Україна з метою протидії агресії російської федерації широко використовує різні міжнародні механізми розслідування порушень російською федерацією прав людини. Одним із таких механізмів є Міжнародний суд ООН (МС ООН), на розгляді якого наразі знаходиться дві справи України проти російської федерації. У цій публікації буде йтись про першу із них – справа про застосування Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (ICERD) та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT)

Україна звернулась із вказаним позовом до МС ООН 16 січня 2017 року. Цьому передувало дотримання Україною всіх необхідних вимог досудового врегулювання спору (переговори між сторонами протягом 2014-2016 рр. не мали жодного прогресу, пропозиція України спільно розпочати формування арбітражу була проігнорована).

Об’єднання в рамках однієї справи позовів за двома міжнародними договорами обумовлене тим, що порушення обох конвенцій стали наслідком неприйняття російською федерацією вільного вибору, щодо європейського та євроатлантичного курсу України, який український народ зробив під час Революції Гідності.

Мета цієї справи – встановлення порушення російською федерацією прав, передбачених вказаними Конвенціями, відновлення порушених прав, зобов’язання російської федерації утриматись від таких порушень у майбутньому, а також відшкодування завданої шкоди.

Суть справи:

З 2014 року російська федерація посилила своє втручання в українські справи до нових небезпечних рівнів, здійснюючи військове втручання в Україні, фінансуючи терористичні акти та порушуючи права людини мільйонів громадян України, у тому числі для багатьох – їхнє право на життя. Своїми діями російська федерація порушує основоположні принципи міжнародного права, в тому числі закріплені в ICSFT.

Зокрема, російська федерація звинувачується у тому, що вона в порушення ICSFT:

відмовилась співпрацювати у запобіганні злочинам, пов’язаним із фінансуванням тероризму, шляхом вжиття всіх практичних заходів для запобігання та протидії підготовці на своїй території до вчинення цих злочинів у межах або за межами своєї території (ст. 18 ICSFT);

не здійснює заходів щодо виявлення та не відстеження коштів, які використовуються або розподіляються з метою фінансування тероризму в Україні, а також щодо замороження або арешту коштів, які використовуються або розподіляються для цілей фінансування тероризму в Україні (ст. 8 ICSFT);

не здійснює розслідування фактів щодо осіб, які скоїли або підозрюються в фінансуванні тероризму в Україні, а також не видала або не притягнула до відповідальності підозрюваних (ст. 9 і 10 ICSFT);

не надала Україні максимальної допомоги у зв’язку з розслідуванням кримінальних справ щодо фінансування тероризму (ст. 12 ICSFT).

Внаслідок вказаних порушень незаконні збройні формування в Україні отримали кошти, які дозволили їм вчинити численні терористичні акти, зокрема збиття рейсу MH17, обстріли Волновахи, Маріуполя, Краматорська та Авдіївки, терористичний вибух під час Маршу єдності та у рок-клубу «Стена» у Харкові тощо.

Такий зв’язок російської федерації та терористичних угрупувань на території так званих ДНР та ЛНР підтверджується зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Україна та Нідерланди проти росії. Серед іншого, Суд встановив, що території на сході України захоплені сепаратистами, з 11 травня 2014 року та щонайменше до 26 січня 2022 року, були під юрисдикцією російської федерації. Він послався на присутність на сході України російських військових з квітня 2014 року та широкомасштабне розгортання російських військ найпізніше із серпня 2014. Він також встановив, що російська федерація мала значний вплив на воєнну стратегію сепаратистів; що вона надавала зброю та інше військове обладнання сепаратистам у значних масштабах з початку створення «ДНР» та «ЛНР» та в подальші місяці та роки; що вона проводила артилерійські обстріли на запит сепаратистів; та що вона надавала політичну та економічну підтримку сепаратистам.

В Автономній Республіці Крим і місті Севастополь російська федерація «свавільно порушила Статут ООН, захопивши частину суверенної території України військовою силою». Намагаючись легітимізувати свій акт агресії, російська федерація організувала незаконний «референдум», який поспішила провести в атмосфері насильства та залякування неросійських етнічних груп. Також розгорнула кампанію знищення культури, яка розпочалася з вторгнення та референдуму й триває донині, чим порушує ICERD.

