«Ліга інтернів» – доволі відома серед активної молоді громадська організація, яка вже багато років поспіль займається відбором інтернів до органів законодавчої та виконавчої влади України. Це спільнота нової генерації державних службовців, політиків, громадських активістів, аналітиків та експертів. Конкурс на Програму стажування до Верховної Ради та Адміністрації Президента, зазвичай, досить жорсткий – серед сотень бажаючих до владних коридорів кожного року потрапляють лише 50 інтернів.

Сніжана Ракчеєва  поговорила з керівницею «Ліги інтернів» Марією Савіною про сучасне життя організації, лігоінтернівських «ельфів» та «фей», згадали її стажування у Верховній Раді та потрапили «за куліси» відбору інтернів.

Це історія про людину, яка знає кожного інтерна ще до того, як він або вона вперше переступить поріг Парламенту та особисто з нею познайомиться. Вона може згадати, що ви відповіли на 23-тє питання в аплікаційній формі, краватку якого кольору одягнули на співбесіду та назвати ваш найбільший успіх у житті.

Марія Савіна – серце лігоінтренівської команди, справедлива та водночас вимоглива керівниця організації, щаслива людина, яка перетворила хобі на роботу життя.

У 2010–2011 рр. Марія спробувала себе в ролі інтернки Верховної Ради, пройшовши стажування в Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. 

Її історія становлення від інтерна до керівника громадської організації була непростою та бентежною, а закрутилося все в 2014 році. Тоді, як і вся країна, організація переживала деяку кризу.

«Це був досить інтенсивний рік життя, – згадує Марія. – Уже після Майдану з планами та ініціативами разом з випускниками ми зібралися навесні 2014 року – треба було вирішити, що робити з організацією, тому що вона могла не вижити. Думала, що за кілька місяців допоможу організації та продовжу реалізовуватися в іншій сфері. Склалося інакше. Доводилося працювати майже цілодобово – постійно щось писати, придумувати, як реформувати організацію, стратегувати. Усе робилося на ентузіазмі, тому що дуже хотілося змін. Через рік, десь у квітні, нове Правління призначило мене виконавчою директоркою».

«МЕНІ ДУЖЕ ХОТІЛОСЯ ПОТРАПИТИ В РАДУ»: ПРО СТАЖУВАННЯ У ВРУ, МОТИВАЦІЮ ТА ОЧІКУВАННЯ

Я стажувалася у 2010–2011 рр. Про стажування дізналася випадково. Тоді я закінчила навчання в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого і переїхала до Києва працювати у сфері, непов’язаній ані з політикою, ані з юридичним фахом. З цією роботою не дуже складалося… Проте директорка фірми була випускницею нашої Програми, тому й порадила подаватися, тому що стажування, за її словами, – це моє. Власне під її чіткими настановами я заповнила та відправила аплікаційну форму, а згодом успішно пройшла співбесіду та стала учасницею Програми стажування. Насправді до цього про Програму я не знала, але потрапити до Верховної Ради мені дуже хотілося. До того я тричі була на екскурсії і ці стіни мене завжди приваблювали.

Мені важко згадати свої очікування від стажування. Здається, що вони справдилися. Але на тому етапі життя я зрозуміла, що не хочу бути державним службовцем та працювати в структурі Верховної Ради. Так само я зрозуміла, що не хочу бути помічницею народного депутата. За це я вдячна стажуванню, що мені не довелося витрачати багато років життя на досягнення міфічної цілі і потім розчаруватися. Саме стажування було класним. Воно було цікавим, тому що перший місяць ми доводили (нас у комітеті було 5 інтернів), що ми щось вміємо і достойні не тільки копіювати і відповідати на дзвінки, а також займатися аналітичною роботою, відповідати на звернення громадян, готувати порівняльні таблиці до законопроектів. Власне це був процес самоствердження.

«ЛІГА ІНТЕРНІВ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ»: ВІД СТАЖУВАННЯ ДО РОБОТИ

Після стажування я дуже хотіла потрапити в «Лігу інтернів» саме на роботу. Але спершу працювала в Програмі сприяння Парламенту ІІ (організації, яка на той момент опікувалася Програмою стажування). Потім працювала в Європейському центрі інформаційної підтримки Верховної Ради (також проект ПСП ІІ) аналітиком з юридичних питань. А вже пісня цього, пройшовши Школу професійного фандрейзингу, спочатку я прийшла в організацію як волонтер, а потім залишилася на постійну роботу.

