Ольга Шаріфулліна, директорка Асоціації професійних підприємців, під час Кримської весни розвитку ГУРТу в форматі PRоГОну розповіла про діяльність організації, переваги саморегулювання.

ГУРТ: Пані Олю, як давно існує Асоціація професійних підприємців?

Асоціація розпочала свою діяльність із січня 2009 року як пілотний проект ГО «Всеукраїнський центр правової допомоги «Громадський Захисник». У травні 2011 року Асоціацію було виокремлено в самостійну громадську організацію, а в листопаді 2011 року ми зареєстровані як окрема юридична особа – ГО «Асоціація професійних підприємців». 

ГУРТ: На що покликана дільність Асоціації?

Асоціація професійних підприємців – дискусійний майданчик для спільної роботи представників малого та середнього бізнесу та державних структур. Ми допомагаємо підприємцям-початківцям в організації власного бізнесу: плануванні, оформленні, пошуку фінансування, підтримкою в інтернет-просторі. Спільно з підприємцями вирішуємо питання і труднощі щодо розробки бізнес-планів та обрання бізнес-стратегій, реєстрації бізнесу, і початку практичної діяльності. Наші прагнення – збільшити перелік напрямків всебічної підтримки молодих підприємців, активніше ініціювати і брати участь у формуванні адекватної законодавчої бази та формуванні механізмів саморегулювання та дерегуляції в Україні. Асоціація орієнтована на те, що в майбутньому це буде саморегулююча організація. 

ГУРТ: Ви очолюєте Асоціацію, діяльність якої поширюється на території України, однак зараз Ви проживаєте в Москві. Відстань не є перешкодою?

Я називаю себе дитиною Радянського Союзу. Адже виросла в Херсонській області, навчалася в Петербурзі, останній рік до цього працювала в Києві, зараз працюю в Москві. Насправді життя між двома країнами є досить корисним. Багато чому можна навчитися і тут, і там, адже ці країни мають дещо спільне. Для прикладу, саморегулювання, над яким наша Асоціація активно працює (завдяки саморегулюванню, контроль над якістю робіт та послуг покладається не на органи державної влади, а на некомерційні організації, які об'єднують в собі підприємства певної галузі – ред.).

В Україні розвиток саморегулювання перебуває на одній стадії, в Росії – на іншій. І в цьому аспекті на досвіді Росії можна навчатись. Але щоби краще зрозуміти, як все функціонує і перейняти лише позитивні моменти, потрібно працювати в цій сфері. Я в саморегулюванні в Росії вже працюю, а в Україну привношу набутий досвід.

ГУРТ: Який саме досвід?

Я переймаю досвід саморегулюючих організацій у сфері будівництва. В Росії така організація вже зареєстрована і я в ній працюю. Моя мета – донести те, що ця структура дуже сучасна і вона дійсно працює. Такої структури, яка б забезпечила дерегуляцію влади, дуже не вистачає Україні саме в сфері підприємницької діяльності. Підприємці зіштовхуються з багатьма обмеженнями, додатковими непотрібними перевірками, податками. Саморегуляція дозволяє підприємцям самостійно організовуватись, встановлювати рамки, правила та вимоги до своєї роботи.

Три роки я працюю з саморегулюванням в Росії. Зараз – етап помилок. Є прихильники такої структури, є противники. Щоб дочекатися, поки всі схвально віднесуться до саморегуляції і скажуть: "Молодці, правильна ідея!", має пройти неменше, ніж 15-20 років. Тому що поки не навчимося на власних помилках, ми не матимемо позитивного результату. Слід ставитися до цього простіше. Помилятися під час роботи – це нормально. Але загалом більшість вважає, що ця структура досить гармонійна, правильна і відповідає сучасному європейському суспільству. Люди можуть довіряти одне одному і підприємці самостійно контролюють те, що в них відбувається.

Так як я проживаю і в Україні, і в Росії, то постійно порівнюю менталітети. Росіяни, у порівнянні з українцями, менш працьовиті, їхні підходи до роботи більш недбаліші. Однак навіть там система саморегулювання працює і працює досить чітко. Думаю, Україні така модель дуже підходить. Але безумовно не потрібно впадати в ейфорію. Знаєте як буває, от ми хотіли демократію, а що вона нам дала? Для того, щоб демократія спрацювала та почала давати якісь плоди, повинен пройти не один рік і, можливо, навіть повинна відбутися зміна поколінь. 

ГУРТ: А є зрушення в сфері саморегулювання на законодавчому рівні?

За часів незалежності України було запропоновано не один законопроект у сфері саморегулювання. Однак їх відхиляють на доопрацювання. Проте певна робота в цьому напрямку проводиться. І на разі наша Асоціація свою діяльність більш спрямовує на роботу над законопроектом і над тим, щоб його просунути.

ГУРТ: Коли в Росії було прийнято Закон про саморегулювання?
Ще в 2002 році. Як таке саморегулювання в деяких галузях почало працювати з 2007 року. У будівництві – з 2009 року. Багатьом здавалося, що із саморегулюванням у будівництві (без контролю влади) будинки почнуть падати. Утім зараз починає формуватись певна відповідальність у будівельників. Спочатку вони підходили до цього досить формально. А тепер будівельники починають розуміти, що це реальний інструмент самостійно впливати на ситуацію.

ГУРТ: Пані Олю, як гадаєте, чи увесь бізнес має бути соціально відповідальним?

У мене дуже суб’єктивне ставлення до соціально відповідального бізнесу. На мій погляд, відповідальність від бізнесу можна вимагати лише тоді, коли для нього створені всі умови, і він відчуває себе комфортно. Вимагати від бізнесу соціальної відповідальності, коли він сам намагається виживати, - безглуздо. Коли бізнес виживе і зацвіте, він сам, без нав’язувань, прийде до цього.

ГУРТ: А підприємцями стають чи народжуються?

Народжуються. Я більш ніж впевнена, що це особливий склад розуму. Підприємливість, вважаю, – один із талантів. Хтось грає на роялі, хтось танцює, а хтось мислить що і як потрібно зробити/продати/заробити. Коли я зустрічаюся з талановитими підприємцями, то в особистій розмові дізнаюся, що майже всі в дитинстві щось продавали, давали щось у борг під відсотки. Тобто це такий склад розуму, щось провернути, але не вкрасти.

Було би чудово якби в Україні активно діяли програми навчання підприємництву для дітей. Молодь в Україні нині така, що нічого не боїться і готова ризикувати. Але їй бракує знань.

ГУРТ: У Росії діють подібні програми навчання?

Все залежить від регіону. Я, наприклад, працювала в Петербурзі, там дуже розвинена ця система як в школах, так і в вузах, додатково діють грантові програми, існують великі бізнес-інкубатори. Для цього потрібна державна підтримка.

ГУРТ: На останок, які особливості українського підприємця?
Якщо коротко, то найбільш негативна риса, - це зайвий страх. Позитивний момент – це молодь, яка горить, яку нічого не лякає, яка впевнена, що в усьому розбереться, розвиває свої таланти. І через якийсь час система зміниться, відбудеться зміна поколінь, прийдуть нові, більш активні та підприємливі. Майбутне світле, тому що молодь неймовірно талановита.

Читайте також: Микола Герасименко: «Україна невдовзі перетвориться на Сахару»