Цими днями міліція вкотре затримала протестувальників. Василь Гацько, голова політичної партії Демократичний Альянс, наразі перебуває в ізоляторі.

Свій погляд на нещодавні події нам розповіла їх безпосередня  учасниця Аліна Божнюк, голова Київського осередку Молоді ДемАльянсу.

ГУРТ: Аліно, розкажи чому були присвячені акції та як це було?

Аліна: Ми хотіли провести мирний дорожний протест біля Межигір'я. Справа в тому, що кожного дня зранку звідти виїжджає кортедж Януковича та перекриває в’їзд до міста. Таким чином, люди не можуть потрапити до Києва, поки не проїде пан президент. Суд заборонив нам проводити акцію. Причина відмови: саме в цей день, саме в цей час і саме на цьому місці мають відбуватись роботи з ліквідації весняного паводку. З метою переконатись в цьому 11 наших активістів поїхали на місце подій подивитись на паводок, навіть взяли з собою калоші, щоб допомогти його ліквідувади. На жаль, Янукович боягуз. На 11 активістів він напустив 3 машини "Беркуту", які затримали чотирьох людей. В міліції сказали, що ми проводимо несанкціоновану акцію. Хоча про акцію мови не йшло. Трьом затриманим присудили штраф 170 гривень, а Максиму Панову дали 7 діб ув’язнення. В день після вироку суду ми влаштували акцію на підтримку Максима, теж під Міжгір’ям, внаслідок цієї акції 5 діб ув’язнення дали Василю Гацьку. 15 квітня близько 100 активістів вийшли до Міжгір’я, щоб дати Януковичу зрозуміти: ми не боїмося, і нас арештами не залякати.

ГУРТ : А яка зараз ситуація із Василем? Де він зараз перебуває і яка його доля?

Аліна: Зараз Василь в ізоляторі. Вчора наші до нього ходили, з ним все нормально, він тримається. Як вийде на волю, будемо боротись за наші права на зібрання та на свободу. Далі все буде як і раніше, тільки тепер в нас значно більше стимулів та моральної сили, тому нехай Янукович начувається.

ГУРТ: Ти теж була затримана чи заплатила штраф?

Аліна: Так. Під час акції на захист Максима, за наслідком якої посадили Василя, ще на 15 активістів склали адміністративні протоколи та присудили по 170 гривень штрафу. Я була однією з них. Єдине - мені та двом іншим хлопцям "пощастило" прокататись в машині «Беркута», на інших же складали протоколи на місці. Як я опинилась в машині «Беркута»? Я трохи відійшла від наших, в цей момент до мене підійшли два амбали та потягли за собою в машину.

ГУРТ: Як ти себе при цьому почувала? Страшно було?

Аліна: Було страшно. Дуже. Але намагалась з усіх сил цього не показувати і триматись. Зате тепер я не боюсь в цьому контексті нічого: йдучи на акцію в понеділок, я морально була цілком готова, що зможу сісти за грати. Здається, Януковичу значно більш страшно, аніж мені.

ГУРТ: А щодо Василя. Чому саме його затримали? Може він якось невідповідно поводився?

Аліна: Ні-ні, він подавав повідомлення про проведення акції, того йому дісталось як головному організатору. Ми в Демократичному Альянсі завжди ввічливо поводимось із міліцією. Шкода, що це не взаємно.

ГУРТ: А які плани? Як далі будете діяти?

Аліна: ДемАльянс надалі буде зупиняти корупційні дії влади та захищати права людей на гідне життя. В світлі останніх подій ми будемо ще й псувати комфорт Януковича - нехай відчує себе ближчим до людей. Акції під Межигір’ям стануть для суспільства нормою.

ГУРТ: Акцій протесту проти затримання Гацька не буде?

Аліна: Поки не можу сказати. Вчора була акція на його підтримку, а через два дні його та Максима вже відпустять. Зараз паралельно подались апеляції та йде боротьба в юридичній площині.