Фактично «Ліга інтернів» ще з 2010 року стала великою частиною мого життя. Як би пафосно це не звучало, я б її назвала моїм життям, тому що це не тільки робота, це також моє хобі. «Ліга інтернів» – це також мої друзі, друга сім’я, тому чим не життя?..

ФЕЇ ТА ЕЛЬФИ «ЛІГИ ІНТЕРНІВ»: «ДРІМТІМ» ОРГАНІЗАЦІЇ

Працівників у «Лізі інтернів» п’ятеро. Це менеджер програми стажування – Володимир Левицький, його по-різному називають. Інколи «батьком» інтернів, хоча він досить молодий. Між собою ми його називаємо «ельфом», оскільки за жіночою частиною команди давно закріпилося ім’я «лігоінтернівських фей».

Мар’яна Добоні – менеджер з комунікацій. У неї підпільна назва «фея комунікацій», тому що Мар’яна може знайти інформацію та контакт майже будь-кого. Якщо вона ставить собі за ціль запросити когось цікавого до інтернів на зустріч, вона її завжди досягає.

Юлія Телешова – з цього року вона менеджер з розвитку. Окрім того, що всі бачать Юлю з фотоапаратом або читають її інфографіки на лігівських інформаційних ресурсах, вона у нас «фея грантових заявок та проектів».

Тамара Ремез – фінансовий менеджер, вона займається інтернівськими стипендіями, бюджетом, виплатами. А також це людина, яка може домовитися будь з ким про будь-що. Це наш кризовий менеджер.

«ЗВЕРТАЮ УВАГУ НА ТЕ, НАСКІЛЬКИ ЛЮДИНА ВПЕВНЕНА АБО САМОВПЕВНЕНА»: ЯК ПОТРАПИТИ НА ПРОГРАМУ СТАЖУВАННЯ 

Образ ідеального інтерна

Ідеальний інтерн? Для мене це людина інтелектуально розвинена, яка знає іноземну мову (хоча б англійську), комунікабельна, знає собі ціну, ініціативна, не боїться ставити питання або висловлювати свою точку зору.

Анкети

Коли я читаю анкету (анкети аплікантів на Програму стажування, прим. ред.), почнемо з цього, звертаю увагу на багато факторів, але перш за все – охайність заповнення та орфографію, пунктуацію. Також звертаю увагу на абревіатури, оскільки конкурсанти чомусь впевнені, що всі мають знати, як розшифровується назва їх навчального закладу чи місця роботи. На оригінальність думок, тому що одна справа заповнити якісно всі поля, а інша – написати оригінально есе або не побоятися сказати про свої успіхи, висловити власну думку. Дуже багато аплікантів в анкеті на питання «Що ви хотіли б змінити в житті?» та «Ваш найбільший успіх», пишучи «ще найбільшого успіху не було, все попереду… і я нічого не хочу змінювати в житті, бо це все досвід», вважають, що це дуже оригінально… Ні, це не оригінально, це 90% анкет.

Співбесіда

На співбесіді я звертаю увагу на те, наскільки людина впевнена або самовпевнена. На те, наскільки може чесно сказати, знає або ні відповідь на питання, або починає викручуватися. Безумовно, багато інтернів хвилюються – і ми до цього вже звикли, та й самі були на їхньому місці, хочеться інколи якось їх підбадьорити. Звертаю увагу на елементарні навички поведінки, уміння привітатися, як людина спілкується з комісією. І, безумовно, на знання. Буває, що кандидати так вражають своїми знаннями, що хочеться одразу бігти і самій щось читати/вчити.

Під час співбесіди ми одразу уявляємо, де людина буде стажуватися, керівника стажування. У різні комітети та підрозділи потрібні люди з різним темпераментом. Часто ми пропонуємо людині інший відділ стажування, оскільки розуміємо, що там він чи вона зможе краще розкрити свій потенціал.

Співбесіда, яка запам’яталася надовго

Я пам’ятаю інтерв’ю інтернів з багатьох випусків, їх особливості. Дуже вразило інтерв’ю випускника минулого року Антона Моргуна, коли йому ставили питання щодо Регламенту, Конституції, роботи Верховної Ради, я ще тоді в нотатках записала: «Майбутній голова регламентного комітету». Я думаю, що в нього є всі шанси ним стати, оскільки одразу після стажування він став працівником цього комітету.

