти інструкцію ведення вагітності у наркозалежної жінки, а не звинувачувати її в тому, що вона наркозалежна і не примушувати зробити те, що вона невзмозі зробити.
У зустрічі взяли участь представники Київського міського відділення Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ, УФГЗ, міжнародної організації «Право на здоров’я» (HealthRight International) в Україні, МБФ «Відродження», Всеукраїнської благодійної організації «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій», ЮНІСЕФ та ін.
Ця ініціатива ведеться в рамках проекту «Забезпечення права вагітних жінок-споживачок ін’єкційних наркотиків на доступ до медичних послуг у сфері репродуктивного здоров`я», яку реалізує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» (УФГЗ) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Пілотні проекти в Полтаві, Дніпропетровську та Києві
З 2011 року в Україні працює проект «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини у наркозалежних вагітних жінок та покращення показників здоров’я їх новонароджених» міжнародним благодійним фондом «Фонд В. Дж. Клінтона» за підтримки ЮНІСЕФ у партнерстві з МОЗ України. В рамках проекту у трьох пілотних містах (Києві, Полтаві та Дніпропетровську) були створені Центри інтегрованої допомоги. В рамках пілотного проекту в цих містах були обрані медичні заклади, на базі яких надаються комплексні медичні послуги вагітним наркозалежним жінкам, в тому числі замісну підтримувальну терапію. Також створені мультидисциплінарні команди, до яких увійшли акушер-гінеколог, неонатолог (лікар для новонароджених), а також інфекціоніст, нарколог, соціальні працівники. Така команда спеціалістів почала спільно працювати з кожною пацієнткою окремо, підбираючи індивідуальне лікування. До складу команди входять соціальний працівник та представник громадської організації. За ідеєю проекту, жінок не тільки лікують з урахуванням усіх особливостей, але і забезпечують належне до них ставлення, підтримують морально. Такі алгоритми надання допомоги вагітним жінкам, яких торкнулася проблема наркозалежності, мають бути поширені на всю Україну. Окрім того, потрібно розробити та затвердити інструкції для лікарів щодо ведення наркозалежних вагітних та їх новонароджених дітей.
Довідка
За статистикою МВС, у 2012 році в Україні нарахували до 150 тисяч наркозалежних. Проте фактична цифра щонайменш удвічі більша, вважають експерти. За оцінками Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, кількість споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) станом на початок 2012 року становила 278 – 387 тис.[1]. Понад 20% усіх людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом, мають ВІЛ-позитивний статус[2]. За даними МОЗ[3], СІН та їхні статеві партнери були і залишаються рушійною силою епідемії ВІЛ в країні, що зумовлює інтенсивність епідемічного процесу ВІЛ-інфекції. Особливо вразливою групою є жінки, які вживають наркотики. За оцінками Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, їх частка становить 26% (72,3 – 100,6 тис.) від загальної кількості СІН. Задля зменшення ризиків передачі ВІЛ від матері до дитини важливо вчасно ставити на облік вагітних жінок, які вживають наркотики, призначати профілактику – щоб дитина народилася здоровою.
Зменшити ризики під час вагітності допомагає також замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) – лікування залежності від опіоїдів через призначення медичного препарату (мета дон, бупренорфін). ЗПТ дає змогу відмовитися від вживання нелегальних наркотиків, та зменшити пов`язані з ін`єкціями ризики (ВІЛ, гепатити, інфекції тощо), стабілізувати здоров`я, стати соціально активними. Станом на 1 серпня 2013 Україні діють понад 150 сайтів, на яких 7839 людей отримують замісну терапію, із них 1586 жінок – в тому числі 10 вагітних. У 10 вагітність завершилася пологами.
[1] Національна оцінка ситуації з ВІЛ/СНІДу в Україні станом на початок 2012 р. Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, - Київ, 2012
[2] World Drugs Report 2013. United Nations Office on Drugs and Crime, – 2013
[3] Інформаційний бюлетень №38 ВІЛ-інфекція в Україні, ДУ «Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України», ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», Центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України, – Київ, 2012
Коментарі