Пропонуємо вашій увазі декілька історій членів групи самодопомоги, що з 26 березня 2012 р. діє у Полтавській виправній колонії №64. У групі бере участь близько шести осіб. Люди різняться за віком, соціальним статусом, місцем народження та проживання. Але їх об’єднують одне: всі вони відбувають покарання за тяжкі злочини, скоєні в стані алкогольного сп’яніння.

Відбування покарання в колонії вимагає сили, готовності демонструвати агресію, захищатися або нападати, а участь у групі допомагає цим людям бути самими собою, відпочити від масок, які вони звикли носити. Після того, як було подолано бар’єр недовіри і у групі склалося терапевтичне середовище, вже самі учасники намагаються його підтримувати.

Людям перед звільненням потрібна реабілітація. Вони виходять на волю озлобленими, тому злочини скоєні повторно зазвичай тяжчі. Не рідкі випадки, коли звільнені знімають напругу алкоголем і протягом доби скоюють новий злочин, і потрапляють під варту. Тому групи самодопомоги — це чудова можливість для людини подивитися на життя під іншим кутом та змінити його на краще власними силами.

Олександр (33 роки), м. Полтава:

«Працював водієм на станції швидкої допомоги. Після роботи любив зняти напругу та розслабитися випиваючи, частенько «перебирав». Одного разу зателефонували з роботи, і у вихідний довелось сідати за кермо. Хоч того дня і випив, але вийшов працювати. Під час виїзду на виклик й сам не зрозумів звідки на дорозі з’явився пішохід. Я навіть не встиг загальмувати. На щастя людина вижила. З місця події я не втік і після експертизи мене відпустили додому. Наступного дня мене взяли під варту. Судовий вирок: 3 роки та 2 місяці позбавлення волі.

Мені подобається, що у групі мене сприймають таким, який я є. Подобається затишна, домашня атмосфера. Щодо змін, прийшло інше ставлення до себе, також став спокійнішим».

Володимир (50 років), м. Полтава:

«Дуже люблю пиво, влітку з друзями і під час роботи, і після випивав 5-8 пляшок. Іноді додавав «градусів» горілкою. Одного дня в товариша святкували день народження. Горілка, шашлик, все, як у людей. Горілки виявилося замало, взяв службову машину та поїхав до крамниці. Купив дві пляшки, їхав не швидко. Коли отямився, від шоку не міг нічого збагнути. Я збив людину, машина перетнула зустрічну смугу і врізалася в дерево. Через п’ять діб постраждалий помер. Півроку йшло слідство, я знаходився під підпискою про невиїзд. В залі суду оголосили вирок 5 років позбавлення волі й мене взяли під варту.

У групі подобається розкутість, можливість вільно поспілкуватись. Оточуючі кажуть, що я став набагато спокійнішим».

Артем (20 років), Чорнухинський р-н. Полтавської області:

«В період новорічних свят рідко бував тверезим. Традиційно ходив посипати. Зайшовши до однієї з хат, не міг догукатися господарів, зайшов у відкриті двері, світло не вмикав — присвічував телефоном. Був настільки п’яний, що впустив телефон і загубив задню кришку від нього. На видному місті побачив гроші та блок цигарок, які й поцупив. Наступного дня мене забрала міліція, в якої були рештки мого телефону, відбитки пальців та взуття. Я вже мав умовний термін покарання за пограбовані магазини, але у стані сп’яніння мене це не лякало, я навіть не намагався якось приховувати та продумувати свої дії. Просто чинив, як мені заманулось. Вирок суду: 4 роки, 7 місяців позбавлення волі.

Цікаво слухати про досвід інших учасників, який часто перекликається з моїм. Роблю якісь висновки, проводжу паралелі. Група для мене як ковток свіжого повітря. Став більш стриманим, почав сприймати те, що відбувається навколо, більш осмислено».

Спілкувався: Олександр Алієв

Редагування: Дарина Стремецька