Добрий день пане Святославе. Мені дуже подобається ваше місто мрії, але для менталітету східних областей, зокрема, нашої Харківської, зробити це дуже важко. У селищі мешкає до 8000 жителів, але зібрати, для обговорення будь якого питання і 50 людей дуже важко. Коли було побудинкове обговорення комунальних тарифів з 32-40 -квартирних будинків виходило по 5- 8 мешканців. Якщо років 2-3 назад інколи влада збирала громаду, щоб депутати прозвітували про свою роботу, адміністрація довела до людей деякі цифри, то при цій владі і цього немає.

Шановний пане Вікторе! Погляньте ще раз на сформульовану Вами думку. Ви починаєте "Мені дуже подобається..." - це надзвичайно позитивна настанова. Із захоплення чимось і виростають гарні проекти у громадських справах. Тут Ви є на висоті! Але дальше Ви заперечили можливість руху вперед думкою про неможливість такого. Так Ви дійсно нічого не зможете зробити. Це тупик. Пропоную спробувати змінити власний підхід до діяльності. Створіть свої правила міркувань. Забороніть собі ставити бар'єри, концентруйтеся на початковому позитиві. Розвиньте його, сформулюйте собі переваги майбутніх кроків та отриманих результатів. Спробуйте шукати шляхи отримання результатів, а не пояснення чому "це" не можна досягнути. Тоді Ваша енергія буде концентруватися на вирішення проблем, а не на втікання від них. Це не залежить від кількості мешканців чи тих, хто слухає Вас. Якщо Ви будете змінювати себе, люди навколо Вас теж будуть змінюватися. Думаю, що Вам це вдасться!
Більш детальніше про психологічну готовність до дій та як перетворювати мрії у реальність можемо поговорити окремо. З найкращими Великодними привітаннями для Вас!

Дуже цікава інформація. І дуже корисна. До речі, незгоден, що десь цей метод не можна використати. наявність такої думки ставить її автора в ряд тих, кому він закидує пасивність. Безумовно труднощі будуть із збиранням людей для обговорення. Але труднощі були і у п. Сурми у Дрогобичі, тим більша повага до зробленого. Додам тільки, що із написаного випливає, що для реалізації мрій планується використовувати кошти зацікавлених підприємців. Я вважаю, щокрім мрій на тих зібраннях варто б обговорювати і акумуляцію коштів самих громадян. Оце буде завдання для самоорганізації. А в іншому це приклад гідний наслідування.

Дякую, пане Олеже, за добру оцінку наших скромних справ! В дійсності проблеми довіри між людьми, інтенсивності їхнього спілкування між собою і результати їхньої спільної діяльності є багаторівневими. Вже на вищому рівні довіри між собою, люди здатні віддати свої гроші на громадські цілі і це можливо мета таких зустрічей - досягнути такого рівня довіри. Ця ініціатива пробує розвиватися на фоні безмежного поширення корупції, нехтування елементарних прав людей на виживання, що стає невід'ємною частиною реальності. Тому ми робимо маленькі кроки, щоб через спілкування побачити можливість вийти на конкретні кроки для покращення нашого життя через перетворення громади у суб'єкт її розвитку, на відміну від сьогоднішнього її стану, як об'єкту.

Добрый день, п. Святослав!
Спасибо за письмо, за Ваши мысли! Тема - более, чем актуальная,"горячая" тема.
"Я зрозумів, що потрібно організувати громаду навколо спільної ідеї, але виявилося, що люди не готові залучатися до реалізації ініціативи, мислити про майбутнє свого міста, мріяти." - Согласна на 100%. Поделитесь, как Вам удалось начать работу в данном направлении? Какой идеей Вы заинтересовали жителей? Или девиз инициативы «Дрогобич – місто нашої мрії – творимо разом» сработал сразу и люди потянулись к Вам? Что можете посоветовать другим организациям в этом направлении?

