Довідка ВПО є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік. Для її отримання можна звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або уповноваженої особи сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. 

Практикуюча юристка, тренерка Ольга Семенюк розповіла учасниками та учасницями проєкту «Розвиток спроможності місцевих ОГС — надавачів правової допомоги в Україні», який впроваджує Мережа правового розвитку за підтримки Програми розвитку Організації Обʼєднаних Націй  (ПРООН) в Україні та Уряду Канади, про особливості отримання такої довідки неповнолітніми особами або дітьми. Адже частим питанням є, хто ж у таких ситуаціях має подавати заяву для отримання довідки ВПО? 

Юристка зазначає, якщо дитина є сиротою або позбавленою батьківського піклування  та її на повне державне забезпечення потрібно влаштувати до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я або соціального захисту дітей, то таку заяву подає керівник відповідного закладу.

У випадку, коли дитину потрібно влаштувати в сім’ю громадян під опіку, піклування, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу — це може зробити законний представник, один з опікунів, піклувальників, прийомних батьків чи вихователів. 

«Законодавством передбачено чіткий перелік тих осіб, хто може звертатися за довідкою ВПО.  Тому заяву від сторонньої особи не приймуть, і дитина не отримає статус ВПО. Однак трапляються ситуації, в яких стороння особа може вплинути на отримання довідки. Розповім про одну з них. Стороння особа звернулася до відповідної держструктури із заявою, їй було відмовлено в отриманні довідки ВПО для дитини. Коли ж вона попросила уповноважену особу підписати заяву, вона теж не погодилася. У такому випадку стороння особа змогла оскаржувати відмову через суд,  вказуючи, що той, хто має зробити звернення, не подає заяву, і в інтересах захисту прав дитини, все ж таки вирішити питання про надання їй статусу внутрішньо переміщеної особи», — ділиться практикою Ольга Семенюк.

Окремо варто розглянути приклади того, хто знаходиться поруч із дитиною під час виїзду.

Так, якщо батьки не змогли виїхати з тимчасово окупованих територій, і неповнолітня дитина виїжджала з іншими родичами, тоді таку заяву про надання статусу ВПО подають ті особи, які виїхали разом із дитиною. 

Може бути ситуація, якщо дитина виїхала з чужими людьми або не було близьких родичів. Тоді заяву від її імені подає представник органу опіки та піклування за місцем перебування такої дитини. 

«Якщо ж дитина, яка без супроводження законного представника виїжджає туди, де проживає хтось із родичів, ну, наприклад, тітка, То цій тітці доведеться доводити рідство з цією дитиною і вона зможе подавати заяву про взяття на облік та отримання довідки ВПО», — зазначає Ольга Семенюк.

Заява про взяття на облік ВПО має містити:

• прізвище ім’я та по батькові;
• громадянство;
• дату та місце народження;
• стать;
• відомості про малолітніх та неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом із ними;
• відомості про законних представників, які супроводжують дитину;
• відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;
• адреса для офіційного листування, контактний номер телефону;
• обставини, що спричинили внутрішнє переміщення.

Законодавча база

Постанову КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб

Для довідки

Ініціативу «Розвиток спроможності місцевих ОГС — надавачів правової допомоги в Україні» впроваджує Мережа правового розвитку за сприяння Програми розвитку Організації Обʼєднаних Націй  (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Уряду Канади, наданої у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру. 

Програму ООН із відновлення та розбудови миру (UN RPP) реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують одинадцять  міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Канади, Данії, Німеччини, Японії, Нідерландів, Польщі, Швеції і Швейцарії.

Авторка: Галина Колесник, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку