З початком повномасштабного вторгнення, коли Україна стикнулася з небаченими раніше масштабами руйнувань, гостро постало питання поводження з відходами руйнацій. 

Уже сьогодні на національному та регіональному рівні розробляються та впроваджуються відповідні політики. Громадськість працює над вивченням та вдосконаленням наявних практик.

Надати найповнішу оцінку ситуації та експертні рекомендації для її покращення може поєднання поглядів стейкхолдерів галузі.

Протягом січня-лютого 2024 року Спільнота ОГС «Відновлення» долучилася до дослідження «Поводження з відходами руйнації війни в Україні. Актуальні практики та необхідні зміни». Дослідження проходило у Київський, Харківській та Херсонських областях. 

У межах дослідження стейкхолдери — місцева влада та керівники комунальних підприємств, експерти від бізнесу, громадського сектору, полігонів — поділилися власною оцінкою наявних практик та пропозиціями для їхнього удосконалення.

Як сьогодні влаштоване поводження з відходами руйнацій війни?

Практики поводження з відходами складаються з декількох етапів: демонтаж, сортування, вивезення, складування, утилізація та переробка.

Алгоритм демонтажу та прибирання сьогодні, з позиції стейкхолдерів, складається з декількох кроків: 

1. Місцева влада інформує про дії у випадку руйнації, а громадяни подають заявку до міської / сільської ради про наявність руйнувань. 
2. Місця руйнувань перевіряють сапери на предмет вибухонебезпечних фрагментів.
3. Влада оголошує тендер і коштом бюджету наймає комунальні підприємства або приватних підрядників для демонтажу та вивезення відходів руйнації. Демонтаж особливо небезпечних об’єктів виконують місцеві підрозділи МНС. 

У великих містах на цьому етапі поширена практика первинного сортування відходів на місці руйнацій. Це роблять комунальні підприємства або приватні підрядники. На рівні менших міст та у сільській місцевості, на думку учасників дослідження, комунальні служби мало переймаються сортуванням відходів.

Далі відходи везуть на полігони для будівельного й великогабаритного сміття або на звичайні полігони. Це актуально для великих міст або громад, які мають поблизу такі місця.

У містах та частині сільських громад відходи вивозять комунальні служби або приватні підрядники, найняті місцевою владою. У частині випадків у сільській місцевості мешканцям доводиться робити це самотужки.

Поширена практика зберігання відходів на тимчасових майданчиках з пізнішою перспективою вивезення на полігони. Але наявні значно й більш шкідливі практики — стихійне скидання або захоронення відходів у полях, лісах, річках, поблизу доріг.

Наступний етап — це переробка відходів руйнації війни. Сьогодні, за оцінками експертів, переробляється менш ніж 10% відходів, при тому, що у промислових масштабах реалістично переробляти 80–85%.

Низька частка повторного використання й переробки відходів в Україні обумовлена збитковістю цих процесів. Переробники відходів руйнації війни дотуються орієнтовно на 90%.

Водночас у цій сфері помітні й позитивні зрушення. 

Передусім зріс інтерес іноземних інвесторів до створення переробних підприємств в Україні. Також проблема раціонального поводження з відходами руйнацій війни потрапила до поля уваги донорів.

Крім того, змінюється погляд на відходи й всередині країни. Місцева влада, стикаючись з браком місць на полігонах та зростанням вартості складування відходів, починає більш жваво цікавитися можливостями переробки.

Фактори, які стримують модернізацію галузі

Поточна ситуація щодо поводження з відходами руйнацій обумовлена багатьма чинниками. Насамперед безпрецедентним масштабом руйнувань та відсутністю досвіду роботи з відходами такого типу у значних обсягах.

Стейкхолдери галузі змушені пристосовуватися до нових умов та реагувати на нові виклики. Розуміння їхніх проблем і потреб важливе для швидкої та ефективної модернізації галузі. Насамперед йдеться про труднощі, які пов’язані з:

• нормативно-правовими аспектами;

• фінансовими аспектами;

• організаційними аспектами;

• технічними/технологічними аспектами;

• інформаційними аспектами.

У нормативно-правовій сфері, на думку учасників дослідження, найбільш проблемним є новий закон «Про управління відходами».

Експерти відзначають, що документ розроблений без урахування реалій. Виконавцям не зрозуміло, як його можна реалізувати. Прописані у ньому вимоги нереалістичні, тому штовхають систему до колапсу або до роботи поза правовим полем.

Окрім цього, представники місцевої влади відзначають правову колізію. Згідно з постановою КМУ № 600, зруйновані будинки підлягають демонтажу. Водночас закон забороняє проводити демонтаж і вивозити відходи руйнації з приватних будинків без дозволу власника.

Переробні підприємства водночас кажуть, що законодавство встановлює вимогу обрання підрядників за принципом «найнижчої ціни». Це унеможливлює перемогу на тендері компаній, які включають до кошторису сортування відходів. 

У фінансовій сфері основна проблема — брак коштів у бюджетах громад на оплату послуг підрядників. 

Так, під час війни населення отримало право не платити за комунальні послуги. Водночас відсутність актуального економічно обґрунтованого тарифу на вивіз і утилізацію відходів поставила підприємства у пряму залежність від наявності коштів у бюджетах громад.

