Живими свідками нової біди XXI століття стають українці – повномасштабне і таке віроломне та безглузде вторгнення росії в Україну, в яке важко було повірити, змусила майже весь світ переглянути свої життєві цінності та принципи. Прагнення до перемоги є рушієм та символом розвинутої, сильної й мирної держави. За своєю суттю це «прагнення» є дороговказом для всієї України на шляху перетворення в сучасну розвинену країну.

І хоча війна не піддається повному контролю, проте вона дає можливість виявити сильні та слабкі зони розвитку у сфері державного управління та публічного адміністрування, а також є поштовхом до пошуку нових рішень політичного та практичного характеру, тобто політико-управлінських рішень. Під політичними рішеннями розуміється вибір варіанта політичної діяльності з метою задоволення суспільних потреб, де вибір і обґрунтування певної програми політичних дій спрямовані на реалізацію загального інтересу соціальних груп, суспільства, держави. Такі рішення мають на меті захист країни та людей від руйнівних наслідків війни [1]. Більшість цих рішень буде закладатись в процесі відбудови країни та плануванням розвитку територій відповідно до трансформаційних перетворень суспільства на шляху досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР) [2].

Повоєнна відбудова України та подальший розвиток має максимально охопити організацію управління сталого територіального розвитку на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу як на державному, регіональному, місцевому так і локальному рівні. В процесі визначення ЦСР, відповідних завдань та показників на довгострокову перспективу необхідно враховувати глобальні орієнтири розвитку, принципи сталого розвитку та суспільну думку щодо бачення майбутнього розвитку. Світовий досвід свідчить, що суспільний прогрес значною мірою залежить від підтримання балансу між цілями підтримки економічного зростання територій, конкурентоспроможності бізнесу, забезпечення екологічної безпеки та зменшення соціальної нерівності. Для досягнення довгострокових цілей необхідно послідовно виконувати визначені коротко та середньострокові завдання. Передумовами досягнення всіх без винятку цілей розвитку є якісне планування та ефективне управління, викорінення корупції, суспільна підтримка,  прозора влада, участь населення у прийнятті рішень та контролюванні їх виконання. 

Організації всі без виключення у своїй повсякденній роботі мають враховувати цілі та принципи ЦСР, як зовнішні загальні установки, орієнтири, маяки, які визначають лише напрям, чого прагнути та якими для цього слід бути. Цілі та Принципи ЦСР мають бути локалізовані та подані у вигляді конкретних заходів, які організаціям доцільно передбачати в процесі планування територіального розвитку. 

Забезпечення сталого майбутнього України можливе шляхом вироблення та впровадження на загальнодержавному рівні стратегічних і цільових основ державного регулювання сталим розвитком країни. Відповідно, дослідження концептуальних підходів до забезпечення сталого розвитку в Україні, визначення сучасних векторів сталого розвитку територіальних громад в умовах децентралізації набуває особливої актуальності. Основними принципами у відбудови держави має бути: 

• Відновлення критичної інфраструктури, забезпечення енергетичної безпеки країни  (ЦСР – 7, 9, 11). Планування відновлення територій України має бути ефективним, у частині відновлення життєдіяльності міст, сільських територій та їх громад органи влади наділені відповідними повноваженнями. Представники влади мають приймати якісні, ефективні, довгострокові системні рішення. Головною складовою цих рішень має бути економічний розвиток, проте для комфортного та якісного життя потрібно завжди пам’ятати про необхідність балансу економіки з безпекою довкілля та потребами суспільства, де дії та заходи мають мультисекторальні вигоди. Найкращий міжнародний досвід відбудови міст після масштабного руйнування свідчить, що лише інтегрований підхід за принципами сталого розвитку може відновити добробут населення, соціальне та культурне життя (ЦСР – 9) [3]. Впровадження ресурсоефективного виробництва, споживання в усіх галузях та надання пріоритету природноорієнтованим рішенням для;

• У процесі відбудови України громади, як ключові учасники цього процесу, мають право вирішувати та планувати процеси відновлення відповідно до визначених власних пріоритетів. Представники влади на місцях повинні забезпечити якісну участь громадськості використовуючи інструменти прямої демократії, зокрема через участь у прийнятті рішень (громадські обговорення, слухання, робочі групи). Важливим аспектом є сприяння розвитку представників влади та громад у вигляді підвищення спроможності щодо територіального розвитку, аспектів сталого розвитку (ЦСР – 16);

• Збереження екологічного контролю у процесі дерегуляції бізнесу. Дерегуляція бізнесу повинна відбуватися з дотриманням кращих європейських правил ведення господарської діяльності з ефективним контролем і притягненням до відповідальності за порушення[4,5];

• Стійкий та сталий розвиток міст та регіонів ґрунтується на принципах сталого розвитку: розвиток сталої мобільності, забезпечення інклюзивності публічних просторів;

• Декарбонізація і децентралізація енергетики. Зелена відбудова має включати прискорену відмову України від викопного палива, в першу чергу його імпорту. Україна має поставити задачу переходу на 100% відновлюваних джерел енергії до 2050 року та поступово повністю відмовитися від використання атомної енергії для електрогенерації. Будь-які інвестиції в енергетику мають базуватися на необхідності відмови від викопного палива;

• Розвиток стійких та децентралізованих агропродовольчих систем в частині забезпечення як продовольчої, так й екологічної безпеки України. На сьогодні система, в основі якої лежить великомасштабне та монокультурне виробництво, централізовані логістика та переробка стає мішенню для агресора, що одномоментно порушує усю усталену систему із відповідними системними наслідками для ланцюгів постачання в Україні та світі. Відтак Україна у своєму післявоєнному відновленні має пріоритетно розвивати та підтримувати більш адаптивні (гнучкі), сталі й децентралізовані агропродовольчі системи. Для формування таких продовольчих систем необхідно дотримуватись таких пріоритетів: пріоритет локальним продовольчим системам; диверсифікація малих та середніх агропідприємств, фермерських господарств, їх кооперація; розвиток сільських територій; сталі рішення для агровиробництва; виробництво та переробка за принципами циркулярної економіки; прозорий ринок сільськогосподарських земель;

• Забезпечення збереження екосистем та природного багатства України: відновлення природних територій, які постраждали внаслідок військових дій. За попередніми підрахунками Міністерство екологи та природних ресурсів Україні зафіксували, що з начала російської воєнних агресій було задокументовано 231 екологічний злочин [6].

Відбудова українських територій має ґрунтуватися на найкращих доступних технологіях та практиках, що дозволить нашій країні відійти від радянського минулого і перейти у світле й безпечне майбутнє (ЦСР – 7).Як показує досвід країн, відновленню передує політичне рішення, що базується на геополітичній доцільності та національному патріотизмі щодо визначення моделі розвитку. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

URL: https://cutt.ly/hHpIQiy.

URL: https://cutt.ly/NHpIZJ9.

URL: https://cutt.ly/dHpZ9nZ.

Т. Миськевич, власкор НЮБ НБУВ. URL: https://cutt.ly/THhwSuy.

МІНЕКОНОМІКИ ХОЧЕ ЗБЕРЕГТИ ДЕРЕГУЛЯЦІЮ БІЗНЕСУ І ПІСЛЯ ВІЙНИ,

URL: https://cutt.ly/sHhwB2s

URL:https://cutt.ly/0Hp3GW5.

Хаєцька О.П. Аналіз динаміки ВВП України та інших країн світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2018/60.pdf.