Тисячі людей в Україні більше 20 років кількома поколіннями живуть без належних документів і оформленого громадянства. Вони перебувають в статусі осіб без громадянства або з невизначеним громадянством де-факто, тому відсутні в офіційній статистиці. Такі люди залишаються абсолютно невидимими для держави, позбавленими всіх прав і знаходяться на межі виживання. Проте всі ці люди пов’язують своє майбутнє і майбутнє своїх дітей тільки з Україною, тому держава найближчим часом має знайти ефективний недискримінаційний шлях вирішення проблеми безгромадянства. Про це йшлося на прес-конференції Одеської обласної організації Комітету виборців України, яка відбулася 29 грудня 2015 у м. Одеса.

Протягом 2014-2015 років в ході «польового» моніторингу в п’яти прикордонних районах Одеської області було ідентифіковано значні проблеми з невизначеним правовим статусом осіб без громадянства чи з невизначеним громадянством. Задокументовано історії понад 150 людей, третина з яких мають недійсні в Україні паспорти колишнього Радянського Союзу, інші - документи невизнаної Придністровської Молдавської республіки, дехто свідоцтва про народження радянського зразка або взагалі без документів. Діти, що народилися вже в Україні, в більшості випадків абсолютно не мають документів.

Результати проведеного моніторингу дають підстави припускати, що виявлені проблеми стосуються не тільки Одеської області, а й інших регіонів України, особливо з прикордонною специфікою. Так, за даними УВКБ ООН, в Україні проживає понад 33 тис. осіб без громадянства або осіб з невизначеним громадянством. Чинне законодавство України не передбачає ефективних способів легалізації таких людей, одночасно відштовхуючи відповідальністю за незаконне перебування на території України.

Наприклад, така проблема стосується уродженця Республіки Молдова Тимофія Плешки, 1971 року народження. У 1997 році він прибув до України, одружився і завів дітей. До 2000 року працював на хлібокомбінаті в селищі Тарутине Одеської області. Документований чоловік лише паспортом СРСР, громадянство України отримати не зміг. Намагався вирішити проблему громадянства в Молдові, але отримав відповідь, що серед громадян цієї держави також не значиться. Тимофій знову повертається в Україну і живе в такому статусі до березня 2014 року.

В цей час, його без наявності українського громадянства мобілізують для проходження служби в Білгород-Дністровський прикордонний загін. При бесіді з військовим комісаром йому було сказано буквально наступне: “Ви проживаєте на території України більше п’яти років, а тому автоматично є громадянином України”. Чоловік приймає присягу і бере участь в АТО (м Лисичанськ). У АТО отримав позивний «Легіонер», лікувався у військовому госпіталі. Після демобілізації статус учасника АТО не отримав, повернувся в рідне селище Березино Одеської області з таким же безправним статусом. Зараз юристи визначають оптимальний шлях легалізації чоловіка в Україні і підтвердження участі в АТО.

«Коли я намагався отримати українське громадянство і офіційний статус в Україні, мене відштовхували з кабінету в кабінет, не проявляючи ніякого інтересу і відмовляючи в допомозі. Тоді я був не потрібен, а от коли виникла необхідність захищати державу, мене без зайвих питань оперативно мобілізували і відправили в АТО. Незважаючи на такі обставини, я і далі хочу жити і захищати Україну. Я вважаю її своїм рідним домом і сподіваюся, що врешті-решт державні органи звернуть увагу на проблему безгромадянства і знайдуть шляхи її вирішення» - заявляє Тимофій Плешка.

Незважаючи на те, що Україна в 2013 році приєдналася до двох конвенцій ООН з безгромадянства, внутрішня нормативно-правова база з цього питання досі не приведена у відповідність з міжнародними стандартами. Це не дає можливості особам без громадянства та особам з невизначеним громадянством реалізувати їхні права і свободи - особливо ті, які відповідно до міжнародного і національного законодавств є невід’ємними і не можуть бути обмежені - право на гідний рівень життя, право на освіту, на медичну допомогу та інші базові права.

Більшість осіб без громадянства або з невизначеним правовим статусом знаходяться на межі крайньої потреби і не мають можливості оплатити правових експертів і адвокатів. Крім того, досить часто, невизначеність та невідповідність міжнародним стандартам українського законодавства призводить до тупику - ситуації, коли особа не має фактичної можливості зібрати визначені державою документи. Особлива увага також має бути приділена адекватному визначенню українським законодавством самого поняття «особа без громадянства». Іншою проблемою є те, що національне законодавство досі не відображає вимогу Конвенції 1954 щодо спрощення процедури натуралізації для осіб без громадянства.

Що стосується шляхів вирішення виявлених проблем, в першу чергу необхідно розробити концепцію польового моніторингу за принципом «від дверей до дверей» з метою максимального охоплення найбільш ймовірних регіонів проживання осіб без громадянства. У першу чергу, це прикордонні регіони (особлива увага кордону з невизнаною ПМР), місця масового проживання внутрішньо переміщених осіб (особлива увага регіонам, що знаходяться поблизу з лінією зіткнення), установи Державної пенітенціарної служби України (місця несвободи) інше. На основі розробленої методології доцільно провести національну кампанію з виявлення недокументованих осіб без громадянства з широким залученням громадського сектору. Безсумнівно, разом із зазначеними напрямками, необхідно розробити і впровадити пакет законодавчих змін, спрямованих на поліпшення доступу осіб без громадянства до процедур легалізації та проведення «міграційної» амністії.

Проект зі скорочення безгромадянства, викликаного розпадом СРСР, реалізується Одеською обласною організацією ВГО “Комітет виборців України” та Всеукраїнським громадським партнерством “Ініціатива з подолання безгромадянства в Україні”, за фінансової підтримки Європейського Союзу.