"Як виявилося, не так легко активізувати громаду. Проте досягнення за менше, ніж півроку, відчутні."- Поднять громаду- дело очень нелегкое. Поделитесь опытом, какие результаты через полгода Вы получили?
"адже мешканці почали цікавитися проблемами свого міста і шукати шляхи для їхнього подолання"
Какими методами Вы заставили думать и действовать жителей города? Какие проекты уже реализованы? Как Вы взаимодействуете с властями города? Получаете ли поддержку, или, хоть не мешают?
У меня есть еще тысяча вопросов. Буду рада ,если Вы уделите время на конференции "Кримська весна розвитку".
С уважением!

Радий, що ви по-моєму, зрозуміли що я казав стосовно коштів на реалізацію мрій. абсолютно згоден, що потрібно поступове наростання довіри, що надзвичайно складно в умовах тотальної корупції та політиканщини. Цікаво було б отимувати коротку, але регулярну інформацію про те, які кроки вже вдалося у вас зробити. Абсолютно підтримую, що це мають бути саме невеликі кроки. Тоді вони будуть впевненішими.
Хочу також зауважити іншим дописувачам, що людей не треба примушувати (заставлять) про щось думати. Так робила партія і он, що в неї вийшло. Людям треба допомогти задуматися і тоді вони до всього дійдуть самі, ще й діятимуть самі.

Радий Вашому відгуку, пані Наталіє! Спробую подати таку рефлексію. Сила громади є величезною коли вона діє у злагоді. Це незаперечна для мене істина з власного досвіду початку 90-х років, коли ми долали здавалося непереможного монстра - офіційну радянщину, коли в кінці 2004-го ми змогли зупинити грубе нехтування нашими бажаннями на виборах. Це глобальні зразки, але на місцевому рівні ми зможемо знайти не менш яскраві випадки, коли раптово громада побачила що є "не так", коли громада знала "що треба змінити" і здійснювала "це". З огляду на це ми поставили перед собою запитання "Що є погано?" у нас на місцевому рівні. І відповідь виявилася не такою однозначною, бо увага людей була концентрована на інших. Тому була запропонована така схема - почати мріяти, тобто підсвідомо люди почали говорити, що їх дійсно турбує, що є їхніми цінностями, за які вони готові боротися! Це стало відправною крапкою... Є питання чи думки про цю тему задавайте, пишіть. Готовий до подальшого спілкування і в Криму теж!

Шановний пане Олеже! Мені приємно, що тема самоорганізації великих груп людей має резонанс. Ваша думка, "що людей не треба примушувати" є дуже слушною. Справді, "примушувати" це здійснюється не тільки силовим методом, більш витонченим способом сьогодні є маніпулятивні технології, які зовнішньо виглядають досить демократично. Так, коли перед залом виступає якийсь експерт, який аргументовано подає свою точку зору(а можливі інші ні!), тоді це ї є "примушування", оскільки людям не даються інші точки зору, і, найголовніше, самі люди не мають можливості висловити своє бачення чи бажання, а відповідно у них забирається вибір. Вони стають учасниками виборів без вибору. Це не стосується тільки політики, але й всього життя громади, коли вона залишається безголосою.

Пане Святославе, тема маніпуляцій є надзвичайно актуальною. Але не варто забувати, що т.зв. альтернативні думки у громадян дуже часто є наслідком суспільних стереотипів, що давно вкорінилися у їх свідомості. Адже наше населення назвати освіченим дуже важко. В найкращому випадку нас "натаскували" на природничі науки. А от як функціонує суспільство, роль людини у розвитку цього суспільства... Все, як, я думаю, Ви памятаєте обмежувалося трьома джерелами і трьома складовими марксизму. Звідси надзвичайне невігластво наших, людей, про що варто тільки пошкодувати. Але я не про причини, а про наслідки. У людей занадто поширене т.зв. суспільне утриманство. З цього і думки не про самсотійне вирішення проблем, а про те, хто буде вирішувати їх проблеми. Можливо, я перебільшую, однак, не занадто. Тим-то й цінний досвід самостійного пошуку своіх проблем. Тільки спираючись на повноту варіантів, а не на суспільні стереотипи.

