Вона не готувалася до війни. І не збиралася нікуди тікати зі своєї домівки. З перших годин вторгнення Лілія була вимушена шукати відповідь на складні питання: куди їхати та навіщо? Що буде, якщо не їхати нікуди, а просто залишитися вдома та зачекати?

Вона народилася та виросла у Миколаєві, але згодом переїхала до Вишгорода. У віці 27 років Лілія дізналася, що певний час живе з ВІЛ. Шок, заперечення, складний шлях до сприйняття нової реальності. Як жити далі та що ж тепер буде?

На щастя, у цей непростий період поруч опинилися лікар-інфекціоніст та соціальний працівник @menZDRAV Foundation, які, здавалося, мали відповіді на всі питання. Головне, з ними було легко розмовляти про будь-що, і, зокрема, про позитивний ВІЛ-статус. До речі, про цю свою особливість Лілія розповіла лише сестрі та чоловікові. Мамі вирішила нічого не казати.

Запитати і лікаря і соцпрацівника було про що, адже навалу забобонів, пов’язаних з ВІЛ, як виявилося, так просто не подолаєш. Раніше Ліля чула, що дехто вважає ВІЛ особливо жахливою хворобою, яка розповсюджується повітряно-крапельним шляхом та навіть через рукостискання. Тобто, вона може бути живою загрозою? На душі ставало моторошно вже від однієї думки про це.

Повертаючись до сьогодення, Лілія розповідає: “Певний час ми з родиною вагалися, чи потрібно виїжджати до Латвії. Інша країна, люди, лікування тощо. Порадившись із лікарем у Києві, Лілія отримала терапію на місяць. А потім? А потім, напевно, все стане більш зрозумілим. На жаль, війна тривала та триває далі.

Опинившись у Латвії, жінка зрозуміла, що нова дійсність ховає в собі й нові виклики: чи можна буде там отримати потрібні ліки? Знову здавати аналізи та ставати на облік? Розгубленість, відчай і страх: де далі шукати терапію, адже шість років поспіль від її регулярного прийому залежить життя. Тобто, шість років АРТ забезпечує повне блокування руйнівної дії вірусу та звичне добре самопочуття Лілії, принаймні, так було до 24 лютого 2022 року.

Порушення графіку прийому антиретровірусної терапії під час лікування ВІЛ-інфекції – це загроза ускладнень та/або формування лікарської стійкості, що негативно впливає здоров’я пацієнтів,” — зазначають у ВООЗ.

ГО menZDRAV Foundation допоміг Лілії швидко зв’язатися з організацією, що у Латвії надає підтримку особам із позитивним ВІЛ-статусом. “Мені одразу зателефонувала дівчина-волонтерка Ірма, вона ж розповіла, як і де можна швидко та зручно отримати консультацію лікаря та терапію”, – ділиться пацієнтка. 

Життя Лілії врятоване! 

Незважаючи на те, що Лілія мешкає у передмісті Риги, за потрібними ліками вона приїздить до столиці країни електропотягом. На який час тут ще залишатиметься, сказати поки що важко. Волонтерка Ірма також допомагає долати мовний бар’єр.

Незважаючи на те, що навколо було багато невідомого, Лілії допомагали на кожному кроці: під час перетину кордону, на заправках тощо. Місцеві мешканці зупинялися, радили та розтлумачували, як краще дістатися потрібного місця.

За інформацією МВС, з початку війни в Україні в Латвії зареєстровано близько 32 000 біженців, майже 26 000 з них отримали дозвіл на проживання з правом на працевлаштування.

Біженцям, що живуть із ВІЛ, допомагають у Латвії не лише отримати доступ до АРТ-терапії, а й надають психологічну та гуманітарну допомогу. Є й можливість отримання безкоштовних онлайн-консультацій від інших лікарів щодо питань самопочуття.

З menZDRAV Foundation

Наш інстаграм: https://www.instagram.com/menzdrav_foundation/
@menzdrav_foundation