24 лютого 2009 року у готелі «Воздвиженський» Представництвом Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні було організовано публічну подіумну дискусію на тему: “Демократизація партійної системи – чи можлива зміна політичної еліти в Україні?”. До участі в дискусії були запрошені українські політики, діячі громадського сектору, молодіжні активісти та інтелектуали-філософи, які мають альтернативний погляд на суспільні процеси та явища сучасності.

Референтами у дискусії були:

- Анна Гуцол, лідер жіночого руху FEMEN, Київ

- Сергій Дацюк, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика», Київ

- Володимир Чемерис, член правління Інституту «Республіка», Київ

В дискусії через страйки транспортників у Німеччині не зміг взяти участь Райнер Штейнблок, член Бундестагу Німеччини, уповноважений з питань європейської політики Союзу 90/Партії Зелених.

Модератор: Кирил Савін, керівник Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

На думку Кирила Савіна, тривала політична криза в Україні, яка загострилася світовою фінансовою кризою та газовим конфліктом з Росією, веде до того, що українська політична еліта втрачає довіру та імідж як в країні так і поза її межами. Саме в час кризи стає явним, що політична система в Україні досягає критичної межі і, фактично, призупиняє розвиток країни. Усі політичні сили, які в останні роки визначали українську політику, довели, що вони не в стані вирішити ті проблеми, які на даний момент постали перед Україною. Це виникло, насамперед, через дефіцит демократії як всередині партій так і в партійній системі загалом.

Володимир Чимерис, вважає, що жоден нині існуючий політичний проект в Україні не може призвести до суттєвих системних змін, адже будь-яку партію в Україні можна купити. Це, в свою чергу, делегітимізує навіть конструктивні політичні процеси. Є позитивна динаміка, оскільки люди розуміють - голосувати треба по іншому, про що свідчать останні акції протесту.

Сергій Дацюк був більш категоричним у своїх поглядах на зміну політичної системи. На його думку, Україні потрібні партії нового зразка. Партії, які не є ідеологічними, оскільки ідеологія - конструкт марксистської системи координат. Україні потрібні партії, члени яких володіють специфічними знаннями та компетенціями, які дозволяють розробляти ефективні стратегії розвитку держави на 20-50 років. При теперішній ситуації мова навіть не йде про створення стратегічної еліти, яка буде поза політикою, але яка визначатиме загальну стратегію розвитку України. Ну думку, пана Дацюка, “демократичний шлях”, яким рухається Україна, йде їй на шкоду, не дозволяючи актуалізовувати власні інтереси та їх відстоювати у складному динамічному світі.

Звичайно, двох годин для такої серйозної дискусії надто мало, але очивидним є наступне: для еволюції в України немає вже часу, а для стрибка - потрібні свіжі ідеї і реальні, часом авторитарні, кроки.