пан Святослав, спасибо за реакцию. Полностью с Вами согласна и проверила на собственном опыте: когда мы едины-мы непобедимы.Громада представляет собой великую силу, даже силовики отступают. Были ли у Вас трудности в громаде? Ведь каждый приходил со своими мыслями, со своими целями? И все-таки хотелось бы узнать о каком-то реально выполненном совместном проекте. Что уже удалось?
По поводу Вашего ответа Виктору: "Більш детальніше про психологічну готовність до дій та як перетворювати мрії у реальність можемо поговорити окремо". Я тоже хочу об этом поговорить. Когда это возможно?
Еще вопрос: как Вы начали формировать свою команду единомышленников?

Дякую, Вам пане Олеже, за дуже цікаві думки. Саме "суспільне утриманство", або "пасивний соціалізм" паралізує громаду перепиняє її самостійний рух у досягненні того чого вона по справжньому бажає. Також міф про нас як освічених людей на сьогодні розсипався на дрібні кавалки. Дійсно, ми сьогодні стоїмо перед багатьма проблемами і не знаємо як їх подолати, бо нам бракує елементарних знань "як організуватися", "що зробити" в першу чергу і, найголовніше, "як це все здійснити". Як мовиться ми на повірку виявилися неосвіченими, замкненими та бідними. З цього можна засумувати. Але з іншого боку, пізнавши це, ми знаємо куди прикладати зусилля: знаходити однодумців, навчати ближніх підставовим речам ведення життя (урядування) у сім'ї, будинку, на вулиці чи місті. Тих, хто обдурює громаду і зловживає довірою людей - висвітлювати це. На вибори не залишати людей один на один з малими і великими олігархами, а розповідати про те, як обрати достойних. Самому заряджатися позитивною енергією та ділитися нею з іншими і т.д. і т.д.

Дякую пані Наталко за таку увагу до висловлених мною думок! Ці думки стали певним результатом діяльності, життєвим досвідом на довгому шляху. Були помилки і нерозуміння природи труднощів, були невдачі і перемоги, але основне, що дає змогу дивитися впевнено вперед це переконаність в силі позитивного настановлення та сприйняття всіх як тих, без яких нічного не вдасться зробити. Ті, що кажуть, що "ми є погані" нам потрібні, бо святі не ходять по землі, а нам від негативного ставлення до нас тільки наука стати ще позитивнішими, виправити в собі ще хоча б маленький недолік з цілої обойми нашого егоїзму (а куди ж ми без нього). Ті, що кажуть, що робимо "не те" потрібні нам як повітря. Бо звідки ми дізнаємося, про інші альтернативи, чи можливою некоректністю дій до інших чи про щось інше, що приносить іншим прикрість. Саме через них наші дії можуть стати більш результативними... І багато іншого із здавалося б негативних явищ, ми зможемо зробити своїми союзниками, а, значить, змогти зробити більше.

Дякую і Вам, пане Святославе, за чесну оцінку стану суспільної свідомості. Погоджуюсь, що коли відома хвороба, тоді, слава Богу, зрозуміло що робити для лікування. Зокрема ми зініціювали таку освітню програму Відкритий університет громадянського суспільства. Буду радий, якщо ви зможете перелічити теми, які потрібно б розкривати нашій громадськості, особливо активній, на навчальних заходах Відкритого університету. Дякую, якщо знайдеться, що сказати.

С нетерпением ждем общения с Вами !

Залишається тільки порадіти пане Олеже, що Ви ініціюєте такий зачин. Це надактуальна дія. Мені дуже приємно, що інтелектуальна думка працює не тільки за Вашими словами "серед природничих наук", але починає наповнювати собою роздуми про громадянське суспільство. Багато чого, про що тут ми говорили може служити окремим курсами. Але запропонована Вами співпраця потребує більш серйозного спілкування, не в рамках коментарів. До речі, нашу дрогобицька ініціативу, планується поширити на школярів, на старшокласників, щоб вони навчилися спілкуватися, приймати раціональні рішення у житті, в якому їм ще бракує досвіду. Саме вони завтра стануть складовими громади і вирішуватимуть чи бути їм активними, чи знатимуть як діяти і, важливе, чи діятимуть на свій захист, на захист громади в якій живуть.

