bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Стажування чи робота на халяву? Законопроект №3812
03.09.2020

Новий парламентський сезон тільки-но розпочався, а ми вже маємо нові ризиковані пропозиції щодо реформування трудового законодавства, цього разу - в контексті стажувань.

2 вересня 2020 члени Комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів розглянули проект закону №3812 “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” щодо стимулювання створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва” авторства народного депутата Олексія Устенка.

На жаль, повністю почути обговорення цього проекту не вдалося через технічні проблеми в трансляції засідання, але його суть та основні ризики намагатимемося викласти нижче. 

Зважаючи на поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та необхідність підтримки малого та середнього бізнесу з боку держави, автор законопроекту пропонує внести зміни до Закону України “Про зайнятість населення”, запровадивши категорію “стажування на суб’єктах малого підприємництва” з метою “сприяння створенню нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва, захисту прав платників податків, врегулювання сфери трудових відносин у секторі малого та середнього бізнесу”.

Автор вважає несправедливим те, що ст.29 Закону України “Про зайнятість населення” спрямована лише на розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді. В той час, як “по відношенню до всіх інших осіб має застосовуватись категорія “випробування”, що згідно з положеннями Кодексу законів про працю…, має проводитись з оформленням трудового договору та відповідного запису у трудовій книжці”.

Тому, “враховуючі сучасні тенденції на ринку праці, а також волатильність сектору малого та середнього бізнесу загалом…”, автор бачить потребу в розробці “більш дієвих та спрощених механізмів врегулювання внутрішніх процесів життєдіяльності та підтримки організаційної спроможності підприємництва”. 

Здавалося б дуже прогресивна мета - допомога малому та середньому бізнесу, яку ми всіляко підтримуємо, проте детальний аналіз проекту дає всі підстави вважати, що це може стати не таким вже й позитивом для працівників. 

Як зазначено в проекті закону, стажування на суб’єктах малого підприємництва - набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на новому робочому місці та перевірки і встановлення відповідності роботі, що проводиться до початку працевлаштування особи під безпосереднім керівництвом працівника суб’єкта малого підприємництва та/або самого суб’єкта малого підприємництва на умовах, визначених договором про стажування. Тобто визначення дуже схоже до поняття “випробування”. 

Стажування проходитиме відповідно до договору про стажування, типову форму, якого затверджує Кабінет Міністрів. На правовідносини щодо стажування осіб на суб’єктах малого підприємництва поширюватиметься законодавство про працю, окрім вимоги, встановленої частиною 4 статті 24 Кодексу законів про працю України. Проте, частина 4 була виключена з КЗпП в 2014 році. Вірогідно, автор мав на увазі ч.3 ст.24 КЗпП, яка передбачає обов’язкове укладення трудового договору та повідомлення податкової про нового працівника. Втім, не можемо не підкреслити провал юридичної техніки при підготовці законопроекту, якщо законодавець посилається на частину статті, що було виключено з чинного законодавства 6 років тому.

Стосовно технічних особливостей стажування, які пропонує законопроект:

Строк стажування при прийнятті на роботу, не може перевищувати строк одного календарного місяця. Нормальна тривалість стажування не може перевищувати норм, встановлених КЗпП (3 місяці або ж в окремих випадках, погоджених з профспілкою - 6 місяців). При цьому в договорі про стажування може бути  встановлена менша норма тривалості робочого часу, ніж передбачено КЗпП (наприклад, неповний робочий час) До строку стажування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причиниЧас стажування МОЖЕ оплачуватися суб’єктом малого підприємництва за погодженими у договорі про стажування умовами, але не нижче розміру половини мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного рокуВ разі успішного проходження стажування суб’єкт малого підприємництва  зобов’язаний працевлаштувати особу, що пройшла таке стажування, у встановленому законодавством порядку.У разі встановлення невідповідності особи, що проходить стажування виконуваній роботі, суб’єкт малого підприємництва має право розірвати договір про стажування з такою особою, письмово попередивши її про це за три дні. При цьому суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний видати довідку із обґрунтуванням критеріїв невідповідності запропонованій роботі.Суб’єкти малого підприємництва, які оплачують стажування осіб, з метою працевлаштування на нові робочі місця, звільняються від обов’язку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за період стажування.

Отже, перед нами ситуація, коли проектом передбачено лише можливість оплати стажування. З техніко-юридичної точки зору також не зрозуміло сформульовано положення про оплату в розмірі половини мінімальної заробітної плати - з огляду на те, що стаття містить норму лише про можливість оплати, яка в разі погодження сторонами у договорі стажування має бути не нижче розміру 0,5 МЗП, втім прямої вказівки на те, що це обов`язково для всіх договорів стажування не міститься. Таким чином, ми маємо правову невизначеність, що може бути використано для відмови роботодавця оплатити стажування.

Крім того, непоодинокими є випадки коли різними формами стажування маскується реальна робота (сфера послуг, реклами тощо), багато секторів економіки мають сезонний характер роботи (лише літні місяці тощо) - тому це може стати додатковою можливістю для зловживань та презентації реальної роботи у вигляді “стажування” без уладення трудового договору. 

Більше того, звільнення від сплати ЄСВ за осіб, що підписали договір про стажування також містить ризики зловживань з боку роботодавців задля оптимізації витрат. Також існує ризик, що такі положення можть поширитися і на інші види підприємств, оскільки роботодавець не матиме обов’язку сплати ЄСВ. 

Проектом закону встановлюється, що в разі проходження стажування особу має бути запрошено на постійну роботу. Втім, можна змоделювати ситуацію, коли стажування може повторюватися раз по раз - особі вказується на те, що вона не пройшла стажування та на кшталт лотереї пропонується формула “пощастить наступного разу”. Таким чином, ми можемо мати ситуацію повторювання стажування до нескінченності, що матиме наслідком економію роботодавця на оплаті праці та сплаті обов`язкових платежів.

За підсумками розгляду в Комітеті цей проект закону було відправлено на доопрацювання в підкомітет з питань врегулювання трудових відносин. Сподіваємося, що депутати, які його доопрацьовутимуть, врахують всі його недоліки та прогалини та приймуть рішення на користь його відхилення, або віднайдуть певний компроміс, що був би на користь малого бізнесу, але одночасно не мав наслідком зменшення трудових прав та гарантій при проходженні стажування.

Інна Кудінська і Георгій Сандул, юристи ГО “Трудові ініціативи”

Контакти

  • http://trudovi.org

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.