Які перспективи чекають Національну спілку письменників України (НСПУ), PRоГОну розповів новий голова творчої організації Віктор Федорович Баранов.
Національна спілка письменників України — добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів, витоки її сягають ще з 1934 року.
Чому Національна?
За часів, коли Юрій Мушкетик був головою Спілки, він домігся від влади титулу – Національна. Тобто Спілка має державну дотацію на підтримку діяльності. Таких національно-творчих спілок в Україні дев’ять. 2011 року Спілка від держави отримала 2,5 млн. грн.
Як використовуються ці кошти?
Вони йдуть в основному на утримання обласних письменницьких організацій та центрального апарату Спілки письменників. Решту коштів, які Спілка потребує на утримання приміщення, майна (будинки творчості в Коктебелі, Ялті, Одесі, Ірпені), ми заробляємо самі, завдяки оренди приміщень…
Інших джерел для фінансування Спілка не має?
Ми зараз будемо їх шукати. Те, що сьогодні Спілка отримує – і гроші від держави, і з оренди приміщень – цього замало для налагодження літературного процесу.
Якщо спитати пересічного поляка, кого з українських сучасних письменників він знає. Він назве Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Тараса Прохаська, Любко Дереша. Це поразка Спілки письменників. Я не кажу про те, що це погані письменники... В чому власне поразка НСПУ?
Спілка не вела пропагандиської роботи. Крім того, що вона робить, видає, продукує, Спілка повинна себе світові представляти. Ці письменники (і не тільки вони) згрупувалися та, грубо кажучи, "впали" на гранти, які Європа дуже широко надавала. Ми вивчили цю ситуацію. Існує безліч можливостей завдяки яким ми від імені Спілки за угодами з грантодавцями можемо відправити декілька наших членів у різні країни світу, щоби вони просували нашу літературу та вивчали їхню.
Чимало сьогодні говорять про входження України в Європейську спільноту. Я не уявляю собі входження України в Європейську спільноту без входження в гуманітарну сферу. Авангардом гуманітарної сфери завжди була художня література.
Нам треба не тільки Андрухович, Забужко, Прохасько, Дереш, яких я глибоко поважаю, це талановиті письменники. Нам потрібен фронтальний наступ. Для цього ми хочемо зробити Інститут української книги, відроджуємо Форум «Слово безкордонів», який до цього часу працював тільки на певну групу осіб.
А скільки членів у Спілці?
Спілка нараховує 1820 членів. До їх числа належать письменники не тільки з України. В нас є діаспорне членство (США, Канада, Австралія, Росія, Словаччина…). Всі члени Спілки - рівнозначні.
Яка структура організації?
У нас є 25 обласних письменницьких організацій. Кожна з них має свого голову. НСПУ має Секретаріат, Президію, Правління, голову та його заступника.
Так нам велить статут НСПУ. З часом, можливо, будемо працювати над переглядом цієї структури. Бо, чесно кажучи, це бюрократична схема, яка нам передана ще із часів радянщини. Думаю, ми повинні демократизувати Спілку в тому розумінні, щоб вона складалася з асоційованого членства, щоб тут була молодіжна рада…
Яку діяльність впроваджує Національна спілка письменників України?
Ви знаєте, це питання треба розмежувати: чим Спілка займалася до того, як до влади прийшла наша команда та чим власне будемо займатися ми.
За останні 10 років, коли не я був головою Спілки, не було жодного засідання Президії або Ради, яке б розглядало творче питання. Увага керівництва Спілки письменників зосереджувалася на майнових, фінансових проблемах. І це дуже багатьох від Спілки відштовхнуло, до неї перестала ходити молодь.
Спілка втратила кілька об’єктів – книгарня «Сяйво», поліклініка Літфонду, журнал «Вітчизна». Я б міг продовжувати цей прикрий ряд. Але не хочу навздогін своєму попередникові кидати камінці.
Але це факт. Спілка не займалася творчим питанням. Спілка перестала бути оплотом вольниці, демократизму, натомість була перетворена на штаб однієї політичної сили.
Завдання нашої команди – деполітизувати Спілку, повернути до неї демократизм і, найголовніше, зробити так, щоби НСПУ стала осередком творчого життя, щоби сюди приходила молодь.
Ми провели в Ірпені в Будинку творчості письменників цікавий суботник-пленер. 25 молодих письменників попрацювали в садку, в парковій зоні, трішки опорядкували його. Також провели турнір поетів.
До кінця року плануємо в Ірпені провести Всеукраїнську нараду молодих літераторів. Хочемо вдихнути в Спілку творче життя завдяки молоді. Хочемо реанімувати видавництво «Український письменник», яке видає 15 книжок на рік – це дуже мало. Хочемо, щоби літературно-художні журнали виходили регулярно.