Стан суспільної свідомості останнім часом знижується, і все це викликано недовірою людей до всього. Влада, незалежно яка, обманує, бізнес, ради отримання надприбутків, часто обдурює споживачів. І люди до всього нового ставляться з великою недовірою. За своє трудове життя я дуже багато отримав "шишок" за свої ініціативи. І от останні ініціативи втілені в життя. У 2008 році я провів роз`яснювальну роботу з мешканцями нашого 16-ти квартирного будинку і ми за свої кошти купили та встановили на будинок тепловий лічильник. Доречі, перший лічильник у селищі. У 2009 у селищі таким же методом було встановлено ще 19 лічильників. І от коли місцева тепломережа побачила, що лічильники дуже швидко окупились, щось там "нахімічили", що витрати тепла, на будинках з тепловими лічильниками, у 2011 році дивним чином збільшились на 80%. І це при тому , що за цей час в будинках замінено , від 50 до 70% вікон, на пластикові енергозберігаючі. І от тепер пів селища мене "криють" за мою ініціативу, хоча моєї вини в цьому немає. І щоб це донести до людей, треба їх зібрати, розповісти, а це без допомоги влади неможливо, а вона не хоче , щоб люди знали правду.

Стан суспільної свідомості останнім часом знижується, і все це викликано недовірою людей до всього. Влада, незалежно яка, обманує, бізнес, ради отримання надприбутків, часто обдурює споживачів. І люди до всього нового ставляться з великою недовірою. За своє трудове життя я дуже багато отримав "шишок" за свої ініціативи. І от останні ініціативи втілені в життя. У 2008 році я провів роз`яснювальну роботу з мешканцями нашого 16-ти квартирного будинку і ми за свої кошти купили та встановили на будинок тепловий лічильник. Доречі, перший лічильник у селищі. У 2009 у селищі таким же методом було встановлено ще 19 лічильників. І от коли місцева тепломережа побачила, що лічильники дуже швидко окупились, щось там "нахімічили", що витрати тепла, на будинках з тепловими лічильниками, у 2011 році дивним чином збільшились на 80%. І це при тому , що за цей час в будинках замінено , від 50 до 70% вікон, на пластикові енергозберігаючі. І от тепер пів селища мене "криють" за мою ініціативу, хоча моєї вини в цьому немає. І щоб це донести до людей, треба їх зібрати, розповісти, а це без допомоги влади неможливо, а вона не хоче , щоб люди знали правду.

Шановний пане Вікторе! Ваша ініціатива, думаю, що була на часі і від цього багато людей скористалося. Але є об'єктивний закон життя: для втримання схвалення Ваших вчинків в очах ближніх, потрібні постійні Ваші зусилля. У 2008 році Ви взяли на себе відповідальність і за це отримали моральні "дивіденди". Якщо Ви і надалі маєте намір допомагати людям протистояти "монстру" - комунальним теплогенеруючим підприємствам, то потрібна Ваші праця над власним вдосконаленням. Потрібні знання, щоб викрити те, що ж "нахімічили" інші, запропонувати реальні кроки захисту людей від обкрадання цим ненажерливим "монстром". Можливо для цього вартувало б промоніторити ситуацію, вивчити законодавство, знати, хто затверджує тарифи і що туди входить, поцікавитися затратами на тепло в інших аналогічних будинках чи містах. Тобто, іншими словами, одягнувши раз на себе "плащ" помічника людей, дійте так, щоб люди не мали відчуття, що Ви від них відвернулися, а тому й Вас "криють", підсвідомо очікуючи від Вас допомоги. Вирішувати Вам!

