В США – близько 3.6 млн медсестер і вони становлять найбільшу когорту медичних працівників. У США після закінчення медсестринського коледжу (вибір яких – широкий і які мають різний «рейтинг» і ціну за навчання) медсестра, яка планує працювати у сфері паліативної та хоспісної медицини, має здати фаховий NCLEX-RN іспит. На здачу екзамену впливає рейтинг коледжу, який закінчила медична сестра. Серед питань і завдань іспиту значне місце займають питання, які пов’язані з психологічними, соціальними та організаційними аспектами паліативної допомоги.

Зареєстровані медсестри (registered nurses, RN) навчають пацієнтів і членів їхніх родин, дають поради та надають емоційну підтримку пацієнтам та членам їхніх сімей. Інші обов’язки включають оцінку фізичного стану, заходи зі зміцнення здоров’я, консультування, навчання пацієнтів  та їхніх рідних, догляд за ранами та багато інших втручань.

У січні 2016 року Американська асоціація медсестер (ANA) та Асоціація медсестер, які працюють у сфері паліативної та хоспісної допомоги (HPNA) скликали колегію, щоб обговорити професійні питання паліативної та хоспісної допомоги. Роль Комітету полягала у тому, щоб, зокрема, вивчити питання надання допомоги медичними сестрами в рамках сучасної системи охорони здоров’я. Експерти з Наглядової комісії Асоціації визначили п’ять напрямків ПХД, які слід вивчити та удосконалити. Зокрема, одним із них було навчання.

Партнерством було розпочато кампанію «Заклик до дії: Медсестри очолюють і трансформують паліативну допомогу». Основна мета кампанії полягає в тому, що усі медсестри повинні дізнатися про догляд за важкохворими та іншими вразливими групами населення та пов’язані з цим необхідні пріоритети.

В результаті було підготовлено рекомендації, однією з яких є «почати використовувати програми навчання медсестр, запропоновані End of Life Nursing Education Consortium (ELNEC). Доречі, БО «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги» використовувала напрацювання ELNEC при розробці своїх навчальних програм (деякі з їх елементів успішно впроваджуються на базі Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика).

Для України це є важливий досвід, оскільки є прикладом використання демократичного механізму впливу на удосконалення допомоги тяжкохворим.