У рамках проєкту «Стійкість послуг для ключових груп населення в регіоні СЄЦА» в листопаді-грудні 2021 року АЦ «Інститут аналітики та адвокації» провів соціологічне дослідження з основними стейкголдерами закупівельного процесу антиретровірусних препаратів у Молдові та Україні. Його мета – оцінити процес закупівлі АРВ-препаратів та виявити можливості їх оптимізації для формування ідеальної закупівельної моделі.

Для проведення інтерв’ю залучили 10 респондентів із двох держав, зокрема представників замовників, закупівельних організацій, учасників та НУО, які працюють у сфері ВІЛ/СНІД.

Перш за все слід зазначити різність підходу до організації процесу закупівель у двох державах. По-перше, у Молдові всі АРВ препарати закуповуються бюджетним коштом. В Україні частково потреба покривається шляхом фінансування Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Ще однією відмінністю є те, що в Молдові всі препарати купуються Агентством з централізованих закупівель безпосередньо для медичних закладів, де отримують лікування пацієнти з ВІЛ. Постачальники препаратів, згідно з контрактами, здійснюють постачання безпосередньо до споживача, а не на центральний склад в країні. Відтак, у вартість препаратів від початку включені витрати на логістику.

В Україні закупівлю АРТ бюджетними ресурсами здійснюють три основні інституції: 

• Міністерство охорони здоров’я (через ДП «Медичні закупівлі»);

• Міністерство юстиції (для закладів пенітенціарної системи);

• ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.В. Громашевського» НАМНУ. 

Наразі існує потреба у налагодженні централізації закупівель АРТ для всіх розпорядників коштів. Це дозволить сформувати максимально прийнятні умови проведення закупівель та отримання вигідних контрактів. Таку функцію може виконувати ДП «Медичні закупівлі», так само й організовувати логістику препаратів зі складів в заклади, де отримують лікування люди, які живуть з ВІЛ.

Інша відмінна риса закупівель АРТ в Україні – організація закупівельного процесу. Наразі це виглядає як так звана спроба «наздогнати ситуацію», на відміну від, наприклад Молдови, де закупівлі проводяться у поточному році з урахуванням потреби на наступний, а на законодавчому рівні закріплені усі терміни.

На думку українських операторів фармринку, основною проблемою проведення процедури закупівлі АРТ є нестабільність термінів із року в рік, а також відсутність прозорої комунікації в процесі узгодження документації щодо термінів постачання.

В Україні, однією із перемог, які стали можливими завдяки участі пацієнтських НУО, відмітили участь у закупівлях виробників генеричних препаратів. Цей крок значно підвищив рівень конкуренції та створив можливість ефективнішого використання бюджетних ресурсів.

Оцінюючи загальні тенденції закупівельних процесів АРТ на ринках Молдови та України, відмітили, що обидва мають перспективи для розвитку. Загальною потребою лишається зміна підходу до планування закупівель із короткострокового (на один рік) на середньостроковий (на три роки). Це дозволить гнучкіше усувати непередбачувані ситуації, перебої постачання, зокрема через обмеження, спричинені пандемією COVID-19. Нагальною потребою є створення оптимальної для кожної країни електронної системи обміну даними, яка дозволить оперативно збирати потребу, формувати прогноз, відстежувати логістику аж до видачі препарату пацієнтові.

Окремо відмітимо, що в Україні існує необхідність скорочення тривалості закупівельного циклу й чіткого визначення термінів кожного з процесів на законодавчому рівні. Також необхідно врегулювати питання відповідальності за виконання обов’язків всіма залученими сторонами. Важливим аспектом є введення оцінки якості надання медичної допомоги ВІЛ позитивним людям для оптимізації номенклатур та протоколів лікування у майбутньому.