Так, я півроку пишу запити у всі інстанції, але в основному отримую не відповіді, а відписки. Звертався на урядову "гарчу лінію" 0 800 507 309 , за їх словами відповідь мені було надіслано 14 квітня, сьогодні 1 травня, а відповідь я не отримав. А тільки забігали тепловики, познімали свою "хімію", заглушки на елеваторному вузлі, із-за яких лічильники тепла показували більші витрати тепла.

Дуже приємно, що Ви, пане Вікторе, не залишаєтеся пасивним. Бачу, що Ваші пошуки рішення проблеми таки віднайдені поблизу Вас, а не десь в Києві. Саме на місцевому рівні вартує сконцентруватися: знайти експертів, однодумців, а при накопичені у Вас певної інформації написати статтю самостійно, або віднайти контакт із журналістами, щоб корисну для людей інформацію опублікувати. Якщо у Вашій діяльності акцент буде поставлений на вирішення конкретної проблеми, а не засудження "тепловиків" чи когось з конкретних функціонерів, тоді обов'язково знайдете однодумців, людей готових підказати фахові моменти. Це і дасть Вам можливість бути ефективним захисником своїх сусідів та інших громадян. Бажаю Вам наснаги і надалі!

Уважаемый пан Святослав, спасибо за Вашу поддержку. Каждый из нас получил от Вас по искорке поддержки и энергии для дальнейшей работы. Изучение Вашего метода работы заслуживает самого пристального внимания. Очень интересно больше узнать о технологии работы Тараса Плахтия, о которой Вы писали.

Приємно пані Наталіє, що Ви так уважно цікавитеся піднятою тут темою. Хочу сказати, що методик існує дуже багато і ні одна не годиться до реального життя без коригування на місці, без природного відчуття ефективності, без звичайного людського спілкування і взаємопідтримки. У громадській роботі на перший план виходить вміння сприйняття інших, їхніх думок та очікувань, коли власні амбіції відступають, а Ви можете запалити спільний вогник, де буде користати кожен - оце і буде вдала громадська ініціатива і результат - тепло людських стосунків у серці. Отак легко перейти від здавалося формального примінення нової методики до відчуття потреб ближнього, відчуття биття його серця. Це важко, бо потребує багато власної енергії, тому й мені не завжди все укладається як хотілося... Але це і є життєвий досвід, який використовується і з яким можна поділитися, що і з приємністю роблю!

Пан Святослав, Вы знаете по собственному опыту, что народ поднять не так просто. Практически все разочарованные, обманутые, обозленные. Никому не верят. Смотрят на тебя с недоверием: а зачем тебе это надо? -или - Если ты это хочешь сделать, значит тут что-то не так, какая-то выгода. Поэтому меня очень интересует эта тема: как поднять громаду. Не все ведь потерянные, так? Есть потерявшиеся. Я в этом уверена и даже частично убедилась, совершенно случайно. Мы поехали на выездное мероприятие, участники - со всех концов нашего города-миллионника. Так вот там, когда познакомились, оказалось, что 80% участников было из моего микрорайона! Но, чтобы народ собирать и заставить его поверить в свои силы, нужно грамотно к этому вопросу подойти. Я - не профессиональный "революционер", но хотела бы разбудить тот потенциал, который есть у наших людей. Никто за них для них самих же делать не будет. Поэтому Вас донимаю вопросами, как сделать правильно. Нужно изучать каждый удачный опыт. Времени просто мало, чтобы затягивать этот процесс и учиться на собственных ошибках.

Дякую пані Наталіє за Ваше бажання пізнати нове. Думаю. що Ви обов'язково знайдете те, що шукаєте. Нам вартує віддалитися від загальних фраз і перейти до конкретного планування. Саме в цьому і буде проявлятися ефективність тої чи іншої методики. Думаю, що при зустрічі ми зможемо змоделювати ефективний спосіб поведінки людини, що пробує організувати щось конкретне! Тільки два маленькі зауваги. По-перше, люди вийдуть тільки самі, тобто коли їм це буде цікаво кожному зокрема. По-друге, часто не має потреби виводити людей, справу можна вирішити окремі особистості, а їхню справу розтиражувати у мас-медіа паперових чи електронних. І справа буде вирішена. Наприклад, сьогодні ефективний суботник не тоді, коли всі вийшли і тинялися один за одним, а коли вийшли ті, хто зробив конкретну справу для всіх і заохотив інших зробити іншу корисну справу для всіх і т.д.