Інколи бувають курйозні ситуації, коли люди декламують вірші, також пишуть у віршованій формі анкету, інколи запам’ятовується чудернацький зовнішній вигляд.

Бувають відверто провальні співбесіди, але людина запам’ятовується своєю мотивацією, щирим прагненням вчитися. Інколи такі кандидати отримують від комісії шанс на стажування. У 99% випадків вони використовують цей шанс максимально і блискуче стажуються.

ПРО СПРИЙНЯТТЯ ІНТЕРНІВ У ВЛАДНИХ КОРИДОРАХ

У стінах Верховної Ради багато хто сприймає «Лігу інтернів» як партнерів і тих, хто приводить талановиту молодь у Парламент. Молодь, яка допомагає в роботі Ради і приносить свіжий подих. З іншого боку, помічники нардепів часто вважать інтернів за конкурентів. Коли інтерни починають стажування, усі про це знають і готуються до їх приходу. Навіть в їдальні починають готувати більше їжі ;-).

ПРО СТАЖУВАННЯ В АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА

У відборі до Адміністрації Президента більш активно беруть участь керівники стажування, керівники підрозділів. Узагалі започаткування Програми стажування в цій установі – це наша «історія успіху», тому що Адміністрація Президента звернулася до нас сама з такою пропозицією. Уже після першого року Програми ми запозичили деякі успішні практики організації конкурсного відбору з АПУ до Верховної Ради.

ТОП СТЕРЕОТИПІВ ПРО СТАЖУВАННЯ

1. Стереотипи з позиції громадянина: «А, це оті, що збирають гроші». Тому що є багато платних шкіл, які проводять навчання про Верховну Раду. Це не ми!

2. «У них все куплено». Це люди, у яких у голові оселилася «зрадонька». Ми вже на це не звертаємо увагу.

3. Серед інтернів є такий стереотип: «Єдине, чого не вистачало Верховній Раді, – мене! Я прийду і все зміню, усе стане інакше, а тут ніхто не знає, як усе робити!», «У мене є класна ідея законопроекту, я прийду в Верховну Раду і його ухвалять». Насправді це дуже хороші ілюзії. Але ключове в цьому – «ілюзії»…

«ІСТОРІЇ УСПІХУ» ПРОГРАМИ СТАЖУВАННЯ

Олексій Жмеренецький – зараз він член правління «Ліги інтернів». Унікальна людина, яка має особливу візію майбутнього. Фактично це людина, яка вивчає майбутнє і прогнозує його.

Це ще один член правління «Ліги інтернів» – Вадим Міський, він стажувався у 2012–2013 рр. Людина, яка своїм прикладом показує, як можна досягати успіху, працювати над адвокацією і просуванням реформ, і чітко дотримуватися однієї позиції, вкладати в це свої сили та час. 

Є цікаві випускники, які зараз продовжують навчання за кордоном. Наприклад, Валентин Панченко, випускник 2015–2016 рр., зараз навчається в США.

Особлива для «Ліги інтернів» історія Юлі Телешової, тому що десь всередині її стажування ми зрозуміли, що вона нам дуже потрібна в команді.

Узагалі, за нашою статистикою, приблизно 30% випускників залишаються працювати в органах державної влади.

СТАЖУВАННЯ ЗАКІНЧАТЬ НЕ ВСІ

Відсоток таких, хто не закінчив стажування, не дуже великий. Минулого року таких людей було кілька. Чому? Часто в процесі стажування інтерни знаходять хорошу роботу, або вже в самій Верховній Раді, або їх забирають в свої команди різні організації, компанії. Інколи інтерни просто переоцінюють свої сили та не можуть поєднувати роботу та навчання зі стажуванням. Були випадки, коли їхали навчатися за кордон. Або просто «забивають» на стажування.

ПОРАДИ МАЙБУТНІМ ІНТЕРНАМ

Учити англійську мову – це взагалі «must do». Орієнтуватися в політичній ситуації в країні, хоча б періодично читати новини в різних джерелах, у тому числі іноземних. Звичайно, це підготовка питань, перелік яких ми даємо перед співбесідою. Не треба буди юристом, треба бути людиною, яка знайде час, розгорне Конституцію та її уважно почитає.

Розмовляла Сніжана Ракчеєва