Окрема проблема — відсутність навичок складання бюджетів. Підрядники подекуди неспроможні коректно оцінити витрати на демонтаж і вивезення відходів руйнації війни, вартість рекультивації та модернізації полігонів. 

Помилки на етапі бюджетування у кращому випадку стримують модернізацію, у гіршому — призводять до збитковості підрядників.

Проблемні організаційні аспекти роботи з відходами руйнації війни можна розділити на дві великі групи.

Перша група стосується забезпечення інфраструктурними рішеннями. Представники місцевої влади скаржаться на відсутність інертних полігонів. У частині громад відходи складують на тимчасових майданчиках, і люди не знають, куди можна їх перевезти.

Окремі полігони твердих побутових відходів, які вимушено приймають відходи руйнації, не мають можливості розширити власну площу і ресурсів, щоб їх переоблаштувати.

Друга група проблем в організаційній сфері — налагодження процесів у галузі.

Частина з них обумовлена війною та її наслідками. Зокрема, відповідні служби й підприємства вимушені працювати близько до лінії фронту. Крім того, галузь переживає суттєвий брак кадрів.

Також місцева влада скаржиться на завищену вартість утилізації відходів: значна кількість полігонів перебуває у приватній власності й вони не мають конкурентів. Тому полігони стали монополістами, які можуть диктувати будь-яку ціну, попри можливості громад. 

У технологічній сфері практично усі учасники дослідження говорять про брак техніки та сортувальних ліній у великих містах. 

В інформаційному аспекті раціональне поводження з відходами руйнацій війни стримують декілька факторів:

• відсутність розуміння, як отримати вигоду від переробки відходів; 

• недооцінкою можливостей повторного використання відходів;

• браком фахівців, які вміють знаходити повторне застосування відходам і розуміють технологію роботи з ними.

Як налагодити модель поводження з відходами руйнацій війни

На думку експертів, пріоритетні цілі політики поводження з відходами руйнацій — це турбота про екологію, зменшення засмічення довкілля, сталий розвиток. 

Досягнення цих цілей експерти пов’язують з впровадженням сортування та циркулярної економіки (переробки й повторного використання відходів).

Для цього у контексті нормативно-правового регулювання експерти пропонують низку заходів для усунення недоліків в чинних законопроєктах та нормативно-правових актах.

Найперше, на думку експертів, слід доопрацювати Закон № 2320–IX «Про управління відходами» (2022 р.) з урахуванням реалістичності його реалізації.

Для розв’язання проблеми покинутих руйнацій (через заборону на демонтаж будівель без згоди власників) експерти пропонують декілька варіантів рішень:

1. Надавати компенсацію на придбання нового житла за програмою «єВідновлення» лише після пред’явлення довідки про те, що на місці руйнації відбувся демонтаж і вивезення відходів.
2. Зобов’язати всіх, хто отримав компенсацію за зруйноване житло, надати дозвіл місцевій владі на демонтаж їхніх будинків.
3. Автоматично передавати ділянки у власність громади після отримання особою компенсації за зруйноване житло.

Українське законодавство, кажуть експерти, має запозичити кращі зразки європейських законів щодо поводження з відходами, адже країнам ЄС вдалося побудувати ефективну систему з урахуванням принципів сталого розвитку.

У контексті організаційних змін однією з найбільш глобальних пропозицій експертів є запровадження централізованого керівництва управління відходами. Воно має оптимізувати логістику й затрати ресурсів. Для цього необхідно створити або визначити єдиний орган, який відповідатиме за комплексне планування та координацію поводження з відходами на рівні районів.

Рекомендації щодо фінансових аспектів експерти ділять на забезпечення сталого фінансування галузі та фінансових стимулів модернізації галузі.

Перше передбачає залучення донорів, запровадження державної програми підтримки громад, які постраждали від війни, фінансування програм на випадок руйнацій на місцевому рівні тощо. 

Друге — стимулювання населення сортувати й здавати сміття, стимулювання будівельних компаній, які працюють з матеріалами вторинного використання, субсидіювання підприємств, які переробляють та сортують відходи. 

В інформаційній сфері експерти радять сфокусуватися на роботі з населенням, та окремо — з ОМС та підприємствами.

Робота з населенням має бути орієнтована насамперед на формування культури поводження з відходами та навчання раціональному поводженню з відходами.

Важливо роз’яснювати необхідність приведення тарифу на вивезення відходів до економічно обґрунтованого. Звітування про витрати коштів допоможе підвищити рівень довіри суспільства.

Інформаційна робота з органами місцевого самоврядування та підприємствами має включати інформаційну кампанію про те, як можна дати друге життя відходам. Ефективним може бути проведення навчань щодо можливостей переробки та правил поводження з відходами руйнацій.

Окремо слід навчати фахівців — архітекторів, будівельників — принципам роботи з будівельними матеріалами вторинного використання.

Сьогодні, коли Україна перебуває на початку шляху створення системи поводження з відходами руйнацій, вкрай важливо врахувати усі потреби та можливості галузі, експертні напрацювання та рекомендації. 

Адже питання раціонального, екологічно та матеріально вигідного поводження з відходами — це питання ефективності загального процесу відновлення.

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту Спільнота громадянського суспільства України «Відновлення», що фінансується Посольством США в Україні. Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Посольства США в Україні або Уряду США.