Українські експерти та правозахисники відновили традицію проведення правозахисних клубів, які проводилися в рамках  платформи  Правозахисний порядок денний. 14 квітня експерти вперше зібралися в дистанційному режимі та обговорили вкрай важливу та актуальну тему – виклики судової реформи в Україні. Організатори назвали свій івент “Культ помсти чи верховенства права”, а в ілюстрації використовували образ ляльки вуду.

Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи розповів про необхідність внесення змін до Конституції України, які гарантували б незалежність судової системи від виконавчої й законодавчої влади:

“У правовій державі суд є не стільки державним, скільки наддержавним органом, оскільки йому доводиться судити державу, уникаючи позиції судді у власній справі. Щоб підкреслити це, в Конституції слід передбачити норму про те, що судова влада керується волею народу тільки якщо вона виражена у формі Закону. Відтак, судовій владі забороняється бути інструментом втілення політичних настроїв мас, вона має працювати виключно на основі норм права. На мою думку, всі спроби судової реформи в Україні були провальними, за виключенням, з певними застереженнями, створення нового Верховного Суду. Головною причиною цього було прагнення усіх президентів і виконавчої влади мати підконтрольні суди. Вони ніяк не хочуть визнавати суд незалежним, бо побоюються, що він чинитиме не так, як вони вважають за потрібне. Та слухняний суд – це вже не суд.”

Учасники дискусії, крім усього іншого, вказали на відсутність державної стратегії щодо судової реформи.

“Звичайно, ми бачимо відсутність, недостатність бачення влади як впроваджувати судову реформу. Навіть ті стратегії, які колись існували, мали терміни до 2020 року. Зараз начебто якийсь документ має в назві слово “стратегія” був представлений на форумі “Україна 30”, але наш аналіз показує, що в ньому немає комплексного бачення. Набір слів “Удосконалення ..”, “Поліпшення ..” – це не стратегія у звичному розумінні слова. Крім цього, там є і кілька речей, які ми вважаємо відверто шкідливими. Наприклад підпорядкування Вищої кваліфікаційної комісії суддів до старої, не реформованої Вищої ради правосуддя. І це не єдиний приклад”, – заявив Михайло Жернаков, Голова Правління Фундації DEJURE, координатор Громадської ради доброчесності.

Голова Правління Центру громадянських свобод, правозахисниця Олександра Матвійчук поділилася і своїми думками про пріоритети судової системи: 

“Відразу кілька гучних скандалів довкола суддів і вся ця триваюча роками історія переконливо демонструє, що важливо не тільки шукати хороших суддів, важливо побудувати таку систему, у якій навіть не дуже хороші судді будуть поставати перед простим вибором: або діяти відповідно до принципу верховенства права, або йти. Створення такої системи звільнить нас від вічного пошуку ідеальних людей, яких, як відомо, не буває”.

В ході дискусії неодноразово обговорювався запит українського суспільства на судову реформу і, в цілому, запит на справедливість і правосуддя:

“У першу чергу потрібно розуміти, що далеко не завжди боротьба з несправедливістю відкриває нам дорогу до справедливості й правосуддя. І мені абсолютно зрозумілий запит на боротьбу з недобросовісними суддями, проте, на мій погляд, нам можна звернути увагу на простий приклад. Подивіться на реформу, яка відбулася в Офісі прокурора. Принаймні весь склад прокурорів в Офісі генерального прокурора пройшов через переатестацію за участю міжнародних організацій і навіть громадських активістів. Тобто, якщо вірити в теорію перетворення несправедливої системи через просіювання, яке дозволить завтра їй стати справедливою, то ми побачимо провал. Сьогодні чомусь воно не конвертується”, – зазначив Роман Романов, директор програмної ініціативи «Права людини й правосуддя» міжнародного фонду «Відродження».

Володимир Сущенко, кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, Голова Правління ГО “Експертний центр з прав людини”, науковий консультант Центру Разумкова порівняв поточну ситуацію в Україні з колапсом правової системи:

“Фундаментальними ознаками колапсу правової системи в країні є вкрай низький рівень правової культури, тобто відсутність політичних і правових традицій. Саме цим, на мій погляд, і має займатися громадянське суспільство в першу чергу. За умови, що держава буде займатися розв’язанням інших проблем. На жаль у нас держава не займається ні тим, ні іншим. Влада в Україні займається популізмом у сфері правової політики без обґрунтування майбутнього розвитку держави. Це ще одна ознака колапсу. Влада займається лише точковими заходами, окремими дрібними елементами, абсолютно не маючи жодної довгострокової перспективи. Попри те, то кожен президент створював різні комісії, асамблеї. Вони й повинні створювати цю дорожню карту лікування правової системи в цілому. На жаль, я не бачу ніяких результатів”.

На завершення заходу всі учасники правозахисного клубу наголосили, що тема судової реформи вимагає не тільки експертного обговорення, а й проактивних адвокаційних дій від правозахисних та громадських організацій України.

Платформа “Правозахисна порядок денний” та організації, що входять в це неформальне об’єднання вже не перший рік займаються темою судової реформи в Україні. Зокрема, Центр громадянських свобод є одним з ініціаторів створення ефективного суду присяжних в Україні, який міг би дійсно закласти імпульс для зміни судової гілки влади із середини.

Тут посилання на запис клубу