Розвиток можна розділити на 2 етапи:

• Дослідження розміру внутрішнього ринку та міжнародного ринку інклюзивних книг.
• Освітній тур до Німеччини з метою вивчення досвіду міжнародного центру Blista — найбільшого центру в Європі з реабілітації людей з вадами зору та ресурсного центру, який часто називали медіа центром, що був заснований після Першої Світової Війни.
• Друк однієї високотехнологічної книги
• Друк і концептуалізації ще чотирьох інклюзивних книжок.
• Додаткові маркетингові, бізнесові та продуктові активності.

Працюючи з організацією, ми зрозуміли, що проблема спільноти частково полягає в ізольованості та замкнутості і буквально намагалися “розпакувати” її.

Також наш підхід, як консультантів, до виготовлення інклюзивної літератури зовсім відрізнявся від попереднього, що викликало конфлікт і спротив новому.
Спільнота робила вироби, орієнтуючись лише на людей, що не бачать, а наша задача була - створити контент для ширших цільових аудиторій.
В десятках брейнштормів було запропоновано зробити проект "Українські Менестрелі", який початково планувався як транскордонний.

Працюючи над книгою "Українські Менестрелі", ми дивилися на неї під різними кутами.
На перший погляд, що можна знайти нового в кобзарстві? Так це глибока та таємнича культура з давніми традиціями, що є одним зі стовпів української культури. Але і що?
Тому ми подивились на неї з напрямку маркетингової інновації, адже наприклад німцям, французам, американцям, які щоденно не зіштовхуються з українською культурою, може стати на заваді великий поріг входу в явище кобзарства. 
А позиціонуючи кобзарів як частину великої сім’ї європейських музикантів, вони точно будуть привабливішими для міжнародних колег України.
Також ми використали підбірку технологічних інновацій, що дали нам можливість зробити це — мінімалистичний дизайн, який обрамляв культуру, а не перекреслював її.
Мінімалізм завжди привабливий і виглядає гідно, бо про важливі речі не потрібно кричати багато слів. Тому контурні зображення, що гарно погодуються з мінімалістичним дизайном, завжди виділяються.
І, звичайно, аудіокнига, що доступна на цифровій платформі стрімінгу аудіокниг, а в книзі доступна через тактильний QR код — якщо дійсно немає змоги прочитати про Українських Менестрелей, а є невичерпне бажання.
Таким чином, використовуючи мікс культури, медіа та технологій, ми намагалися модернізувати та оживити культурний пласт, роблячи його більш доступним для бачащих, слабкозорих та незрячих людей в Україні, а також привідкрити для закордонних друзів України її культуру.

А завдяки співпраці та максимальному зануренню в технології інклюзії, ми побачили серію вражаючих речей і навіть напрямок комунікації інклюзії, який може бути підсилений.

Детальніше

Уявімо, що в тих хто вчиться, є набір навичок — слухати, бачити, нюхати, відчувати, писати. Коли вчитись за допомогою класичних методів, то застосовується лише слух та зір, інші навички не використовуються.

Але ж можна задіяти декілька відчуттів одночасно під час навчання, і десять учнів завдяки задіюванню декількох навчальних потоків вивчать матеріал на n годин швидше, інтерактивніше та результативніше.

Розробка книги такого формату допомігла організації вийти на більш ринковий шлях та відкрити нові цільові аудиторії. Сподіваємось, що в найближчий час організація вийде на виробництво нової літератури та примірників освітнього і загальнодоступного формату.
Якщо ви захочете замовити або поспівпрацювати з "Право Вибору" — ви завжди можете з ними зв’язатись і віримо, що незабаром організація запустить власний магазин, бренд та їм вистачить наснаги для розвитку.

Окремо хочемо відзначити поїздку до центру Бліста. Працюючи над створенням Media Lab та розмовляючи про напрямок future media, ми задавали собі питання — для чого, працюючи над сучасними медіа, заринати в явище інклюзії - і знайшли відповідь.

Явище інклюзії стає дедалі важливішим, під нього готують проекти та рішення, і це реально змінює життя людей, які цього потребують.

Проте

1. Фокусуватись на те, що це необхідно, бо лише дасть змогу потребуючим отримати освіту — це не єдина можливість і найменше, що з цього можна отримати.

- по-перше, в будь якому нормальному суспільстві це має відбуватися за замовчуванням;
- по-друге, політики дивляться на це або як на цільову аудиторію, або на економічний ефект;
по-третє, це має давати користь усім і приводити до більш щасливого життя.

2. Після того, що ми побачили, інклюзія - це про edtech, економіку та конкурентність освіти на світовому ринку.

Уявімо, є дівчинка Аделаїда, хлопчик Ернесто та дівчинка Леся. Дівчинка Леся має поганий зір, проте дуже хоче вчитися
Ернесто та Аделаіда вже вчаться в міксованій освіті.

Щоб Леся і ще декілька сотень іі друзів вчились, потрібен величезний науковий центр, який розробляє методики саме для малої кількості учнів, що є значний економічним навантаженням.
Саме тому в малорозвинутих країнах такі потреби не враховуються або навіть дискримінуються.

Уявімо, у тих хто вчиться, є набір навичок — слухати, бачити, відчувати, писати.
Коли вчитись по-старомодним методикам освіти, то чіпається лише слух та зір, інші навички не чіпаються.
Проте можна задіяти декілька відчуттів одночасно під час навчання, і десять учнів завдяки задіюванню декількох когнітивних потоків вивчать матеріал на n годин швидше, інтерактивніше та результативніше.
Тож завдяки інклюзіі підвищується конкурентність освіти загалом, що виражається в годинах ефективності, що мультиплікується на сотні тисяч учнів, які мають більше часу для відновлення, додаткового навчання або додаткових приємних занять, що прямо покращує якість життя в країні.

Саме для учнів з складнощами зору потрібно пояснювати складні речі дуже просто, тож цими підходами можна швидше і результативніше вчити і звичайних учнів.А варіації найрізноманітніші — від інтерактивних мап до моделей мітохондрій в біології — саме це ми і досліджували в інклюзивному центрі Бліста.

 Сергій Прокопенко