До вашої уваги інтерв’ю з адвокаткою УГСПЛ Олесєю Анатоліївною Кириченко щодо перебігу подій в справі Романа Ліхачова.

26 серпня 2019 року, близько другої години ночі невідомі доставили вінок і сокиру до будинку в мікрорайоні «Авіатор», де знаходиться Чугуївська правозахисна група, а також труну – до будинку по вул. Музейна, 16а, де мешкає сам Роман. За словами правозахисника та активіста, на похоронній стрічці був напис такого змісту: «Ромочка, якщо не припиниш займатися дурницями, наступна (сокира) буде у тебе в голові».

 Керівник Чугуївської правозахисної групи Роман Ліхачов негайно зробив позов до суду, але за останні 4 місяці справа так і не зрушила з фази досудового розслідування. Чому так сталося, чи є така справа прецедентною та як ставляться в судах до практики ЄСПЛ розповідає адвокатка в справі Олеся Кириченко.

 Розкажіть, будь ласка, про деталі справи Романа Ліхачова

Розкривати деталі справи буде не зовсім коректно – враховуючи кодекс адвокатської етики, це може нашкодити досудовому розслідуванню. Судове розслідування на даний момент продовжується, ми намагаємось його активізувати усіма можливими законними шляхами, в тому числі шляхом подання клопотань та контролем за їх виконанням.

У чому, на Ваш погляд, складність справи Романа Ліхачова?

Як такої складності справи немає, бо просто немає бажання розслідувати справу належним чином. Ми вважаємо несправедливим звинувачувати у цьому лише слідчого та прокурора, в повноваженнях яких знаходиться ця справа. В тому числі є і керівники, які б мали контролювати процес виконання на місцевому рівні, починаючи з доручень у порядку статті 40 Кримінально-процесуального кодексу, і закінчуючи звітами. Нажаль, виконання залишає бажати кращого.

Чи можете Ви назвати цей кейс типовим для України?

Цей кейс поки не є типовим, це поки не прецедент, але, враховуючи те, що в нашій країні правоохоронні органи не здатні захистити захисника, прийняти дієві заходи в даній ситуації, то що вже говорити про «простих» людей.

 На якому етапі знаходиться справа?

Справа знаходиться на етапі досудового розслідування, тобто розслідування триває, проте не дуже активно. Якісь дії виконуються, але особливої ініціативи зі сторони правоохоронних органів не спостерігається. Більшість заходів проводиться поверхнево, клопотання, з якими звертаються в суд, не підкріплені достатньою кількістю доказів, відповідно результати їх розгляду наперед очевидні.

Яку стратегію захисту Ви обрали?

Стратегія захисту проста – це подача клопотань (активна позиція в цьому плані) та участь в слідчих діях. В Чугуєві мабуть не зустрінеш жителя, який би не знав, що Ліхачов Роман Борисович є не тільки активним адвокатом, але і активістом в проблематиці, яка не є чужою і простій людині. Саме тому розказувати слідчому, ким є Ліхачов я вважаю зайвим – всі і так прекрасно знають, чим відомий, знають, чим він займається, але та позиція, яку на даний момент зайняв орган досудового розслідування, мені не зовсім зрозуміла.

Чи відома Вам практика ЄСПЛ у подібних ситуаціях? Чи апелюєте Ви до неї у процесі захисту Романа?

Так, така практика нам відома. З великим задоволенням скористалася б практикою ЄСПЛ, але нажаль у нас в країні вона використовується лише в тих випадках, коли потрібно обґрунтувати правову позицію правоохоронних органів. Коли ж це стосується позиції захисту, то на європейську практику дивляться крізь пальці.

Так, на неї є посилання в рішеннях, але про них заявляє захисник, або представники потерпілого її слухають, але не беруть до уваги.

Чи відчуває Ваш клієнт тиск у процесі розгляду справи? У чому це проявляється?

На мою думку, Роман Борисович самодостатня особистість, як людина і як захисник. Він в змозі дати відсіч, як в приватному житті, так і як захисник. В даній справі він нажаль виявився в статусі потерпілого, проте він так само активно бореться за свої права, за їх відновлення та відшкодування заподіяної шкоди. Хотілося б звернути увагу, що правоохоронні органи належним чином не реагують на клопотання з вказанням моментів, виявлених (в тому числі і Романом Ліхачовим ) в ЗМІ, соціальних мережах про тих, хто, можливо, має інформацію про осіб, причетних до нападів, або тих, що в тій чи іншій мірі брали участь в підготовці чи реалізації  злочинів.

Має місце також «перемивання кісточок» та виставлення пана Романа в негативному світлі. Це можна вважати тиском за допомогою ЗМІ та соцмереж.

Які обставини повинні змінитися, щоб рівень переслідувань та нападів на громадських активістів знизився?

Перш за все, має бути активна позиція правоохоронних органів, органів прокуратури, активна підтримка колег, коли до них звертаються в подібних справах. Оскільки, якщо не сьогодні, то завтра будь-хто може опинитися в схожій ситуації. Завжди залишається риторичним запитання, чи була б так завуальована бездіяльність, якби це стосувалося когось зі слідчих чи прокурорів.

Якщо буде активна позиція правоохоронних органів, плюс підтримка їх керівництва, то можливо схожих випадків буде менше.

Підготував Максим Петров (УГСПЛ)

Серія статей щодо тематики захисту громадських активістів підготовлена за підтримки представництва «Freedom House» в Україні.