У рамках пілотного проекту університету Дуйсбурга (Німеччина) студенти вивчають маркетинг на практиці, створюючи соціально-відповідальні підприємства. Ця ідея бере свій початок у Фінляндії. У 1993 році навколо питання «Хто бажає вивчати маркетинг та подорожувати світом?» об’єдналися учасники першої «Тіміакатемії» («Академії командної роботи») при фінському університеті Ювяскюля. В ході цього проекту студенти відкрили власне соціальне підприємство, що дало їм змогу набувати практичного досвіду, а на зароблені кошти подорожувати світом.

Згодом ця ідея набула популярності й у решті країн Європи. Під час літнього семестру 2007 р. схожий проект під егідою «Тім Екедемі» започаткував  університет Дуйсбурга. Дев’ять студентів різних спеціальностей (психологія, інформатика, економіка підприємства тощо) вивчали питання створення підприємства, яке б водночас відповідало благодійним та прибутковим цілям.

Дехто вже досяг успіху в цій справі. Так, Мурат Урвал, інженер за спеціальністю, відкрив заклад, що надаває послуги репетиторства та звичайного кафе. Навчання дітей мігрантів здійснюють студенти та активісти. «Мурат Урвал є беззаперечно прикладом для наслідування. Далеко не кожен зможе так успішно реалізуватись. Проте ми цінуємо будь-яку спробу», — говорить професор психології Вольфганг Штарк - один з тих, завдяки кому створення проекту включено до навчальної програми.

Студентське підприємство повинно працювати щонайменше рік, щоб бути рентабельним. Міждисциплінарний аспект проекту є головною складовою, вважає Марк Вальднер, студент економічної спеціальності: «Я переконаний, що студенти різного фахового спрямування добре доповнюють та навчають одне одного. Однак, деколи вони зовсім по-різному приймають рішення». Проект повинен поєднати ці рішення, і доброчинна ціль допомагає при самоорганізації. Еньо Марковскі, студент з Болгарії, зауважує: «За роботу над проектом я отримую не лише оцінку. Я можу дійсно впливати на щось та бути відповідальним за певну справу».

Еньо одразу захопився «Тім Акедемі», оскільки поточна навчальна програма передбачала лише зазубрювання усього матеріалу. До кінця року він хотів би заснувати соціальне підприємство, що допомагає молоді з визначенням майбутнього фаху. Одного разу він повернеться додому в Болгарію вже як соціально відповідальний підприємець. Хлопець каже: «Як навчання закінчиться, я володітимуцінними навички, які я зараз розвиваю».

Разом із соціальною компетенцією студенти звісно ж потребують фахових знань з маркетингу, економіки підприємства та бюджетного планування. Попередньо вони опановують усі необхідні знання. Існує навіть список рекомендованої літератури. Вольфганг Штарк додає: «…але кожен сам вирішує, літератури яку літературу читати. Ми лишепропонуємо». Досвідчені викладачі та представники бізнесу і політики виступають консультантами та посередниками проекту. Але допомога надається лише в тому випадку, якщо ніхто з команди не знає, як далі діяти в тій чи іншій ситуації.

Гасло «Працюючи вчимось» є наразі революційною ідеєю, яку підтримують і розвивають університети Німеччини. Змістовні семінари, стоси книжок та реферативної роботи – загальні складові навчальної програми, що формують зі студента спеціаліста. Більшість викладачів підтримують таку підготовку. Вольфганг Штарк зазначає: «Ми зіштовхнулися з сильним супротивом. Нова форма навчання ставить студента на одному рівні з викладачами. Певне коло колег ставиться до цього з недовірою».

Ініціатори разом з «Тім Екедемі» хочуть внести певні вдосконалення до проекту. Вимоги для створення прибуткової компанії є надзвичайно високими, оскільки мова йде про надання послуг та продукції клієнтам, що є або безкоштовними, або прийнятними за ціною. Студентів це зовсім не лякає. Навіть навпаки, каже дипломований викладач Івонн Шліхтер: «Проект створює перешкоди та можливості. Мені неймовірно цікаво спостерігати за перебігом подій». Разом з командою однодумців вона створила організацію, що проводить курси з математики для школярів та тренінги для безробітних. Витрати покриваються за рахунок членських внесків. Це поки що не приносить їй великих прибутків. Але у перспективі вона навіть планує найняти більше працівників.

Часто соціальні підприємства створюють в рази більше робочих місць, ніж комерційні (у Німеччині — в 4 рази більше). Проте засновники рідко можуть на цьому розбагатіти. Пан Штарк додає: «Щоб прожити на дохід від таких підприємств, треба бути досить творчим». Наприклад, один студент, що виступав у якості клоуна в лікарнях для важко хворих дітей, збирав у палатах порожні картриджі від принтерів, які наповнював знову. Зароблені від їхнього продажу кошти використовувались для фінансування нових виступів.

Укінці року члени «Тім Екедемі» зустрічаються на черговому семінарі, де обговорюють нові концепти та шукають відповіді на фахові питання. Але реальна робота проводиться в міжпроектний час. Пан Штарк пропонує, щоб кожен студент-бакалавр, беручи участь у цьому проекті, отримував певну кількість кредитів. Проте на меті у нього більш грандіозні плани: відкрити окрему магістерську спеціальність за підтримки «Тім Екедемі».

Джерело: http://www.zeit.de/
Переклад: Дмитро Абрамов
Редагування: Дарина Стремецька