Фестиваль «Кіномедіа» в рамках спецпроєкту «Останні аналогові вибори» поспілкувався з аналітиком громадської мережі «Опора» Олександром Клюжевим. 

Олександр розповів про такі серйозні речі:

• чи є життя після виборів;
• хто такі свідомі українці;
• чи може молодь впливати на владу;
• про ГО «Опора»;
• про проєкт «Дорогі депутати»;
• для чого політикам соцмережі;
• і чи можуть вибори у смартфоні стати реальністю.

Привіт, я – Клюжев Олександр, аналітик громадянської мережі «Опора». З 2008 року я спостерігаю за українськими політиками і за виборами.

Зараз соціальні мережі зробили більш доступними політиків, фактично з ними можна комунікувати напряму. Але, на жаль, в суспільстві досі зберігається відчуття, що між владою та громадянами є велика дистанція. Я думаю, що від молоді залежить, наскільки швидко ми подолаємо цю дистанцію.

На мою особисту думку, важливо, щоби молодь продемонструвала іншим віковим групам приклад, як можна не боятися брати участь у діяльності політичних партій, як треба наполегливо вимагати від народних депутатів виконувати свої обіцянки. Молодь повинна почати цікавитися місцевою політикою. У нас досі національний порядок денний переважає над тими питаннями, які стосуються кожного громадянина на місцевому рівні. І нам важливо всім разом будувати більш згуртовану країну – не на емоціях, а на розвитку, на стратегіях. І я сподіваюся, що саме молодь, як раціональна група суспільства, яка знає світ, зможе подолати протиріччя, які є в Україні.

Вибори і життя після них

У суспільстві дійсно є велика проблема, що громадяни оцінюють свою учать у політиці лише днем голосуванням, але насправді ключові питання щодо розвитку країни вже вирішуються після виборів: як політики реалізують свої обіцянки, які програми розвитку країни реалізуються. І для того, щоб люди не відчували себе розчарованими перед наступними виборами, важливо спостерігати за діяльністю своїх обраних осіб протягом усього періоду їх повноважень. Але для того, щоб громадяни не відчували розчарування, відчували себе комфортно, вони мають почати цікавитись місцевою політикою, тому що саме комфорт життя формується на місцевому рівні і, на жаль, тут є велика проблема щодо участі громадян у прийнятті місцевих рішень.

Свідомі українці – які вони?

Свідомі українці – це ті, які планують своє життя, які не очікують, що за них вирішать їхні проблеми і, на мою думку, зараз критично важливо сказати, що свідомі українці – це ті, які не піддаються емоціям та політичним маніпуляціям, а намагаються тверезо, раціонально оцінити в якому напрямку йде країна. Для нашої країни дуже важливо формувати єдність. Це пов’язано не тільки з тим конфліктом, який у нас відбувається з Росією. У нас дійсно є певні суспільні розколи, і через раціональну політику подолання цих розколів нам треба посилювати соціальну згуртованість в суспільстві.

Молодь і влада

Молодь дещо краще розуміє нові можливості, які надаються, в тому числі, і в політиці. Зараз політика у нас фактично на рівні протягнутої руки завдяки соціальним мережам. Але при тому, що політики стали більш доступними, проблема у нас в тому, що ця дистанція або відчуття дистанції між людьми і владою зберігається, і нам треба її долати.

Я думаю, що участь молоді в політичних проектах, в контролі політиків, дозволить нам подолати оцю дистанцію між суспільством і владою.

Якщо говорити про народних депутатів України, то важливо їх знати. Тому що соціологія в Україні показує, що багато виборців не знають тих депутатів, яких вони обрали, це стосується і мажоритарних округів, і партійної складової виборів. Тому політики мають бути доступні для виборців. А як це зробити?! Молодь не повинна боятися брати участь у партійній діяльності. Я думаю, якраз роль молоді – нарешті подолати ось це коло безвиході, коли ми критикуємо політиків і політичні партії, але ніколи не готові брати участь в їхній діяльності. Тому, якщо молодь має свої політичні погляди, має своє бачення розвитку країни, то треба йти в ці партійні інституції, змінювати їх і показувати нову політику. На національному рівні важливо слідкувати за тим, як депутати виконують свої передвиборчі обіцянки. Є звітність депутатів, і дуже часто самі народні депутати скаржаться на те, що вони готують звіти, навіть є чим похвалитися, але фактично вони нікому не цікаві.

Важливо подолати ситуацію, коли навіть найчесніший, найдобросовісніший народний депутат України відчуває себе в ізоляції. Багато з них не знають, власне, що виборці від них хочуть. Це теж правда. Коли ми згадуємо всі певні корупційні скандали, негативні речі, що стосуються діяльності обраних осіб, ми маємо визнати, що ця проблема є. Але так само, виборці не проявляють достатньо активності щодо донесення своїм обранцям, що вони хочуть.