Погляд зі сторони

Михайло Тарахкало, директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спільки з прав людини,  у коментарі ГУРТу, відзначив, що це болюча та неприємна ситуація : «Мене розчарувала позиція наших судів. Справа Василя Гацька аналогічна до справи Олексія Вєренцова проти України в Європейському  суді  з прав людини. Європейський Суд зазначив,  що справа Вєренцова "виявляє структурну проблему, а саме законодавчу прогалину стосовно свободи мирних зібрань, яка залишається в Україні з часів розпаду Радянського Союзу. Дійсно, єдиним існуючим документом, який на сьогодні встановлює порядок проведення демонстрацій, є Указ, який був прийнятий у 1988 році в СРСР, який зазвичай не визнається українськими судами як такий, що підлягає до застосування. Тому, відповідно до статті 46 (обов’язкова сила рішень та їх виконання), Суд запропонував Україні терміново реформувати її законодавство та адміністративну практику з метою визначення вимог до організації та проведення мирних демонстрацій, так само як і підстави для їх обмеження".  Ігноруючи справу Василя Гацька, наші суди по суті ігнорують рішення по аналогічній справі із Вєренцовим. В цій ситуації я впевнений майже на сто відсотків, що рішення Євросуду буде аналогічним – порушення Європейської конвенції з прав людини. Ми спілкувалися із представниками Демальянсу і заявили, що готові надати їм безкоштовну допомогу у подачі скарги до Європейського суду». 

Олексій Толкачов, голова Громадського комітету нацбезпеки України в коментарі ГУРТу зауважив : "Думаю, в сучасних умовах більшість громадсько-політичних акцій позбавлені сенсу. З одного боку, суспільство не готове мільйонами виходити на майдани. Відтак, будь-які акції, що збирають 20-50-100 активістів лише девальвують самі акції протесту. Адже владу не злякаєш декількома десятками протестувальників, які щодня проти чогось протестують. З іншого боку, чимало акцій мають на меті не так тиск на владу чи благу мету, як самопіар. Мені здається, саме це зараз робить опозиція, щоб народ про неї взагалі не забув".

"Вважаю, що санкціоновані акції протесту як безпосередній вияв волі громадян необхідні, - говорить Юлія Дрозд, студентка Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Однак, водночас, протестувальники перш за все мають чітко усвідомлювати - за що вони протестують (не проти чого, а за що), і яким має бути результат. Шкода тільки, що у Швейцарії, наприклад, протестувальників запрошують до урядових структур обговорити проблему і знайти шляхи її вирішення, а в Україні з громадянами максимум розмовляють, однак частіше затримують, арештовують..."

"Наразі ми спостерігаємо зміцнення громадянського суспільства (або як мінімум його прототипу) в Україні, - говорить Оксана Левкова, директор ВГО "Не будь байдужим!", кандидат наук із соціальних комунікацій, - Адже кількість протестних акцій за підсумками 2012 року – близько 4000 конвенційних і неконвенційних виступів, тобто максимум за роки незалежності, зафіксований експертами – красномовно про це свідчить. Прогресивна частина суспільства, яка виходить рятувати себе самотужки або просто висловлювати свою незгоду з ініціативами та діями влади, перманентно поширює серед мас думку: «Вода камінь точить». І це – безумовний «плюс» для нації. Однак вищим пілотажем для громадських активістів буде звичка не просто виплескувати емоції, а системно працювати над реалізацією позитивних реформ. Невдячно, рутинно, роками – і не лише, коли на цих людей скеровані об’єктиви телекамер.

Від редакції. Редакція порталу ГУРТ може не поділяти думок, наведених в матеріалі. Але якщо ви маєте, що сказати по темі, залиште свій коментар. Мітинги, пікети, флешмоби увійшли в наше повсякденне життя. Але чи є в них сенс і що вони за собою несуть? Пропонуємо вам долучитися до дискусії.