Ще у 1980 році Україна взяла на себе зобов’язання протидіяти дискримінації щодо жінок, ратифікувавши Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації відносно жінок. Стаття 11 Конвенції проголошує, що країни-учасниці повинні вживати всіх необхідних заходів для викорінення дискримінації жінок у сфері зайнятості для забезпечення рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків. Конституція України гарантує право на працю, рівні можливості у виборі професії, рівну винагороду тощо всім громадянам України, незалежно від статі, кольору шкіри, раси, віросповідання тощо. Однак, не дивлячись на міжнародні стандарти та норми вітчизняного права, жінки по всьому світу, і в Україні зокрема страждають від дискримінації на робочому місці.

Сексуальні домагання на робочому місці визнані міжнародною спільнотою дискримінацією за ознакою статі. Головний спеціаліст Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС, експерт Центру «Ла Страда-Україна» Маріана Євсюкова вважає, що проблема сексуальних домагань на робочому місці є актуальною для багатьох країн світу. Так, статистика європейських країн свідчить, що 25-50% жінок хоч раз ставали жертвами сексуальних домагань на робочому місці. За оцінками дослідження, проведеного в 2004 р. в країнах Європейського Союзу, виявлено, що кожна країна має різний рівень сексуальних домагань. Наприклад, рівень сексуальних домагань на робочому місці у Фінляндії складає 15%, у Великобританії – 14%, в той час як в Італії – 4%. Таку різницю експерти пов’язують з різним рівнем обізнаності щодо проблеми.

Проблема сексуальних домагань на робочому місці в Україні є латентною та не знаходить достатньої уваги в діяльності органів державної влади та громадських організацій. Це пояснюється, з одного боку, відсутністю дослідження цієї проблеми в Україні, з іншого – недосконалістю українського законодавства у цій сфері.
Для виявлення ситуації та вдосконалення політики щодо протидії сексуальним домаганням на робочому місці в Україні Центром «Ла Страда-Україна» за підтримки Норвезької церковної організації (NCA) у 2008-2009 роках реалізовано проект «Сексуальні домагання в Україні: шляхи подолання». В рамках цього проекту було проведено дослідження ситуації щодо існування та розповсюдження феномену сексуальних домагань в Україні, аналіз чинного міжнародного, закордонного та національного законодавства в сфері захисту від сексуальних домагань, а також розробка рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України.

За даними опитування громадської думки, що проводилось Центром «Ла Страда-Україна» разом з Київським міжнародним інститутом соціології, 40% українців вважають проблему сексуальних домагань актуальною для світу в цілому, та 43% - для України. Актуальним для себе цю форму дискримінації на робочому місці назвали 6 % респондентів.

Катерина Левченко, президент Центра «Ла Страда-Україна», радник Міністра внутрішніх справ України вважає, що в цілому рівень розуміння проблеми сексуальних домагань в українському суспільстві є невисоким. Близько третини респондентів перебувають у полоні стереотипів щодо об’єктів сексуальних домагань та відповідальності жертв за те, що з ними сталося. Саме така частка респондентів вважають, що від сексуальних домагань страждають лише жінки «легкої поведінки», а самі жертви сексуальних домагань самі винні в тому, що з ними сталося.

У листопаді 2008 р. у співпраці з Конфедерацією вільних профспілок України та Управлінням моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС МВС України на додаток до загальнонаціонального опитування було проведено дослідження серед працівників медичної, освітньої, транспортної, промислової сфер зайнятості, а також органів внутрішніх справ.

Опитані працівники цих галузей демонструють добре розуміння проблеми: 70% вважають, що сексуальні домагання – це систематична небажана поведінка сексуального характеру, 75% - що це - небажані сексуальні пропозиції або примушування до вступу у сексуальні відносини; 63% погоджуються, що це поведінка, коментарі або сексуальні контакти, що здатні принизити або образити працівника/працівницю. 22,3 % опитаних вказали, що проблема сексуальних домагань є актуальною для них. Цікаво, що для України в цілому проблема сексуальних домагань визнається переважною більшістю учасників дослідження як актуальна – 68,5%. У розрізі сфер діяльності, найбільші частки тих, хто вважає проблему актуальною для країни в цілому - належать освітянам (79,3%), працівникам медицини (54%) та транспорту (51,5%). Водночас, опитування, проведене спільно з профспілками, показало, що в більшості респондентів превалює розуміння сексуальних домагань, як дій керівника по відношенню до підлеглої/підлеглого, хоча це суперечить їх сутності, оскільки сексуальні домагання розглядають не лише по вертикалі «керівник-підлеглий», але й по горизонталі «колега-колега».

«Нажаль, українське законодавство у сфері протидії сексуальним домаганням на робочому місці є більше декларативним, і на практиці майже не придатне до застосування. Так, Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків», який містить визначення сексуальних домагань та визначає порядок оскарження таких дій, фактично не містить ефективного механізму захисту від сексуальних домагань», стверджує Катерина Левченко. На превеликий жаль, українське законодавство у цій сфері зовсім не враховує міжнародного та закордонного досвіду. Так, наприклад законодавство Сполучених Штатів містить досить розвинений механізм захисту від сексуальних домагань, передбачає відповідальність роботодавців за допущення ситуацій сексуальних домагань на робочому місці. Крім того, законодавці США та Канади розподіляють сексуальні домагання на два типи – сексуальні домагання «послуга за послугу» та сексуальні домагання через створення ворожого середовища. На сьогодні, суди у США можуть розцінити як прояв ворожого середовища демонстрацію на робочому місці порнографії, вживання вульгарного жаргону, дотики до тіла, пропозиції сексуального характеру, жарти, коментарі вульгарного характеру, що принижують честь та гідність особи.

Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» вважає, що для ефективної протидії сексуальним домаганням на робочому місці в Україні необхідно:

1. Створення комплексної державної політики проти дискримінації на робочому місці, зокрема через проведення широких інформаційних кампаній;
2. Здійснення інформаційно-просвітницької роботи з представниками профспілкових об’єднань, об’єднаннями роботодавців щодо захисту інтересів потерпілих від сексуальних домагань;
3. Вдосконалення законодавства у цій сфері;
4. Розробка механізму реалізації положень Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок» в частині подання скарг на фактис сексуальних домагань на робочому місці.

Державна політика у сфері впровадження гендерної рівності та захисту прав жінок не повинна обминати це важливе питання!