Про ГО Опора

Громадянська мережа «Опора» спостерігає за всіма виборчими кампаніями, які відбуваються в країні. Ми забезпечуємо законність цих виборів та допомагаємо суспільству провести якісно вибори. У нас є велика команда юристів, які захищають інтереси виборців, громадян, у тих спорах, які виникають під час виборів. Ми активно співпрацюємо з національною поліцією щодо попередження і розслідування злочинів проти виборчих прав громадян. Ми фіксуємо наскільки депутати голосують у відповідності з тими обіцянками, які вони давали перед виборами. Ми оцінюємо законодавчу діяльність депутатів, ефективність, якість. Ми також приділяємо велику увагу такому негативному явищу в суспільстві, як зловживання адміністративним ресурсом у політичних або виборчих інтересах. У нас є блок, який стосується участі громадян у місцевій політиці, є також окрема діяльність щодо моніторингу освітньої реформи в Україні.

Про проект «Дорогі депутати»

Проект «Дорогі депутати» спрямований на висвітлення діяльності народних обранців, формування статистичних показників їхнього голосування у аспекті відвідування, дисципліни, роботи в комітетах, дотримання певної фракційної політики щодо рішень, відповідності голосування і тим політичним позиціям, які оголошуються народними депутатами України. Ми намагаємось через цифри політично незаангажовано відслідковувати наскільки депутат є послідовним, які процеси відбуваються в депутатських фракціях щодо конфліктних питань, які є в суспільстві та розглядаються парламентом. І це такий спосіб залучити в тому числі молодь до не перезавантаженого вивчення складної роботи Верховної Ради України.

Політика у соцмережах

Я думаю, що це неминучі процеси і, дійсно, вибори президента і вибори народних депутатів України в цьому році показали, що політики все більше інвестують в соціальні мережі з точки зору комунікації з виборцями. Люди все більше перебувають в певній інформаційний бульбашці і відсікають комунікацію з тими громадянами, користувачами цих соціальних мереж, які мають протилежні політичні погляди. І проблема не в тому, що інша людина має протилежні погляди, і я не погоджуюся з цими поглядами. Дуже часто соціальні мережі формують ситуацію, коли я не знаю, власне, які мотиви займати ту чи іншу позицію у тих громадян, з якими я не погоджуюся. І з точки зору поляризації суспільства, все ж таки соціальні мережі створюють ризики при тому, що тут з соціальними мережами безглуздо боротися, але треба усвідомлювати цей ризик, що поляризація суспільства через соціальні мережі відбувається, і політики готові цю поляризацію використовувати у своїх інтересах. Тому теж молодь має бути свідома, того що необхідно все ж таки підтримувати баланс думок, коли для тебе соціальні мережі є основним джерелом інформації.

І з цієї точки зору соціальні мережі не повинні стати інструментом використання загальнонаціональних політичних питань для привернення місцевими чиновниками уваги до своїх персон. Місцевого контексту в соціальних мережах, на мою особисту думку, дуже мало. Тому, безумовно, місцеві чиновники повинні використовувати ці інструменти, але також і формувати унікальний місцевий контент.

Вибори в смартфоні: реальність чи фантастика

Є певний популізм із боку політичних груп про те, що ми зможемо голосувати за допомогою інтернету і ми все переведемо у смартфон, коли вирішуємо політичні або виборчі питання. Але більшість цивілізованих країн світу дуже обережно ставляться до запровадження цих технологій у виборчому процесі. Чому? Тому що, з одного боку, зменшується кількість громадян, які можуть зрозуміти і перевірити особисто, чи відбулось певне порушення чи маніпуляція під час підрахунку голосів. Ви розумієте, що при всій неефективності нашого виборчого процесу, за наявності бажання кожен може перевірити на виборчій дільниці в статусі спостерігача чи кандидата, чи було там сфальсифіковано результат голосування, чи не було. З точки зору використання нових технологій під час виборів, тут більшість громадян не буде до кінця розуміти, а як воно працює. Молодь є певним драйвером цих вимог застосовувати нові технологій у виборчому процесі. Але я би пропонував тут ставитись до такої перспективи обережно, для того, щоб ми не підірвали виборчий процес з точки зору довіри до нього. Що я маю на увазі? Уявіть собі, що в умовах розхитаного політичного процесу в Україні, хтось заявить, що це голосування за допомогою мережі було сфальсифіковано невідомими хакерами. Більшість громадян не може цього перевірити, вони не розуміють технології. І оці політично-вмотивовані заяви, навіть якщо вони будуть безпідставні, можуть призвести до політичних протистоянь і недовіри до результатів голосування. Тому адміністративні послуги треба переводити, як говорить наш президент, в смартфон, а щодо політичних процесів та референдумів – є великі ризики.

Відео інтерв’ю >watch<