На території України, крім українців, проживають багато й інших національних спільнот, серед яких значну кількість складають вірмени. Хоча ми й громадяни однієї держави, проте часто наші знання одне про одного досить поверхневі. Яким чином між собою підтримують комунікацію вірмени, з якими проблемами вони зіштовхуються на теренах України, які відносини в них із українцями та українською владою? Відповіді на ці та інші питання ГУРТ у форматі PRоГОну дізнавався у Вануша Ваняна – новообраного голови Союзу вірменської молоді України під час Всеукраїнського з'їзду Союзу вірменської молоді України, який відбувся в Києві 1 березня 2012 року.
Вануше, коли було створено Союз вірменської молоді України та з якою ціллю?
Союз вірменської молоді України почав своє існування в 2005 році, засновником і першим його головою в Києві був Давид Мкртчян. Союз мав на меті об’єднати всі молодіжні вірменські організації і в 2006 році ми охоплювали вже 16 регіонів.
Союз вірменської молоді України - це структурний відділ Союзу вірмен України.
А на що зараз спрямована діяльність Союзу?
Наша діяльність спрямована на об’єднання вірменської молоді, що мешкає на території України. Загалом майже 500 тисяч вірмен проживає тут. Але, для того, щоб визначити їхню точну кількість в Україні, ми збираємося провести перепис.
Зараз ми воліємо зрозуміти, які проблеми виникають у молоді після закінчення школи, коли вона стає на стежку дорослого життя. І, звичайно, допомогти їм у вирішенні цих проблем.
Однією з цілей Союзу є просвітницько-культурна діяльність: ми намагаємося познайомити українців із культурою нашого народу, а вірменську молодь, окрім того, що вони вивчають у школах, - з культурою, звичаями, традиціями народу, на території якого вони проживають.
Ми постійно налагоджуємо дружні (вони вже такі є) відносини з українським народом, адже в нас дуже багато спільного і в історії, і в культурі – просто мало хто про це знає. До речі, коли князь Володимир христив Київську Русь, то до цього процесу частково долучилися й вірмени. Імператор Візантії мав вірменське коріння, і от коли Володимир захотів одружитися з його донькою, однією з умов було прийняття християнства. Князь згодився і першими священиками на території Русі були вірмени. Навіть в Києво-Печерській Лаврі був камінь, на якому напис зроблено вірменською. Тому в нас багато спільного, саме про це ми й хочемо дізнаватися.
Ви ноовобраний голова Союзу, які маєте плани щодо розвитку вірменської діаспори в Україні?
Я прагну допомогти не тільки вірменській молоді, а й молоді всієї України. Найбільше хвилює працевлаштування, освіта та соціальні питання. Ми хочемо допомогти у вирішенні цих проблем. Союз вже відкрив «гарячу лінію» - спеціальну електронну адресу, на яку молодь може відправляти пропозиції, зауваження та запитання.
Нині я запропонував, щоби в Україні ввели і відзначали День толерантності, який у 1995 році запровадили за рішенням ЮНЕСКО. Цим кроком ми прагнемо об’єднати всю громадськість України. Україна – багатонаціональна країна і цим святом ми зміцнимо нашу з вами державу. Ми хочемо зробити свій внесок у розвиток України, адже ми тут також живемо, а чим сильніша, як економічно, так і соціально, держава, тим вищий рівень життя її громадян.
Союз співпрацює з українською владою?
Ми співпрацюємо з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Готуємо декілька проектів, які скоро наберуть розголосу і Ви про них дізнаєтесь.
І у вас, я так розумію, є безпосередня співпраця з Вірменією?
Так, ми співпрацюємо з Міністерством діаспори Вірменії та Міністерством освіти і науки. Адже, будучи за межами Вірменії, ми також хочемо вивчати свою мову та культуру, тому на разі проводиться перепідготовка викладачів.
І на останок... Вануше, як давно Ви проживаєте в Україні?
Моя родина переїхала до України в 1988 році. Мені було 3 роки. Я тут виріс, закінчив школу, університет. Проживаю в Одесі. Громадською діяльністю займаюся не перший рік: був головою Одеської обласної вірменської громадської молодіжної організації «АРМІР», зараз я - голова Союзу вірменської молоді України, а також - заступник голови Союзу вірмен України.
Над матеріалом працювали Яна Чапайло та Тетяна Маринченко
Матеріал підготовлено в рамках проекту "Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Європейської Комісії.
Читайте також інші випуски PRоГОну:
Коментарі