П’ятий ювілейний фестиваль «Трипільське коло», що відзначився змінами в складі організаторів, дивував багатством нереалізованих задумів і купою яскравих вражень для тих, хто вирішив провести декілька днів літа під небом Ржищева. На територію вільну від вживання алкоголю, тютюну та будь-яких наркотиків завітали і суспільні репортери ГУРТа. Про кращий бік цьогорічного ТК-фесту – у їхньому фоторепортажі.
Починаючи з 2008 року, коли «Трипільське коло» відбувалося вперше, існувала чітка концептуальна прив’язка фестивалю до певної стихії. Спочатку була вода, далі вогонь, земля і повітря. Цього року основні стихії закінчилися, тому організатори вирішили їх об'єднати та влаштувати "Парад стихій".
На території фестивалю діяло понад 30 творчих майданчиків. Щоправда, деякі з них були надто порожніми, деякі відлякували надмірною нав’язливістю, хоча більшість із них були й справді цікавими.
Уже доволі звичними для ТК, але як завжди приємними та жаданими були різноманітні майстер-класи з народних танців, до яких охоче долучалися усі небайдужі до цього виду мистецтва.
Ті, хто не віднайшов у собі мужності, бажання чи сили повчитися танцям, просто спостерігав за майстерністю танцюристів.
Справжньою принадою цьогорічного ТК стала глиняна трипільська піч, у якій вночі випікали кераміку,
яку напередодні оздоблювали декоративними символами як дітлахи, так і дорослі.
Потішив своєю екстравагантністю гостей фестивалю чотирилапий модник Шабо,
якого нам вдалося зустріти дорогою до чайної локації.
У чайній можна було не тільки насолодитися запашним ароматом трав'яних напоїв, а й знайти порятунок від пекучого сонця.
Фінальним акордом етно-культурно-фестивальної доби для багатьох було музичне дійство, яке традиційно відбувалося на Великій сцені.
Цьогоріч українську палітру музичних виконавців урізноманітнили драйвовістю та потужною енергетикою поляки Carrantuohill
та запальні білоруси Osimira.
Більш вичерпну інформацію про ідейне наповнення Параду стихій, про організаційні проблеми та перспективи розвитку фестивалю читайте найближчим часом у ексклюзивному інтерв’ю із директором та генеральним продюсером «Трипільського кола» Олесем Журавчиком.
Фото: Євгенія Кравченко та Остап Кучма
Коментарі
Хотілося б знати якиу користь від фестивалю мало місцеве населення, чи переслідував фестиваль вирішення якихось місцевих соціально-економічних проблем? Якось на фото малувато учасників...
На скільки мені відомо, метою фестивалю було пробудити інтерес серед суспільства до однієї з найперших хліборобських цивілізацій світу, що існувала на території України. Перш за все, це культурна подія, яка пропагувала здоровий спосіб життя та відкритість до творчості.
Щодо місцевого населення, то те, що вдалося зафіксувати нам: місцеві мали можливість покращити своє фінансове становище:) Дорогою до Дніпра жінки продавали ягоди, вареники та інші харчі гостям фестивалю. Місцеві жителі також пропонували проживати під час ТК у них - звісно ж за певну плату.
Пані Ірино, дякую Вам за коментар і Ваше запитання. Я обов"язково задам його організаторам фестивалю. Як отримаю відповідь, напишу сюди:)
Дякую за відповідь. Це добре, що таким чином фест підтримав сільське населення.А чи отримав місцевий бюджет( сільська рада) якісь надходження від фестивалю? Ви вже не сердіться за доскіпливість, але на мою думку будь-який фестиваль має враховувати інтереси територій. де він проходить.Дякую.
І я там була, і чаї ті пила... Була вперше. Очікувала більшого. Проте, по-своєму було цікаво. Від душі працювала Мала Сцена і школа танців. Не дуже надихнули деякі майданчики типу Славянського стану, потім з міксом ДобороТи і чи китайських чи японських премудростей (якось так...), хоча вони й оформили його не погано... Чомусь дитячий майданчик занесли аж у кущі за насип.
Від Толоки теж чекала більшого, варто було присвятити і тій хаті, і печі більше спеціального часу. Конкурсу косарів не організували...
Для місцевої молоді була істотна знижка на вхід на всі 4 дні (щоправда, скаржився один хлопчина, що довго доводив, що він місцевий). Молоді було, безперечно, цікаво приходити на вечірні програми до Великої сцени. Хоча були технічні якісь збої, але 29 червня - шоу-відкриття - то вражаюче: феєрверки і повітряні ліхтарики. До речі, якщо не заперечуєте, дам посилання на сайт із моїми фото і коротким описом події http://novomoskovsk.eu/2012/ стаття - «Трипільське коло 2012» завершило Парад Стихій.
Але хотілося б, щоб на Трипільському колі справді було більше самого ТРИПІЛЛЯ.
Евгения, Татьяна, Буду очень благодарна, напишите, что за хата и печь? Так интересно!
Татьяна, на указанном Вами линке я ничего не нашла, ни статьи , ни фотографий. Где искать-то?
пані Наталю, на 5-тій світлині зображена трипільська піч, яку змайстрував просто неба на території фестивалю гончар Іван Трачук. Температура, яку вона підтримує, сягає понад 1000 градусів. Під час фестивалю у нічний час у ній випікали гончарні вироби.
пані Тетяно, погоджуюся. На ТК і справд було не так багато Трипілля(
можливо, це пояснюється ще тим, що цьогоріч було єднання культур...
http://novomoskovsk.eu/2012/%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE-2012-%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BB%D0%BE-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B4/ Для Наталі Сумінової.
За тим лінком novomoskovsk.eu/2012/ у пошуку задайте "Трипільське коло".
Це коли щось не вийде.
Здорово... А как сконтактировать с Иваном Трачуком? Дайте, пожалуйста, контакты.
Пані Наталю, я особисто не знайоми з Іваном, тому контактів немаю. Однак знайшла його сторінку на Фейсбуці https://www.facebook.com/ivan.trachuk.5
Ой, дякую, дякую Євгеніє!