У планах і міжнародна програма. Хочемо просунути українську літературу в світ. Ми розробили концепцію Інституту української книги за принципом Інституту ім. Гете. Плануємо в Україні щороку видавати 20-25 книжок класиків української літератури іноземними мовами та стільки ж – авторів сучасних. У творчих планах – створення Літературної агенції, яка буде займатися пропагандою книжо і творів українських авторів і матиме Інтернет-магазин, через який можна буде продавати книжки.
На нинішньому сайті Спілки найсвіжіша інформація стосується березня 2008 року. Тому ми вже працюємо над новою веб-сторінкою – це живий Інтернет-організм, який буде поширювати інформацію про діяльність НСПУ, а також – обласних письменницьких організацій.
Останнім часом у НСПУ обласні письменницькі організації були витіснені. Навіть було скасовано посаду Секретаря по роботі з обласними письменницькими організаціями. Ми ж цю посаду повернули. Наша команда налагоджує горизонтальні стосунки.
Ми робимо все для того, щоби Спілка була присутня в інформаційному просторі, в суспільному житті. Хочемо повернути довіру читачів, суспільства.
14 грудня 2011 року (сьогодні – ред.) в Спілці проводимо велику нараду. Запросили представників посольств в Україні. Говоритимемо з ними про взаємопроникнення, взаємозв’язок. Гадаю, нам є чим пишатися в Європі.
Щодо українського ринку книги... На жаль, він не такий потужний як, для прикладу, російський…
Сьогодні, якщо порівнювати книжковий ринок України з книжковим ринком Росії, то він абсолютно незрівнянний як кількісно (не говоритиму про якісні показники, ми маємо чимало професійних перекладачів), так і з погляду фінансової підтримки.. Росія вкладає величезні кошти в ідеологічну експансію, яка йде не тільки через телеканали, кіно, музику, а й книжку.
У Росії з книжки знято податок. В Україні ж книжку прирівнюють до комерційної структури. Через це, звичайно, російська книжка оперативніша, має більше обігових коштів. От скажімо, з’явилася книжка цьогорічного лауреата Нобелівської премії.
Поки в Україні надумають його перекладати, росіяни вже це зробили та заповнили ринок не тільки російський, а й український. Щороку через книги з України в Росію вивозиться близько 15 млрд. доларів. Це те, що не допрацьовує Україна.
Як взаємодіятиме Спілка з владою?
Через ВР повинні проходити нормальні законопроекти на підтримку українського книговидання, кіно, театру. Звичайно, в цьому процесі НСПУ не буде відсиджуватися в окопах. До складу ВР входять депутати (Олександр Турчинов – для прикладу), які за часів Яворівського були прийняті до Спілки, ніби задля допомоги НСПУ.
Але правда така, що вони нічого не допомогли та й не збираються допомагати. Але це не означає, що ми не хочемо співпрацювати з владою. Ми хочемо налагодити нормальні стосунки, створити таку систему взаємин Спілки письменників і влади, які не залежатимуть, чи матимемо ми свою людину при владі, чи не матимемо. Повинна сформуватися державна політика, в якій Спілка письменників і слово письменника ніколи не будуть зайвими.
Всяка влада, яка воювала з письменниками, програвала.
Коли Президент України привітав мене з обранням на посаду голови, я йому подякував за привітання і написав, що я розцінюю це як крок влади до порозуміння зі Спілкою письменників, якого не було до цього. Ніхто не збирається в Спілці письменників ставати в позу прохача чи слуги. Ми хочемо налагодити рівноправні партнерські стосунки.
Граблі, на які б Ви не хотіли наступати, будучи на посаді голови?
Таких загроз дуже багато. Перші граблі – не хотів би, щоби Спілку письменників використовували як структуру, яка комусь допоможе, скажімо, здобути голоси. Я не буду використовувати Спілку для підтримки якоїсь політичної структури. Другі граблі – популізм. Я на з’їзді письменників наводив цитату В. Яворівського, який, прийшовши до влади в 2001 році, намалював дуже велику райдужну перспективу, що ми відновимо видавництво, будинки творчості письменників, літературне кафе «Еней» - духовну Мекку для письменників, - яке було попередньою владою віддано в оренду ресторану.
В інтерв’ю журналові «Дзвін» В. Яворівський сказав, що якщо цього всього не зробить, то його головування буде безрадісним і сірим. Я боюся популізму. Треті граблі – я б не хотів у Спілці створювати культ особи. Я завжди підкреслюю, що прийшла команда, я виступаю від імені команди. Спілка не обирала на посаду голови лідера або письменника №1.
Зрозуміло, що я не є таким в Україні. Мене обрали як менеджера, як людину, яка за допомогою команди зможе господарству надати лад і спрямувати всі фінансові потоки, які можемо отримати, на організацію літературного процесу , літературного життя.
