10 травня 2011 року набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації». Практика перших місяців його дії показує, що люди ним майже не користуються та не розуміють, для чого він потрібен

Також стає очевидним, що чиновникам поки не вистачило часу для того, щоб ознайомитись з Законом та почати виконувати його. Ізмаїльською міською організацією ВГО «Комітет виборців України» в рамках проекту «Маю право знати» здійснюється моніторинг управлінь праці та соціального захисту населення м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Одеської області.

Проект стартував 1 липня 2011 року та має на меті сприяння дотриманню прав громадян щодо доступу до інформації в сфері соціального захисту населення. Моніторинг відбувався за допомогою різних методів збору інформації.

А саме: надсилання запитів у відповідні установи соціального захисту населення, спостереження на робочих місцях спеціалістів в управліннях, дотримання графіків прийому та обслуговування населення.

Також активістами громадської організації здійснювався моніторинг публікацій в друкованих ЗМІ та на офіційних веб-сайтах на те, наскільки регулярно і повно ведеться інформування населення щодо змін в законодавстві, умов отримання соціальної допомоги різними категоріями населення. Для оцінки якості інформування громадян УТтаСЗН відповідних міст і районів було проведено опитування громадян різного віку та соціального статусу.

На сьогодні, можна представити проміжні результати, які, нажаль, не є втішними. Так на відіслані запити відповіді прийшлося чекати практично місяць. І це при постійних нагадуваннях по телефону.

Ізмаїльське районне Управління інформацію надало вчасно, але за якістю отриманої інформації, можна зробити висновок, що це була просто формальна відписка, так до сих пір зразка запиту на стендах не має, не зважаючи на те, що сам закон був прийнятий ще на початку травня.

Ізмаїльське та Кілійське Управління, відповідь надали взагалі з запізненням практично на місяць, без попередження про відстрочку. Не прискорив надання відповіді навіть повторний запит.

Начальник головного Управління, на своєму виїзному прийомі, на якому до речі були присутні начальники міського та районного відділів, сказала, що даний Закон виконується вчасно, але інструктаж був проведений зовсім недавно і спеціалісти ще не зовсім знають, як ним користуватися.

Про те що відділи на конкретному прикладі (запити в рамках моніторингу) його порушили, вона не знала, але пообіцяла розібратись. Наступного дня інформацію було отримано в дуже повному об’ємі та якості. При чому того ж дня на перший, повторний запити в електронному варіанті та поштовим листом. Чи можна це назвати збігом? Гадаю, навряд чи.

Цікавим виявились також результати спостереження на місцях в Управліннях, особливо в Ізмаїльському районному управлінні, де з громадянами так сказати не дуже «церемоняться» даючи зрозуміти, що їм не цікаво, хто ви така і що маєте право просто запитати або проконсультуватись.

На питання відповідати відмовились, сказали що краще поговорити з начальником, який на той момент була на нараді. Веб-сайти за їх словами має оновлювати Ізмаїльська райдержадміністрація, тому всі претензії до них, а те, що там взагалі відсутня будь яка інформація про їх місцезнаходження та графіки прийомів, їх взагалі не бентежить.

Гадаю, що вони навіть не здогадуються про існування ст. 8 ЗУ «про місцеве самоврядування» де говориться про «поважливе відношення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, піклування про високий рівень культури, спілкування та поведінки, авторитет органів та посадових лиць місцевого самоврядування». Хотілось би додати, що спеціалісти даної структури, не визнають того, що порушили якесь право, замість того, щоб перевірити чому так сталося, ссилаються на те, що певно запит був складений не правильно і взагалі говорять, що переплутали з запитом «про звернення громадян».

Щодо опитування, то результати говорять про те, що люди якщо і знають про те, як отримати допомогу, вважають це не заслугою Управлінь праці, а таких самих громадян, які мали аналогічні ситуації.

Що стосується самого закону, то більшість опитуваних про такий закон не знає взагалі. Статистика показала, що про Закон знають переважно працівники освіти (вчителі, державні службовці та ін.), не розуміє більшість і для чого необхідний цей Закон і тим паче, не знає як ним користуватись. Таким чином, є всі підстави вважати, що ЗУ «Про доступ до публічної інформації» залишається просто поза увагою його основних виконавців, а людям, яким він має принести інформаційну користь, мають як і раніше оббігати та відстояти в чергах, лише для того, щоб дізнатися чи мають вони взагалі право на субсидію та інші види соціальної допомоги та як їх отримати.

Отже, скільки потрібно часу, щоб зрозуміти чиновникам, важливість цього закону та поставитись відповідально до його виконання та виконання своїх прямих обов’язків?

Проект громадського моніторингу «Маю право знати», виконується в рамках проекту «Підготовка коаліцій НУО та локальних ЗМІ із обраних областей центральної та південної України до проведення моніторингу діяльності органів місцевої влади та представництва суспільних інтересів», що виконується Одеською обласною організацією Комітет виборців України та Східно-Європейського демократичного центру (Польща, Варшава) завдяки підтримці Програми Польська Допомога Міністерства закордонних справ Польщі у 2011 році та Фонда ім. Стефана Баторія.