Пані Наталіє, а з якого питання конкретно Ви бажаєте зорганізувати людей? У 1965 році я навчався в ГПТУ м.Ізюм і мешкав у сім`ї де жінка була головою вуличного комітету. Так от без її візи на вулиці ніхто не мав права поселити квартирантів, виконати якісь роботи за подвір`ям і т.п. В ті часи активно діяли вуличні і будинкові комітети, які постійно збирали мешканців на збори для вирішення будь яких питань. Але потім це все якось зникло, адже владі (любій) не потрібні зібрання. Чим менше знає населення про проблеми, тим менше проблем у влади. Місцева влада запропонувала мені створити в будинку ОСББ( об`єднання співвласників багатоквартирних будинків), я дав згоду, але коли почав вивчати питання глибше, подививсь в інтернеті ,як це робилось в Россії, ознайомився з нашим законодавством з цього питання, і зрозумів, що поки що для України краще створювати будинкові комітети, які мають права не менші ніж ОСББ, і в той же час не затягують в кабалу( ОСББ- реєстрація повна і в налоговій, і рахунок в банку , і печатка ..., а БК - реєстрація шляхом повідомлення, ніякої фінансової залежності,звітів і т.п.) Будинкові комітети інколи краще зорганізовують ремонти, чистоту і порядок.

Виктор, спасибо, что следите за темой.А вопрос простой. Не так давно мы организовались и прогнали с территории нашего микрорайона шведского инвестора, который предложил практически под стенами детского сада и школы построить мусоросжигательный завод. Мало того, что мы могли бы в ближайшем будущем хлебать диоксины и проч. "прелести" таблицы Менделеева и нюхать совсем не французские духи. Живописное урочище, где отдыхают люди, планировалось также угробить. Просто так. Легко. Власти даже не задумывались о таких "мелочах".Если в двух словах: когда всем грозила реальная опасность, то народ со скрипом, но поднялся на протест. А теперь опять все успокоились. И как у нас зачастую -ругают власть: вот, уже 37 лет ждем парк отдыха, а его нет.Так вот я и хочу поднять у жителей боевой дух, веру в себя и создать на месте урочища частично парк отдыха, частично заказник, соединить наше урочище с соседним, чтобы мелкие животные могли свободно мигрировать и просто выживать. Нужно восстановить зеленый пояс города. А нам всем - большой плюс -чистый воздух = здоровье.Проблема чистого воздуха в Донецке колоссальная:загрязнение превышает в 8 раз, согл. нормам Украины.Донецк на 1 месте по онкологии.

По поводу общественных сборов и отношении к ним власти, уже проходили. Опыт есть. Об этом сейчас писать легко, а по сути - этот завод забрал у меня лично 4 года жизни.
По вопросу ОСББ - это, конечно, сумашедший дом. Если хотите, я дам контакты организации, которая более-менее в этой теме поднаторела и у них получается. Может обмен опытом даст Вам какие-то подсказки и решения?

Для пані Наталії. Десь приблизно рік тому газета "День" опублікувала репортаж про самодіяльність громади з приводу якраз такої теми - облаштування навіть не просто парку, а дендропарку. Тільки от ця громада була не у місті, тим більше мільйонному. Це були мешканці села (так і хочеться сказати "забитого податками") на Сумщині чи Чернігівщині. Власне, все одно Полісся, де і людей у селах залишилось малувато. Але вони це зробили. По моєму, прекрасний приклад. Поцікавтесь архівом газети на її сайті, або напишіть у редакцію. Думаю "День" допоможе.

Згадав ще - село із власноруч заснованим дендропарком називається Левки. Це має допомогти у пошуку матеріалу.

Пан Олег, дуже вдячна!!! Дуже!!!! Спробую пошукати.