Це ті граблі, на які б я не хотів наступати. Знову ж таки, не хотів би кидати навздогін своєму попередникові камінці, ви можете уявити собі, що за 10 років правління Яворівського зі Спілки письменників України було виключено більше, ніж за роки тоталітарної системи. Тільки за те, щонеугодні люди. Я сам би мав бути виключений зі Спілки в травні 2009 року.
За що?
За те, що я скористався статутним правом, де написано, що кожен член НСПУ має право на інформацію про фінансово-господарську діяльність. Створена була така ситуація, що кожне слово проти керівництва Спілки було розцінене як підкоп, як ворожа акція.
Мене повинні були виключити зі Спілки, але мені пощастило, що я був головою Київської письменницької організації, мене обрала громада і я за статутною квотою автоматично входжу до Секретаріату, Президії і Ради Спілки
письменників.
Якби за мною такої квоти не було, мене спіткала б така доля як Галину Тарасюк, Олександра Михайлюту та ін.
Яку Ви бачите роль літератури в розвитку громадянського суспільства в Україні?
Українська мова та література – це те, що формує особистість. З цієї позиції ми й підходимо до ролі української літератури й ролі письменника в нашому суспільстві. Не правильно те, що влада усунула письменника з координат суспільного буття. Вона повинна схаменутися і покликати письменника і художню літературу. Тому що тільки так ми збудуємо нормальну державу і нормальне суспільство.
Є економіка і є мораль. Якщо поставити економіку поперед мораллю, у нас нічого не буде. Ми 20 років наступаємо на ті ж самі граблі. Чому? Тому що ми вперед ставимо економіку, виробничі питання, а не ставимо за цим моралі. Економіка, юриспруденція, судова гілка влади безперспективні, приречені на поразку, якщо не підкріплені мораллю. Література виховує, формує особистість високоморальну, високодуховну, творчу. Якщо ж особа, яка не вихована такою літературою, опиняється на гілках влади, ця влада приречена. Це не лише моє переконання, це підтверджує практика світового розвитку всіх суспільств. Гляньмо на правління Муаммара Каддафі. От чого бракувало лівійцям? Бензин був 14 центів, безоплатне харчування в школах, безоплатна медицина, безробітній отримував таку державну підтримку, якої в Україні немає пенсіонер. Чому в Лівії повстала нація? Та тому що були втрачені моральні критерії цього всього. На якомусь етапі філософи вигадали формулу «гомо сапіенс», а треба було робити «гомо мораліс». Якби людина була моральна, тоді б людство рухалося б до розвитку, а я сьогодні бачу, що людство дуже впевнено, дружно, згуртовано, безтямно йде до своєї загибелі.
Краса не врятувала світ, але все-таки література, художнє слово, письменник у всякому разі в нашому українському традиційному сприйнятті все ще спроможні порятувати суспільство від деградації.
Матеріал підготовлено в рамках серії публікацій, присвячених висвітленню діяльності інститутів громадянського суспільства України проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який реалізується Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Коментарі
Література і громадянське суспільство?! Та ще і його формування можливостями літератури??!!
Ну це вже занадто! Або молодь наївно говорить про це, бо не знає історії письменницьких пленумів при СРСР, та ролі літератури за таких умов, або старші добродії надто добре знають про що говорить і тому реанімують цю ідею.
На ЦІ гарблі - скеровуючої ролі літератури в суспільстві - ми вже наступали точно. І не 20 років, а 80. Тому прохання: лишіть у спокої і літературу, і громадянське суспільство!
Сьогодні в університеті зустріч з паном Головою - буде привід для запитань.
Дякую! Сподобався матеріал!
"Ми 20 років наступаємо на ті ж самі граблі. Чому? " - а тому що "розумники" з ф.Відродження неможуть думати по іншому... а лише за стандартами СРСР... - і на мої пропозиції відповідаю "це не актуально" або "це не пріоритет" і т.д.... а інші тупо мавпують... вважаючи їх за непохитну досконалість... вважають що пріоритети вже чітко встановлені.
Нажаль навіть у такій серйозній структурі, (Відро(д)женці) немає прогресивних людей...
... а крім літератури ще й різні освітні заходи та презентації.
Шукаю ініціативний та прогресивний фонд який хотів би створити програму "Освітна з питань узалежнень"
tsn.ua/groshi/u-lvovi-zaboronili-prodavati-alkogol.html
"У Львові заборонили продавати алкоголь"
… чомусь найбільш поширений алкоголізм у тих країнах де проводять “боротьбу"…?
а там де проводять інформаційно-освітню роботу, друкують книжки, брошури, буклети… на центральнихї каналах освітні програми - у цих країнах алкоголізм немає такого розмаху як в Україні… і ніхто ні зким не бореться… і чомусь живуть вони краще...