12 серпня 2013 року в Дніпропетровську в Будинку природи було проведено круглий стіл на тему «Діяльність громадських організацій в світлі нового закону», організований Дніпропетровською міською організацією товариства охорони природи та Асоціацією міжнародно-правових досліджень.

Темою обговорення стали проблемні питання діяльності громадських організацій з урахуванням піврічної практики застосування нового Закону України «Про громадські об’єднання», що набув чинності з 1 січня 2013 року.

В ході заходу обговорювались новації закону та необхідність для громадських організацій більш суворо дотримуватись процедур у своїй організаційній діяльності.

Але деякі положення нового закону викликали жваву дискусію.

Так, законом передбачена процедура прийняття повідомлення про внесення змін до складу керівних органів громадської організації. При цьому, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 14 закону серед документів, які слід надати до реєструючого органу, вказаний оригінал чи нотаріально засвідчена копія протоколу засідання керівного органу громадського об’єднання, на якому відповідно до статуту було скликано засідання вищого органу управління, якщо зміни прийняті вищим органом управління.

 Водночас, статутами багатьох громадських об’єднань передбачено право певної частини членів або місцевих осередків громадської організації вимагати скликання чи самостійно скликати засідання вищого керівного органу (з’їзду, конференції, загальних зборів тощо). Можливість членів громадської організації чи її місцевих осередків вимагати скликання засідання вищого органу відповідають принципу самоврядності, встановленому п. 2) ч. 1 та ч. 3 ст. 3 закону, що передбачає право членів (учасників) громадського об’єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об’єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності.

Але при буквальному тлумаченні норм закону без рішення керівного органу про скликання конференцій/загальних зборів/з’їзду проведення такого заходу з відповідними юридичними наслідками є неможливим.

Іншим питанням, що підняли учасники, є положення п. 5 ч. 2 ст. 21 нового закону, що передбачає право громадських організацій  брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об’єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності. З незрозумілих причин це право зазначено саме в частині 2 відповідної статті, тобто надається винятково громадським організаціям зі статусом юридичної особи. Виникає питання, чи можуть бути членами тих самих громадських рад громадські організації, що засновані шляхом повідомлення про створення чи місцеві осередки організацій, які за новими законом не можуть мати статусу юридичної особи? З іншого боку, абсолютно незрозуміло, яким чином статус юридичної особи може бути передумовою участі в консультативному чи дорадчому органі представника певної організації.

В ході обговорення була піднята ще одна проблема: керівники багатьох громадських об’єднань є штатними працівниками, відповідно на них поширюється законодавство про працю, у тому числі щодо підстав та порядку звільнення із займаної посади. З іншого боку, громадські організації не можуть укладати з такими керівниками контракти з додатковими підставами звільнення, оскільки така можливість не передбачена чинним законодавством. 

Але ж загальним правилом діяльності громадських об’єднань є періодичність проведення загальних зборів та переобрання керівництва. Та кодекс законів про працю не встановлює такої підстави припинення трудових відносин як відкликання із займаної посади, тож виникає питання, з яким формулюванням мають звільнятись штатні керівники громадських організацій у разі їх не переобрання  на черговому засіданні вищого органу громадської організації або при ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень, коли вони не згодні написати заяву про звільнення за власним бажанням.

Чинний кодекс законів про працю щоправда містить ч. 3 ст. 221, яка говорить, що установлений порядок вирішення трудових спорів не поширюється на випадки звільнення від виборної платної посади членів громадських об’єднань. Але не ясно наскільки це положення відповідає Конституції України про підвідомчість судам будь-яких спорів про захист прав громадян. До певної міри цю колізію має виправити новий Трудовий кодекс, що передбачає додаткові підстави звільнення для осіб, обраних керівними органами.

За підсумками круглого столу було вирішено дочекатись відповідь з компетентних органів, до яким направлені запити про роз’яснення спірних положень законодавства, а потім повернутись до цих питань і, у разі необхідності, ініціювати кампанію за зміну законодавства.