Російська федерація звинувачується у тому, що вона в порушення ICERD:

-        бере участь у численних та масових актах расової дискримінації проти кримськотатарської та української громад у Криму, а також бере участь у політиці та практиці расової дискримінації щодо цих громад (ст. 2 ICERD);

-        спонсорує, захищає або підтримує акти расової дискримінації, здійсненими іншими особами чи організаціями, проти кримськотатарської та української громад у Криму (ст. 2 ICERD);

-        сприяє та підбурює до расової дискримінації кримськотатарської та української громад у Криму (ст. 4 ICERD);

-        не надає гарантій захисту права членів кримськотатарської та української громад на рівність перед законом (ст. 5 ICERD);

-        не забезпечує кримськотатарській та українській громадам у Криму ефективний захист і засоби правового захисту від актів расової дискримінації (ст. 6 ICERD);

-        не вжила негайних та ефективних заходів зокрема в галузях викладання, виховання, культури та інформації, в цілях боротьби із забобонами, які ведуть до расової дискримінації кримськотатарської та української громад у Криму (ст. 7 ICERD).

Такі порушення неодноразово підтверджувались Верховним комісаром ООН з прав людини. Так, в доповіді 2014 року вказується, що в Криму ситуація щодо забезпечення прав людини характеризується численними та безперервними порушеннями. Введення в дію в цьому регіоні законодавства російської федерації на порушення резолюції 68/262 Генеральної Асамблеї ООН перешкоджає здійсненню прав людини та основних свобод. Численні правові проблеми виникли у зв’язку із застосуванням законодавчих та нормативних актів російської федерації щодо громадянства, що ставить під загрозу права жителів цього регіону, зокрема тих, хто не має російського громадянства. Мешканці Криму, про яких відомо, що вони дотримуються «проукраїнської» позиції, зазнають залякування; багато хто піддається дискримінації, особливо у сфері освіти, зайнятості та майнових прав. Лідерам кримських татар заборонено в’їзд до Криму, а кримськотатарським активістам загрожує кримінальне переслідування та обмеження їхніх прав. Системність таких порушень підтверджується усіма щорічними доповідями Верховного комісара ООН з прав людини. А після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та подальшої окупації інших частин української території ситуація з правами людини у тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі значно погіршилася.

Серйозні порушення прав людини в Криму фіксуються також в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, зокрема: позасудові вбивства, викрадення, насильницькі зникнення, політично вмотивовані переслідування, дискримінація, утиски, залякування, насильство, у тому числі сексуальне, несанкціоновані обшуки та арешти, тортури та жорстоке поводження, зокрема з метою отримання свідчень, поміщення до психіатричного стаціонару,  переміщення або депортацію з Криму до російської федерації, а також зафіксовані посягання на інші основні свободи, включаючи свободу вираження думок, свободу релігії чи переконань, свободу асоціації та право на мирні.

Позиція МС ООН

МС ООН 19 квітня 2017 року прийняв рішення про застосування тимчасових заходів проти російської федерації, відповідно до якого російська федерація в тимчасово окупованому Криму має:

-        утримуватись від збереження або застосування нових обмежень на права кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інституції, включаючи Меджліс кримськотатарського народу;

-        забезпечити доступ до освіти українською мовою.

На жаль, російська федерація не виконує цей наказ МС ООН, що неодноразово підтверджується в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН.

МС ООН 8 листопада 2019 року виніс рішення щодо попередніх заперечень на користь України, рішуче відхиливши всі заперечення російської федерації щодо юрисдикції та прийнятності, підтвердивши свою юрисдикції розглядати позовні вимоги України відповідно до ICSFT та ICERD.

Стадія розгляду справи

6-14 червня 2023 року відбувались усні слухання, які власне передують завершальній стадії розгляду справи – підготовці та винесенню МС ООН рішення. Поряд з вимогами про негайне припинення російською федерацією порушень Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (ICERD) та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT) Україна також просить МС ООН зобов’язати російську федерацію виплатити фінансову компенсацію за шкоду, яку Україна зазнала внаслідок вказаних порушень, у тому числі за шкоду, яку зазнали її громадяни.

Довідково:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.