У Слов’янську до 6 річниці звільнення міста від окупації було презентовано документальну збірку “Місто, з якого почалася війна”. Видання є спільною роботою громадських організацій “Молода Просвіта Прикарпаття”, “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”, БФ “Восток SOS”, “Правозахисний центр громадських досліджень”, “Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян”, які входять до правозахисної Коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі”. 

Книга розгорнуто описує життя окупованого міста – реакцію місцевої влади, розгортання російської пропаганди, переслідування через віру, незаконні затримання, функціонування незаконних в’язниць, катування та вбивства, які там відбувалися, примусову працю в незаконних тюрмах, випадки торгівлі людьми, надання медичної допомоги, вплив війни на життя дітей та підлітків;  подальше спільне життя у громаді людей, які були по різну сторону барикад. З цією метою правозахисники провели 78 глибинних інтерв’ю з людьми, які стали жертвами чи свідками порушень прав людини.

“З початку 2015 року я документую порушення прав людини щодо осіб, які перебували у незаконних місцях позбавнення волі, - говорить Євгенія Бардяк з ГО “Молода Просвіта Прикарпаття”. – Пізніше описувала як полонені отримували медичну допомогу, оскільки сама є лікаркою. І коли ми розпочали роботу над книгою про Слов’янськ, я точно знала над якою темою працюватиму”.

Співавторка розповідає, що медики у час війни відіграють ключову роль, адже саме вони, ризикуючи власним життям, рятують інших. У Слов’янську на час окупації залишалося багато мирних мешканців, але відбувалися обстріли з важкої артилерії, тому багато загиблих і поранених було саме серед цивільних.

“Кого ми ще могли врятувати, того рятували. Було багато таких, кому вже не допомогти. І діти постраждалі були. Бомбили зі всіх сторін міста”, – пригадує хірургічна медсестра Олена Вінтоняк.

На захід прийшло 6 медиків з 11 опитаних. Вони разом з іншими мешканцями розповіли, як їм жилося в умовах воєнних дій.

Михайло Андріянов, який ситуативно виконував тоді обов’язки головного медика міста, наголосив, що в червні 2014-го не було ні світла, ні води, ні зв’язку, але поранені поступали весь час. Для того, аби оперувати і мати необхідне медичне забезпечення, доводилося вести перемовини з бойовиками. Останні захопили один із корпусів міської клінічної лікарні та розподіляли усю гуманітарну допомогу.

Часто медики наражалися на небезпеку загинути не тільки від снарядів, але й від рук бойовиків. Під час опитування хірург Аркадій Глущенко зазначав про неодноразові погрози у свою адресу. Одного разу наставниця Ігоря Гіркіна (Стрєлков) на прізвисько “Льоля” (справжнє ім’я Ольга В’язовська) змушувала медика дати інтерв’ю російському журналісту. “Із пістолетом прийшла. А що в неї в голові? Різне може трапитися”, – роздумує пан Глущенко.

На запитання, чому не поїхали з міста, як зробила інша частина людей, у тому числі медичних працівників, гінеколог Олена Шевченко відповідає: “Потім я, звичайно, усвідомила, що просто могло закінчитися життя. Ми не хочемо здаватися кращими, ніж є. Ми звичайні люди. У той час ми робили свою роботу”.

З виданням в електронному вигляді можна ознайомитися за лінками нижче.

Звіт «Місто, з якого почалася війна» складається з двох видань.

Видання «Місто, з якого почалася війна» https://bit.ly/2DfsJ19 підготовлено Східноукраїнським центром громадських ініціатив, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.

Видання «Місто, з якого почалася війна: на головну роль призначено…» підготовлено та представлено УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії» https://bit.ly/2O7pfzM.