Протягом тижня активіст(к)и з усієї України поглиблювали власні знання про права людини. А також, обговорювали сучасні арт-практики як методи привернути увагу до суспільно важливих тем. Наприкінці воркшопу активіст(к)и провели серію перфомансів в Івано-Франківську до Міжнародного дня толерантності.

В освітньому домі «Хата-Майстерня» активіст(к)и, культурознав(и)ці, діяч(і/ки) мистецтва опрацьовували документи, які декларують права людини. Разом з тренеркою та фасилітаторкою Олесею Архіповою вони з’ясовували легітимні й нелегітимні обмеження цих прав.  Ярослав Мінкін – лідер «Молодіжної організації СТАН» учасник понад тисячі акцій та перфомансів – розповів про свій досвід актів прямої дії від шкільних років до сьогодні. Кураторка міжнародних мистецьких проектів, експертка-культурологиня Олександра Орлова розглянула разом з активіст(к)ами соціальні арт-практики, які використовують сучасні митці: акцію, перфоманс, хепенінг, мейл-арт та інші.

Комунікуючи між собою, учасни(ки/ці) поступово дізнавались історії одне одного. Зокрема, під час живої бібліотеки  вони мали нагоду поставити питання організаторці одиночних пікетів на захист прав людини у Росії Марині Сєдовій, правозахисни(ця/ка)м, які представляють кримсько-татарський народ, дівчині з відверто проукраїнськими поглядами, котра нині проживає у Луганську, бо не може виїхати з об’єктивних причин.  Деякі з їхніх розповідей пізніше стали основою майбутніх перфомансів.

«У мене був досвід участі у перфомансах раніше, але я не підходив до цього концептуально. На воркшопі була велика кількість учасників, і кожен з них мав безцінний бекграунд. Нестандартний підхід до освіти команди тренерів дозволяв нам соціалізуватись, не зважаючи на багатоманіття культур і менталітетів» – говорить один із учасників майстерні, представник Кримської проектно-освітньої платформи «Q-hub» Еміль Ібрагімов

Учасни(ці/ки) працювали за методикою «театр пригноблених». Це театральна методика, яка була створена бразильським режисером та політиком Аугусто Боалем під час диктатури у Бразилії. За допомогою театру Боаль прагнув створити безпечний простір для участі кожного у творчому процесі ,обговорення і вирішення соціально-економічних проблем людей, які страждають від пригноблення та несправедливості. Крок за кроком із конкретних розповідей виникли універсальні образи, що розкривають проблеми багатьох українц(-ів/ок).

Ставлення до людей іншої національної, етнічної групи, людей, які говорять іншою мовою, ЛГБТ спільноти, місце влади у житті соціуму, дитинство, яке забрала війна. Такими були теми чотирьох перфомансів, які провели активіст(к)и у центрі Івано-Франківська в Міжнародний день толерантності.

«Ми працювали з двадцятьма особистостями різного віку, статі, орієнтації, релігії та культури. Із такою неоднорідною групою, особисто я зрозуміла, як різноманіття ускладнює процес роботи. Аби ефективно комунікувати з людиною треба зрозуміти її, чим вона живе. Але в результаті, коли порозуміння досягнуто, ми бачимо, що це різноманіття додає барв у те, що ми робимо, розширює наші світоглядні рамки» – розповідає тренерка та фасилітаторка майстерні Олеся Архіпова.

16 листопада, толерантності випускни(ці/ки) майстерні організували серію перфомансів з метою викликати суспільство на діалог про культурне різноманіття, відповідальність та ненасильство. Вулицею Незалежності цього дня ходили «інопланетяни», охоче фотографувалися з людьми, говорили про різноманіття. Акторка з Харкова Марія Бангрович  вдалась до одиничного перфомансу. Вийшовши на вулицю з гітарою і філіжанкою кави, дівчина розповідала перехожим про свій досвід стосунків з носіями різних мов та «спільну для всіх мову любові». На Вічевому майдані активіст(к)и розклали стіл. Викладене цукерками на скатертині слово  «влада» спонукало перехожих буквально скуштувати владу на смак. У декількох місцях вздовж вулиці Незалежності проводили перфоманс за участі правозахисни(-ків/ць), які представляють кримсько-татарський народ, актор(-ів/ок) соціального театру, внутрішньо-переміщених осіб. А також дівчини, яка станом на сьогодні не може виїхати з окупованої території, хоч і підтримує Україну. Уривки з її есе трансформувалися в міні-виставу про вкрадене війною дитинство.

Майстерня є частиною проекту «Сприяння діалогу та примренню в регіонах України», який реалізовує ГО «Молодіжна  організація «СТАН».